Питання розвитку туристичної галузі у нашому регіоні давно переросли стадію вивчення можливостей. Вони вже настійно вимагають творчих підходів і реальних рішень. Про використання природних ресурсів Одещини з метою здобуття з цього фінансових результатів йшлося на засіданні колегії Головного управління економічного розвитку і європейської інтеграції облдержадміністрації.
У нас є всі умови, щоб перетворити у прибуткову сферу діяльності «зелений» туризм. Зоною його активного розвитку може бути Придунав’я. У лютому цього року був конкурс на кращу «садибу». 4 з 12 виставлених на розгляд журі, були визнані придатними приймати туристів будь-якого класу і рівня претензій. Не варто упускати з уваги інтерес, який викликають сьогодні дайвінг – підводне плавання, а також інші екстремальні види туризму. Так, «адреналіновим» відпочинком у нас можуть стати кайтинг (рух на дошці по морю з використанням принципу повітряного змія), джампінг (стрибання на страхувальних тросах з висоти), скелелазіння, гірський велотуризм, відвідування катакомб, польоти на дельтапланах над морем, стрибки з парашутом.
Проте заступник начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Дмитро Заболотний вважає, що найбільші підстави вибороти лаври пріоритету є в морського туризму. Це, насамперед, приймання круїзних лайнерів біля причалів морського вокзалу. У 2005 році Одеса прийняла понад 50 морських і трохи менше ста річкових пасажирських теплоходів. Було обслуговано понад 120 тисяч гостей, які прибули на цих суднах. Одеський порт забезпечив повний комплекс параметрів морської гостинності. Були дотримані всі канони безпечного судноплавства, відповідність сервісу міжнародним конвенціям. На належній висоті було лоцманське проведення, вчасно і якісно підготовлено причали. Проте неготовність приймати велику кількість фешенебельних туристів показало місто. З цього приводу пролунала критична репліка від члена Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України Фе¬лікса Кобринського. Він сказав, що краща частина Одеси спотворена новобудовами, архітектура новобудов зовсім не гармонує з її історичним стилем і спотворює дух міста. Від цього воно втрачає свою привабливість. Не використовуються і його можливості. Так, фортечна стіна в Місячному (колишньо¬му Піонерському) парку могла б стати окремим туристичним об'єк¬том. Але з цього ніхто не має вигоди. Крім того, через перевантаженість вуличного руху іноземні туристи добиралися до місць огляду визначних пам'яток майже 2 години, проводячи свій екскур¬сійний час у дорожніх «пробках». Наявність стоянок для автобусів біля цих місць також не продумано.
Незрозумілим чином з уваги випав і такий сектор тур-бізнесу, яким є яхтинг.
Як сказав Д. Заболотний, передбачається будівництво ряду марин (назва яхтових клубів, прийнята у світі). Як приклад він навів Туреччину, де від роботи марин держава одержує до 2 млрд доларів прибутку на рік.
– Ми втрачаємо чудові шанси для залучення в регіон значних коштів, при цьому не роблячи великих внесків, – сказав він. – Адже наші порти можуть пропускати велику кількість іноземних яхт. Під їхніми вітрилами до нас потягнуться заможні туристи, яким потрібно тільки допомогти залишити тут свої долари, забезпечивши гарний сервіс.
Залишається тільки шкодувати, що яхтовий туризм поки що не близькі реалії, а тільки потенційні перспективи. Одним з каменів спотикання на шляху його розвитку стала наша громіздка процедура оформлення документів для входу у яхт-клуби і виходу в море. Яхтсменів обмежують, зокрема, «Правила користування маломірними суднами і плавзасобами на водних об'єктах Одеської області».
На думку багатьох інтуристів, ускладнена процедура оформлення документів на прихід і повернення яхт. Практично виключена можливість їхнього вільного переміщення і довільних стоянок.
Багато часу відбирає продекларована необхідність щоразу ставити до відома прикордонно-митні служби про свій намір вийти у море за 12 годин. Навіть, якщо ідеться про двогодинну прогулянку вздовж узбережжя. Пасажир для оформлення відходу повинен мати при собі паспорт. Не можна довільно брати на борт або висаджувати пасажира. Не можна віддалятися від берега далі, ніж на 6 миль. У водах Одеської затоки заборонено виходи у нічний час. За порушення встановленого регламенту настають санкції. У багатьох портах України портові збори з яхт беруться за такою ж тарифною сіткою, як і з великих теплоходів, оскільки наш дуже застарілий Кодекс торговельного мореплавання не робить між ними різниці. Не дивно, що у нас морський туризм замість того, щоб розвиватися, атрофується.
Заслуговують на критику основні складові яхтового сервісу. В наших яхт-клубах, вони далекі від міжнародних стандартів.
Чимало неприємностей доставляє оформлення митної декларації. Від іноземного мандрівника вимагають занесення до графи «Засобу зв'язку» навіть моделі і номери його мобільного телефону і комп'ютера-ноутбука. Хоча у Європі ці технічні атрибути комунікації так само природні, як особисті носильні речі.
Своє негативне ставлення до цієї процедури висловив, будучи в Одесі, міністр транспорту і зв'язку Віктор Бондар. За словами Д. Заболотного, самі «Правила» потребують вже не стільки перегляду, скільки їхнього скасування. Однак, поки слимак їде, та поки він приїде...
Тим часом, з моря подув весняний вітер. Відповідно до розпорядження Одеської облдержадміністрації з 1 квітня 2006 року для яхт і катерів відкрито навігаційний сезон. Одночасно з'явилося розпорядження міського голови, відповід¬но до якого «всім власникам стоянок для маломірного флоту потрібно надати повний перелік документів», зазначених у «Правилах». Тож сприятимемо розвиткові вітрильного туризму чи ні?
