В Одеському історико-краєзнавчому музеї відкрито експозицію живописних і графічних робіт В'ячеслава Подобєда «Воспоминания».
У невеликій виставковій залі музею є окраса – вікно, що виходить у внутрішній двір-колодязь. Не можна було не обіграти таку виграшну особливість інтер'єру – і працівники музею облаштували там «одеський дворик» із мінливими, залежно від теми чергової виставки, декораціями.
Зараз там розвішено білизну, сушиться таранька, а на картині В'ячеслава Подобєда шумить примус, на сковороді сичать «глоси» (у перекладі «з одеської» – «глосса»), чекає свого часу графинчик з горілкою. Ця інсталяція – візитна картка виставки, запрошення до спогадів В'ячеслава Подобєда. Але це і спогади тих, хто з гордістю або сумом, називає себе «старими одеситами».
…Вони ще не зникли остаточно з лиця землі – занедбані дворики з немислимої архітектури будівлями, дачі, що потопають у заростях дикого винограду і «крученого панича», причали і залишені голубники... Вони викликають змішані почуття. З одного боку, віджили морально і фізично, дратують і «псують вигляд». Але варто їм зникнути, як за душу бере туга, починає долати ностальгія. Адже не дворик перебудовано, не флігель знесли – у наше минуле, яке завжди здається кращим часом, вторглися.
Але що поробиш – так було, є і буде (чим далі – тим більше!). І щоб встигнути зупинити мить, утримати натуру – бродять по Одесі зі своїми «знаряддями виробництва» фотографи і художники. В'ячеслав Подобєд – один з них.
