У зв'язку з обговоренням Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що вийшов у світ 5 січня 2006 року, в облдержадміністрації відбувся семінар-тренінг із розгляду різноманітних аспектів дозвільних процедур. Зокрема, вимог законодавства, а також шляхів їх практичного вдосконалення.
Одним з найширших спек¬трів госпдіяльности є будівництво. Інформацію про правила одержання дозволів на виконання будівельних робіт доніс до учасників зустрічі заступник начальника управління архітектури та містобудівної політики облдержадміністрації Олександр Дейнека.
Правила були розроблені управлінням ще 1997 року. Але соціальні перетворення, що призвели за минулий час до змін багатьох нормативних актів, поставили фахівців перед потребою створити нові регіональні правила. Зараз колектив закінчує їх розробку. Цього року вони будуть впроваджені у практику.
Своєрідною юридичною цікавинкою тут є розрізнення дозволу на будівництво та дозволу на провадження будівельних робіт.
Перше полягає в одержанні від місцевої влади дозволу на спорудження об'єкта архітектури. Як фізичні, так і юридичні особи мають звернутися по нього до органів місцевого самоврядування. Це випливає з Закону України "Про місцеве самоврядування". Отже, видавати такі дозволи – повноваження органів влади на місцях. Тому їм, а не обласному управлінню, потрібно надати відповідну документацію. Особи, які бажають будувати, повинні попередньо розробити обґрунтування для цього і не забути про узгодження, наприклад, щодо того, як майбутній об'єкт вписується в генеральні плани регіону. Тільки після цього можна претендувати на одержання документа, який свідчить про право власності на землю або про те, що фактичний власник землі дав згоду на її забудову.
Як сказав О. Дейнека, це, звичайно, не весь перелік документів, потрібних для дозволу. Але порядок розгляду кожного з них визначається на рівні регіональних правил.
Що стосується відведення площі під будівництво, то тут досить ухвали сільради або міської ради про виділення земельної ділянки державної або комунальної власності. Вона водночас є і дозволом на будівництво. І тут іншого дозволу вже не потрібно. Максимальний термін, відведений на цю процедуру, – два місяці. В разі негативної відповіді зацікавленим особам протягом місяця належить дати пояснення та рекомендації в писемній формі. При цьому О. Дейнека уточнив, що не можна вимагати від замовника документів, не передбачених регіональними або місцевими правилами.
Дозвіл, своєю чергою, надає право замовникам на початок проектування і дослідницьких робіт із дотриманням усіх держстандартів і норм. Але ще не свідчить про право власності. І не надає права користуватися землею, як і не дає підстав розпочати будівництво.
Щоб почати безпосередньо класти цеглину на цеглину, потрібен дозвіл на провадження будівельних робіт, про що говорилося вище. Його в разі цілої наявності документів дає місцева державна інспекція архітектурно-будівельного контролю. Але й тут окреме застереження: туди слід звертатися після того, як одержав на руки висновок комплексної держекспертизи. Отже, одержати добро – як півбудинка спорудити.
Якщо фізична або юридична особа, одержавши дозвіл, не розпочала протягом двох років будівельні роботи, то дозвіл втрачає юридичну чинність. І потрібно починати все з самого початку.
Було також відзначено, що чинних типових правил не скасовано.
