Фахівці стверджують: мають бути нелегкі жнива – часто йдуть дощі. І почнуться вони уже незабаром, у третій декаді червня.
З якого масиву збиратимуть врожай? Питання про те, скільки збереглося озимих посівів, залишається відкритим. Окремі райони все ще не провели повної інвентаризації полів і не подали до Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації остаточні цифри. Без реєстрів неможливо відправити документи до Києва на одержання компенсації по 100 гривень за гектар посівів. Але про це трохи пізніше.
Точні дані необхідні й для визначення навантаження на один комбайн, проведення розрахунків для придбання жнивної техніки й залучення збоку.
Виходячи з попередніх даних, навантаження на один комбайн становить 239 гектарів. Фактично буде значно більше. А у Великомихайлівському районі воно становить 423 гектари, понад 300 – у Березівському, Білгород-Дністровському, Кілійському, Любашівському та Тарутинському. Ситуація одразу стане ясною, якщо скажемо, що навантаження на один комбайн має становити у серед¬ньому сто гектарів. Та й це дуже багато, якщо врахувати, що більше половини жнивних машин старих марок СК-5 і СК-6. А їхня продуктивність досить низька.
Як же в такій ситуації бути? Існує давно налагоджена система: купуються нові комбайни й укладаються договори на залучення техніки й збиральних екіпажів збоку.
Минулого року, як відомо, з обласного бюджету було виділено 2,6 млн гривень для часткової оплати тим господарствам, які придбали 28 комбайнів. Процес їхньої передачі було оформлено досить помпезно, з промовами й настановами.
Цього року намічається ситуацію повторити. Є розпорядження облдержадміністрації від 19 травня цього року, де для компенсації частини витрат виділяється вже 4 млн гривень. Залишилося тільки радіти й, як кажуть, наввипередки бігти за новим комбайном. Але господарства не поспішають, не квапляться, навіть тих 26 щасливчиків, які потрапили до списку на одержання 21 комбайна “Дон-1500-Б” і п'яти КЗС-9-1.
По-перше, сама процедура оформлення купівлі вимагає багато всіляких паперів. А по-друге, до компенсації у 153,8 тисячі гривень потрібно додати своїх понад 300 тисяч. Сьогодні такі вільні гроші мало в кого знайдуться. А ще треба запастися пальним, а воно постійно дорожчає. Ось і ведуться тривалі переговори з кожним майбутнім господарем нового комбайна.
І ще одне. Деякі райони вже другий рік відмовляються брати участь у цій акції. Вони вважають, що купівля комбайнів вищезгаданих марок – невиправдана витрата коштів. Господарства самі вільні обирати, які машини їм купувати. Отже, у проведеній акції щось не враховано, і чиїсь інтереси взяли гору при проведенні масової закупівлі комбайнів у одного-двох підприємців.
Про свою готовність виділити кошти на дотацію за придбані комбайни оголосило й Міністерство аграрної політики України. Суму було названо досить скромну: 2 млн гривень, але із застереженням, що потім, з надходженням заявок від сільгоспвиробників, вона значно зросте. Як буде надалі, поки що важко припустити, але добре відомо, що з тих обіцяних двох мільйонів до області на¬дійшло ще в березні 550 тисяч. І до сьогоднішнього дня – ані копійки більше.
Заявки все ж таки надходять. До Києва було направлено шість реєстрів на загальну суму понад 4 млн гривень. Яка на них буде реакція сьогодні, ще судити важко. Не виключено, що гроші надійдуть, коли й жнива закінчаться.
Але якщо налаштуватися на оптимістичний лад, то виходить, що при зазначеній компенсації буде придбано до 40 комбайнів. Це навіть не крапля в морі. Особливо якщо врахувати, що для успішного проведення жнив навіть за 20 робочих днів буде потрібно додатково понад 1400 збиральних машин.
Як бачимо, вся надія на допомогу з інших областей та взаємовиручку механізаторів північних і південних районів. Зупинка за малим, знайти цих добровольців-рятувальників і укласти з ними взаємоприйнятні договори.
Як же це здійснюється на практиці буквально напередодні жнив? Навіть якщо судити за повідомленнями з районів, які не завжди достовірні, такі угоди є всього лише на половину тієї кількості комбайнів, яку вище названо.
Складна ситуація, на жаль, складається у Великомихайлів¬ському, Любашівському, Миколаївському, Саратському, Кі¬лійському та інших районах, де, як помітив читач, і навантаження на комбайн у 3-4 рази перевищують можливості.
Посилання деяких керівників районних управлінь на те, що, мовляв, не вперше проводимо жнива й старі зв'язки залишилися в силі – малопереконливі. Як показує практика, навіть уже укладений договір не завжди гарантує приїзд жнивних загонів. У наш вік тотального бізнесу виконуються насамперед ті договори, де обіцяли більший заробіток і кращі умови для роботи.
Отже, стан справ перед жнивами змушує бити тривогу по всіх інстанціях. Адже вирішується доля хліба насущного, котрий, насамперед, забезпечує продовольчу безпеку країни. І саме з цих позицій варто вирішувати проблему. А посилання деяких чиновників, які не особливо сушать голови, на те, що господарства нині самостійні, нехай самі шукають вихід з тупика, нічого спільного з державними інтересами не мають.
На закінчення, ще про одну особливість жнив, які наближаються. Обставини склалися таким чином, що цього року маємо зібрати понад 450 тисяч гектарів озимого та ярового ячменю. Інтерес до цієї культури зрозумілий. Вона користується величезним попитом на світовому ринку, і за тонну зерна пропонували 95 – 100 доларів. У ціні воно буде й цього року. Так ось невдача: як цей величезний масив зібрати за 4-5 днів. Адже інакше зерно просто осиплеться на землю. Такі біологічні особливості цієї культури, про що, сподіваємося, фахівці добре знають не тільки із книжок та лекцій.
Невже з такими зусиллями та затратами вирощений урожай залишиться на землі? Дуже не хочеться в таке вірити. Але тут потрібні не емоції, а цілком конкретні справи, насамперед організаційного плану. Усі на щось чекають. Благодушність і порожні запевнення з деяких районів про цілковиту готовність до жнив, які звучать на кущових семінарах, можуть тільки ускладнити й без того непривабливу ситуацію. Але її ще можна виправити. До названих термінів збирання залишилося трохи більше тижня! Надія й на тих, хто звик усе робити в найостанніший момент, та й то після доброго прочухана.
