Володимир Миколайович Зінченко родом із райцентру Кролевець на Сумщині. Трудовий шлях починав в Одесі слюсарем у 18 років. Якості лідера став виказувати в Одеському політехнічному. Під час навчання шість років поспіль Зінченко був незмінним командиром всесоюзного ударного інтернаціонального загону, очолюючи студентські будзагони в Усть-Ілімську. Працюючи на виробництві, за короткий термін пройшов службову ієрархію, маючи 28 років, став генеральним директором Одеського об’єднання художніх виробів і народних промислів ім. Жанни Лябурб. На одному місці загалом пропрацював 33 роки. У віці 50 років Указом Президента України піднявся на ступінь державної влади, очоливши Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію.
Чесність, порядність, обов’язковість, пунктуальність. Такі основні принципи своєї діяльності проголосив Володимир Миколайович, рекомендуючись апаратові району як його новий керівник. Через рік команда переконалася: новий голова душею не кривив.
Його особистий авторитет підносили працьовитість і велика сила волі, що застосовувалися розумно та систематично. Витримка й терпіння в стресових ситуаціях – викликали повагу. Планомірні дії для одержання корисних наслідків – заслужили на цілковиту довіру.
Хоча спочатку деякому стиль роботи нового керівника району видався незвичним. Призначений голова райдержадміністрації для зміцнення позицій інтриг не плів, за керівне крісло судомно не чіплявся, наближеними себе не оточував. Але, виказуючи сильні особисті якості, вимоги до апарату при цьому висував досить суворі.
Мабуть, мають рацію психологи, запевняючи, що тільки через конфлікт встановлюються найдовірчіші взаємини. Зрештою реформаторські прагнення Зінченка здобули підтримку. Пройшовши через пошук порозуміння, сьогодні поруч із Володимиром Зінченком сформувалася надійна команда. Його світогляд виявився суголосним для багатьох довкола нього. Люди довіряють своєму лідерові. Сам Зінченко говорить про себе таке:
– Мою кар’єру розцінюю як особистий внесок у цей світ. У найвищому сенсі вона торкається життів багатьох людей. Тому і вплив цього внеску мусить бути позитивний, доброчинний. Моє величезне бажання – зробити в житті щось більше ніж є; внутрішня певність власних сил і здібностей приваблюють потрібну підтримку від інших. Давно дійшов висновку, що матеріальні вигоди не можуть і не мусять бути за високу мету. Труджуся не заради чогось приземленого, а щоб якось віддячити світ або поліпшити життя інших людей, а не тільки власне.
Перший рік роботи головою райдержадміністрації виявився непростим у політичному плані. Однак, незважаючи на складності, в районі вдалося зберегти темпи зростання економічного розвитку, виконати цілу низку важливих цільових програм, багато чого здійснити й на соціальній ниві, і, – головне, – зберегти громадську злагоду та міжнаціональний мир. Важливим виявилося й те, що голові райдержадміністрації вдалося визначити подальші перспективи в розвитку району. Реально оцінюючи майбутнє, Володимир Зінченко буквально з перших днів почав шукати точки опори, здатної повернути вектор в ефективний напрям. І постійно закликав до співпраці керівників ра¬йону:
– Ми не можемо, опустивши руки, дозволити собі й далі зазирати в державну кишеню, сподіваючись тільки на ці кошти. Слід виразно розуміти, що держава не має вільних бюджетних грошей. І навіть якщо їх виділять, це буде мізер. Сьогодні порушується питання про виділення фінансової допомоги тільки депресивним районам. Ми ж таким не є, проте дуже скоро можемо ним стати. Тому варто негайно шукати джерела заробляння грошей, аби мати змогу розв’язати в районі будь-яку проблему життєзабезпечення для його мешканців.
Аби достеменно все з’ясувати, Зінченко, вивчаючи район, регулярно провадив виїзні приймальні в різних селах, брав участь у сільських сходах. І дійшов висновку, що неухильне руйнування сільського господарства можна зупинити тільки кардинальними змінами.
– Досить лише на хвильку абстрагуватися від здобутої картини, і стає зрозуміло, що єдину змогу економічного та соціального прориву районові дає його географічне розташування, – наголошує Зінченко. – А точніше, унікальні природні особливості нашого бессарабського клімату. Тільки на цьому шляху ми зможемо дати всьому лад і залучити великі гроші. Моя особиста точка зору полягає в тому, що потенційні можливості, закладені, образно кажучи, в морському березі, немов стиснута пружина дадуть потужний поштовх розвиткові району. Рекреаційну зону району конче потрібно наближати до загальносвітових стандартів, розв’язуючи при цьому цілу низку назрілих проблем: комунікаційних, екологічних, транспортних.
– Наскільки реальне здійснення цих масштабних і досить ви¬тратних проектів?
– Ці проекти запущено в дію, і вони здійснюватимуться шляхом залучення інвестицій. Але – за наявності генерального інвестора, що має досить мільярдних коштів, від початку здатний викласти за розробку генерального проекту близько двох мільйонів.
Відзначу, що в цьому напрямі ми продуктивно працюємо, хоча імен до часу не називаємо. Слід розуміти, що є процес проходження владних коридорів та інших структур, які надають послуги щодо оформлення всіляких документів, погоджень, впорядкування земельних питаннь у рекреаційній зоні.
Варіант поквапом склепаного генплану, лише за тим, аби узаконити наявну в рекреаційній зоні будівельну нахабівку, – неприйнятний. У генплані слід передбачити, який вигляд мусить мати той або інший котедж, спортмайданчик або автопарковка, із виразною вказівкою термінів переоблаштування наявних споруд. І далі поставити перед власниками баз відпочинку вимогу протягом зазначеного терміну, скажімо за рік або два, надати всьому цивілізованого ви¬гляду відповідно до легітимного генплану.
Реалізацію цього великомасштабного проекту слід розпочинати з будівництва об’їзної дороги в напрямку від Затоки з виходом на з’єднання Сергіївського мосту з піщаною косою. Між селищем Затока та приморською Миколаївкою належить спорудити низку цілорічно чинних санаторіїв, баз відпочинку, спортивних і культурних центрів. Причому це мусять бути дво-триповерхові сучасні кемпінги.
З об’їзною дорогою, в яку будуть закладені всі комунікації (електро– та газопостачання, очисні колектори та інші досягнення цивілізації), ми ви¬граємо додатково сто або більше гектарів корисної площі. Оскільки ця штучно створена територія буде насипною. Крім того, нова дорога відітне затоцькі бази відпочинку, що зливають бруд у Будацький лиман. Говорячи про системи, що обслуговуватимуть споруджені оздоровчі комп¬лекси, зазначу, що сьогодні на гігантоманію мало хто хворіє, чудово розуміючи, які сучасні технології з низьким витратним механізмом можна застосовувати, переробляючи відходи на місці й одержуючи при цьому додаткові джерела енергії.
– Стало відомо, що вами ініційовано й інший великий проект будівництва комплексу «Таврія-В» на землях Білгород-Дністровського району?
– Справді, заради створення сприятливих умов для залучення інвестицій зроблено й інші практичні кроки. Прикладом слугують досягнуті домовленості з компанією “Таврія-В”, на сьогодні найдинамічніше розбудовуваною компанією в мережі роздрібної й оптової торгівлі всього півдня України. Переговори з “Таврією-В” автоматично пов’язані з ідеєю залучення щонайбільшої кіль¬кості відпочивальників до району, а таких одноразово заїздить на відпочинок улітку до 240 тисяч. Також цей проект ефективний для взаємовигідного розв’язання проблем не тільки Білгород-Дністровського, але й Саратського, Татарбунарського, Арцизького й інших прилеглих районів.
На сьогодні чинні прибережні бази відпочинку закуповують продукти для відпочивальників в Одесі. Ми вирішили наблизити цю можливість через будівництво комплексу оптової та роздрібної торгівлі з переробки та збереження сільгосппродукції згідно з євростандартизацією. Цей інвестиційний проект вартістю 10 – 15 мільйонів євро з наданням трьох тисяч робочих місць буде реалізований протягом 2006-2007 років. При тому, що сьогодні штат обслуговування одеської мережі “Таврія-В” на 70% складається з білгород-дністровців, таке будівництво дієво допоможе нашим землякам. Вибір на “Таврію-В” випав іще й тому, що саме в компанії впроваджуються найсучасніші розробки у сфері складських і транспортних технологій, які дозволяють у найменший час обробити товарні надходження.
Назагал кажучи, в Білгород-Дністровському районі вирощується весь асортимент сільгосппродукції. Тому наші сільгосппідприємства на плановій договірній основі зможуть успішно співпрацювати з цією компанією. Відзначу, що наразі “Таврія-В” також розглядає змогу взяти під своє крило з показовою метою де¬кілька “лежачих” господарств району, аби вдихнути в них життя.
– Де саме буде розташований зазначений комплекс?
– З увагою до значної потреби щодо площ, 20 гектарів землі для цього визначено на теренах села Шабо. Зрозуміло, що внесок у по¬ліпшення добробуту Шабо в процесі реалізації цього проекту очікується значний. І не тільки цього села, а, зрештою, розвитку й економічного піднесення регіону загалом.
На сусідніх землях планується спорудження заводу з виробництва пектину. В цьому напрямі йдуть активні переговори з україно-російською фірмою, і вже почалася розробка документації з відведення земель під це будівництво. Інвестиційна складова в даному разі складе 55 – 60 мільйонів євро. Крім прогнозованих відрахувань до бюджету, ми одержимо 1,5 тисячі робочих місць, і це тільки трудових рук на самому заводі.
Сьогодні я можу з цілою певністю стверджувати, що наявність виразної концепції та стратегії бізнесу най¬ближчим часом відкриє для району та його мешканців зовсім нові перспективи. І вимагатиме до Білгород-Дністровського району та міста Білгород-Дністровський особливого, поважного ставлення, як до економічно заможного й незалежного регіону.
