ОСТАННІ СТАРТИ ПІД ДАХОМ
Під дахом “Олімпійця” два дні тривала першість області з легкої атлетики серед юнаків 1989 року народження і молодших – Ізмаїла, Білгорода-Дністровського, Іллічівська, Котовська, Комінтернівського, Рені, Біляївки, “Динамо” і обласної школи Олімпійського резерву. Близько трьохсот учасників.
Відрекомендуємо тих, хто посів перші місця, показавши добрі для цього часу результати. Найбільший “врожай” зняв ізмаїлець Олександр Яцевич, який тричі піднімався на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Він переміг у бігу на 60 метрів із перешкодами – 8,9 секунди, на відтинку 200 метрів разом із динамівцем Юрієм Шараповим по¬ділив перше місце – 24,3 секунди і виграв забіг на 400 метрів – 57,1 секунди.
Двічі приймав переможні вітання аккерманець Рустам Салахов. У стрибках у довжину він показав 6 метрів 35 сантиметрів, а потрійним – 14 метрів 72 сантиметри. У штовханні ядра Дмитро Савицький, якого тренує його мати Олена Віталіївна, найдалі послав снаряд на 18 метрів 13 сантиметрів.
Першими також були: Олександр Рудий і Дмитро Асметкін (обласна школа), аккерманець Тимур Самосудов, динамівець Олександр Садовий.
Серед дівчат найсильнішою спринтеркою проявила себе Олена Остапчук, яка виграла забіг на 60 метрів – 7,7 секунди. По два види першими здолали ізмаїльці Вікторія Такатли і Ксенія Шмалій. Переможницями стали Марина Бородіна і Надія Волочай (Іллічівськ), Юлія Струк (Котовськ), аккерманки Настя Майдаченко та Катерина Цуркан. Всі вони нагороджені дипломами відповідних ступенів.
Їхні тренери: Ірина Олійник, Валерій Малих, Віктор Сисоєв, Валентин Келлер, Дмитро Крупко, Олексій Бассарський, Микола Малютін, Людмила Бухарева, Олександр Сіренко, Тетяна Мардашева, Марина Маринова, Вікторія Марченко, Лідія Білолипецьких, Сергій Комлев.
Отже, в закритому приміщенні завершилися змагання зимового легкоатлетичного сезону.
На призи одеської обласної організації “Народний Союз “Наша Україна” в школі олімпійського резерву (директор Іван Постол) проведено шаховий бліц-турнір (п’ять хвилин на партію) за участю 64 претендентів, з яких 15 майстрів міжнародного класу та майстрів і гросмейстер Юрій Дроздовський.
За швейцарською системою (дев’ять турів) перше місце посів студент національного університету імені І.І. Мечникова майстер Денис Ковальов, який набрав вісім очок. Стільки ж очок у аспіранта економічного університету міжнародного майстра Андрія Сумця. Йому за додатковими показниками присуджено другу позицію. Третім був майстер Володимир Галахов – сім очок.
Наступні призові четверте та п’яте місце належать відповідно майстру Роману Козелу (Іллічівськ) і гросмейстеру Юрію Дроздовському, у яких сім і 6,5 очка.
Найсильнішою серед жінок була кандидатка в майстри Марина Ковальова – шість очок.
В обласній школі Олімпійського резерву (Канатна,95) по суботах і неділях триває фінал першості Одеси з шахів серед хлопців та дівчат до 12 років.
Після чотирьох турів лідирує 10-річний першорозрядник Кіндрат Воронов з Іллічівська, який набрав чотири очки. За ним його однолітки першорозрядники Тигран Аветисян – три очки та Андрій Глобенко – 2,5 очка.
Серед дівчат попереду Ганна Тесля та Юлія Телешевська – по 2,5 очка із трьох можливих.
Наш кор.
МАЙСТЕРНІСТЬ ДИНАМІВСЬКИХ САМБІСТІВ
Два дні на татамі спортивної зали стадіону “Динамо” тривали змагання із службово-прикладного виду – боротьби самбо, що входять до програми одноіменної обласної Спартакіади.
Після відбіркових турнірів у динамівських колективах на особисто-командних баталіях стартувало 74 претенденти, які репрезентували 18 команд. Головний суддя – заслужений тренер України Сергій Оганезов.
Найнаповненішою була вагова категорія до 82 кг, де брало участь 17 атлетів. Серед них вирізнявся дебютант команди внутрішніх військ майстер спорту Олександр Барчук, який володє силою і каскадом технічних прийомів. У четвертій, вирішальній сутичці він перевершив кандидата у майстри пожежника Олександра Пашкова і став чемпіоном.
Не менш цікаво відбувався поєдинок між майстром спорту самбістом пожежником Юрієм Штембуляком і міжнародним майстром вільного стилю Віктором Єфтені, які виступали у вазі до 74 кг. Тут фіналісти теж провели по чотири п’ятихвилинних “бої”. Штембуляк був сильнішим.
У ваговій категорії до 100 кг майстер спорту міжнародного класу викладач юридичного інституту Анатолій Волошинов екзаменував кандидата у майстри Євгена Списаренка. Несподіванки не сталося. Клас – є клас. Анатолій Волошинов – чемпіон.
Серед суперваговиків ( понад 100 кг) у фіналі, як і торік, помірялися силою майстри спорту представник внутрішніх військ. Петро Райчев і посланець УМВС Одеської області Микола Ляшенко. Цього разу реванш взяв Петро Райчев.
Ось переможці в решті вагових категорій: майстри спорту пожежники Валерій М’якотін (52 кг) та Вадим Колойденко (62), кандидати у майстри прикордонник Георгій Терзі (57), майстри спорту Олександр Тимофєєв (68) і Олександр Романишин (90 кг) – обидва – внутрішні війська.
Провідне командне тріо склали: Головне управління МНС України в Одеській області, управління Південного територіального командування внутрішніх військ, Одеський прикордонний загін.
Тим, хто відзначився, вручено грамоти і призи.
Вперше у Дніпропетровську на чемпіонаті України з бадмінтону серед восьми клубів Одесу репрезентував “Водник”, куди увійшли молоді майстри волана – студенти національних морського університету та університету імені І.І. Мечникова, а також вихованці ДЮСШ-5.
Як розповів головний тренер Микола Барабаш, посланці Південної Пальміри майже на рівних вели поєдинки з відомими чемпіонами Дніпропетровська, Харкова, Києва, Донецька, які мають досвід міжнародних зустрічей.
Одеський “Водник” посів шосте місце, випередивши колег із Миколаєва та Львова. У нашій команді виступали: Світлана Опанасюк, Юлія Григор’єва, Олена Мащенко, Дмитро Василенков, Костянтин Окопний, Микола Скляєв та інші.
Перший тур цих змагань став хорошою підготовкою до четвертих молодіжних спортивних ігор України, які стартують 20 квітня.
Участь клубу “Водник” стала можливою завдяки матеріальній підтримці Одеської організації Соціалістичної партії України.
За програмою обласних спортивних ігор середніх спеціальних навчальних закладів завершилася першість з баскетболу серед 13 юнацьких команд.
Володарями диплому першого ступеня та Кубка стали спортсмени одеського морського коледжу технічного флоту. Друге-третє місця відповідно належать представникам Одеського технічного коледжу та Одеського морехідного училища імені Олександра Маринеска.
ПРИЗЕРАМ ВРУЧЕНО ДИПЛОМИ ТА МЕДАЛІ.
У Миколаєві фінішували всеукраїнські змагання з греко-римської боротьби за участю 198 юнаків 1991 року народження і молодших. У загальному заліку перемогли майбутні майстри спорту Миколаєва, на другому місці – кримці. На третьому – одесити.
З грамотами та срібними медалями до Південної Пальміри повернулися учні 18-ї середньої школи Арсен Мурадян, 76-ї – Олександр Алієв, 103-ї – В’ячеслав Байрактар. Вітаємо!
На полях Отради завершилася зимова першість Одеси з футболу серед 22 команд. У вирішальному поєдинку за перше місце зустрілися “Сонячна долина” та “Чорноморець-2”. З рахунком 4:1 перемогла команда “Чорноморець-2”.
Їй вручено грамоти, Кубок, медалі. Друге місце посів клуб “Сонячна долина”, третє – СКМ “Сигнал”.
Євген ГОРЕЛЮК
Зірки спорту Сергій ЮРАН
Довідка «ОВ»
Сергій Юран народився 11 червня 1969 року.
Ігрова кар'єра: "Зоря" (Луганськ), "Динамо" (Київ), "Бенфіка" (Лісабон), "Порту" (Порту), "Спартак" (Москва), "Мілуолл" (Лондон), "Фортуна" (Дюссельдорф),"Штурм" (Грац).
Виступав за збірну СРСР і Росії (41 матч, 9 голів).
Командні досягнення:
Чемпіон СРСР 1990 року.
Чемпіон Росії 1999 року.
Чемпіон Європи серед молоді 1990 року.
Чемпіон Португалії 1993, 1995 років.
Власник Кубку Португалії 1993 року.
Сергій Юран – один із кращих радянських і російських нападників 90-х років. Він встиг стати чемпіоном СРСР, Португалії, пограти в Німеччині, Англії, Австрії. В одному з інтерв'ю Сергій Юран докладно розповів про свою спортивну кар'єру. Сьогодні «ОВ» публікує основні уривки його спогадів.
– У київському "Динамо" мені заклали школу й характер, прищепили любов до футболу. Із цією командою пощастило виграти чемпіонат і Кубок СРСР. А головним вчителем після Валерія Лобановського вважаю Віктора Колотова. Довідавшись про його смерть, вирушив до Києва, але через нелітну погоду змушений був просидіти день в аеропорту й запізнився на похорони...
Багато чого зробив для мене й Лобановський. Навіть те, що віддав мене на два місяці до армії – для загартування духу, – тепер згадую із вдячністю, хоча тоді, якщо чесно, не розумів, чому тренер не спробував відбити потрібного йому гравця від військової служби. Хочу сказати велике спасибі й хлопцям, які взяли шефство над необстріляним новачком, – Дем’яненку, Бессонову й Балю. Київське "Динамо" стало для мене трампліном для стрибка в закордонне життя...
В "Бенфіці" я потрапив до рук великого Свена Ерікссона. Незабаром став чемпіоном і власником Кубку Португалії. Пам'ятаю, коли київському "Динамо" в єврокубках траплялися сильні суперники, то ми, футболісти, у глибині душі не вірили, що пройдемо далі, й виходили на поле, скажу без перебільшення, напівприреченими. В "Бенфіці" ж все було інакше. Боявся опонентів уже не я – вони мене боялися. Там я почав відкривати в собі нові здібності. Наприклад, те, що можу не тільки грати на себе, але й тісно взаємодіяти з партнером. Пішла в минуле біганина з м'ячем, з'явилася гра в пас. У Києві від мене вимагали трохи іншого: взяти м'яч і протягти на собі двох захисників...
Коли я перейшов до "Порту", моїм футбольним вихованням зайнявся знаменитий Боббі Робсон. У чомусь він нагадав мені Лобановського. Теж вимагав від нас незалежно від результату відпрацьовувати на полі усі 90 хвилин, налаштовував на силову, флангову гру. Стало зрозумілим, що мені знову треба перелаштовуватися. Зате саме тоді я усвідомив, що здатний приладитися до будь-яких тренерських примх.
Мені довелося пограти в німецьких "Фортуні" й "Бохумі". І тут на обрії знову з'явився "Спартак". У пам'яті ще був 1995 рік, коли ми громили європейську елі¬ту. Захотілося знову одержати задоволення від гри, якої я був позбавлений у Німеччині. Там був суто робочий футбол, а в Москві, переконував я себе, на мене чекає свято. Не врахував я одного: сформованої вже звички до європейського ладу, коли тренування не заважають сімейному життю. В "Спартаку" ж, на жаль, виявився на казарменому становищі. Не міг я виносити ці цілодобові сидіння на базі! Все ж таки від футболу час від часу треба відпочивати, а якщо безперервно сидіти в Тарасівці, можна навіть найкращого друга зненавидіти...
Через травми я був змушений піти на заслужений відпочинок і твердо вирішив навчатися у Вищій школі тренерів. На мою думку, було б злочином не використати багатий досвід, накопичений у багатьох клубах Європи.
Я спостерігав за своїми тренерами в клубах Португалії, Німеччини й Австрії. Усі вони після роботи перетворюються на звичайних людей, нарівні спілкуються з футболістами. Ось би й нам вміти так вивільнятися! Але й у наших фахівців є що перейняти. У Лобановського й Романцева я б узяв підвищену вимогливість на тренуваннях. Ще мрію сполучити київ¬ську агресивність зі спартаківським контролем м'яча. Я б хотів потрапити до такої команди, де є хоча б мінімальна фінансова база – щоб мати можливість поступово втілювати свої ідеї в життя.
За матеріалами сайту football-players.ru
Футбол. Чемпіонат України У КИЄВІ БУДЕ НЕСОЛОДКО
26 березня в межах 23-го туру в гостях «Чорноморець» зустрінеться з київським «Динамо». Те, що цей двобій стане центральним у турі, не викликає сумнівів, адже на полі Національного олімпійського стадіону зустрічатимуться перша і третя команда країни.
У матчі першого кола одесити на своєму полі зазнали поразки 0:1. Тоді динамівці справді виявилися сильнішими за господарів, продемонструвавши найвищий клас гри. І цього разу одеситам у Києві буде несолодко. Зараз «Динамо», що називається, на повному ходу. Це підтвердили підопічні Анатолія Дем’яненка в минулому турі, зовсім спокійно розправившись із донецьким «Металургом» на його полі – 3:0. Одесити ж втратили очки в Харкові, показавши досить сірий футбол, далеко не характерний для команди, яка прагне до Кубку УЄФА.
Відзначимо, що обом командам потрібні очки: «Динамо» переслідує донецький «Шахтар», а в одеситів узагалі ціла обойма конкурентів у боротьбі за третє місце. Говорити про перемогу нашої команди з об’єктивних причин не випадає, а от за нічию нам треба поборотися. На жаль, тут статистика свідчить не на нашу користь – уже майже 10 років «Чорноморець» не може зіграти з «Динамо» в гостях хоча б унічию. Хоча останній візит до Києва в листопаді минулого року для одеситів був більш ніж ус¬пішним – тоді «Чорноморець» із рахунком 1:0 обіграв київський... «Арсенал» і саме на полі Національного олімпійського стадіону. Можливо, це якось додасть впевненості нашим гравцям, які, сподіваємося, покажуть свій справжній рівень гри. Тим більше, – не таке страшне «Динамо», як це може здатися на перший погляд. Адже змогла ж скромна полтавська «Ворскла» два тури тому зіграти в Києві нульову нічию. Отож, одеситам потрібно зважити на цей позитивний досвід і налаштуватися на те, щоб порадувати своїх уболівальників позитивним результатом.
Євген НИЗОВ
