Як організовано роботу ветеранських організацій і які основні пріоритети в ній? Як живеться сьогодні тим, хто дожив до похилого віку і потребує особливої уваги держави? Що потрібно робити для того, щоб по¬ліпшити життя ветеранів? Чому військово-патріотичне виховання населення, особливо молоді, має епізодичний характер? На ці й інші запитання шукали відповіді учасники робочої зустрічі, яка відбулася в обласній раді ветеранів. У ній взяли участь її голова Олексій Георгійович Гурський та перша заступниця Олександра Максимівна Дем’янова, заступники голови обласної ради Лев Миколайович Горєлов, Микола Петрович Лейфура, Іван Іванович Новожилов, голова Одеської міської ради ветеранів Герой Радянського Союзу Валентин Євгенович Соколов та гості з Білорусі – голова Гомельської обласної ради ветеранів Михайло Васильович Ігнатенко і його заступник Герой Радянського Союзу Георгій Кирилович Денисенко.
Учасники зустрічі, обмінявшись інформацією про головну мету й завдання своїх громадських організацій, констатували той факт, що вони збігаються: соціальний захист ветеранів війни й праці та військово-патріотичне виховання. Тільки вирішувати їх доводиться в різних умовах. Гості з Білорусі, ознайомившись із проблемами наших ветеранів, прийшли до висновку, що їхнім землякам живеться більш комфортно. Середній рівень зарплати в країні дорівнює 260 доларам США, а середня пенсія 100 доларам. Промислові підприємства працюють, сільське господарство збереглося на базі великих об'єднань. Продукція імпортується не тільки до Росії, а й на ринки інших країн, що свідчить про її конкурентоспроможність. Втілюється в життя програма створення агромістечок з усіма комунальними службами, клубом, медустановою, спорткомплексом. Молодим фахівцям одразу ж виділяється житло. В агромістечках підтримується ідеальний порядок.
До ветеранів ставлення повсюдно шанобливе. Вони скрізь, починаючи від сільських рад, до найвищих органів влади одержують підтримку. До речі, учасникам війни видаються пільгові проїзні документи по території країн СНД. Особлива турбота – про самотніх людей. До них відносять і тих, у кого діти мешкають через якісь причини за кордоном. Сільським мешканцям зорюють землю й збирають урожай, скошують траву на сіно безкоштовно. Тому вони й не витрачають сил та часу на вираження невдоволення. Показово, що ветеранам видається винагорода від держави за громадську роботу. Наприклад, голови районних ветеранських організацій одержують близько 140 доларів на місяць. Безумовно, про таке ставлення до себе наші активісти ветеранського руху, які провадять велику громадську роботу, можуть тільки мріяти. На відміну від нашого, розпорошеного, ветеранського руху в Білорусі діє єдине громадське об'єднання “Ветеран”, і всі організації, які об'єднали людей за професійною ознакою, входять до нього.
Автор цих рядків поцікавився метою приїзду Михайла Васильовича й Георгія Кириловича до Одеси. Головна мета: зміцнення дружніх зв'язків між ветеранами наших слов'янських держав і, зокрема, Одеської та Гомельської областей. Остання межує із Чер¬нігівською, Житомирською областями України й Брянською областю Російської Федерації й виступила ініціатором щорічних зустрічей делегацій білорусів, українців і росіян на базі молодіжного табору, де відпочивають близько 800 юнаків та дівчат. Вони перетворюються у фестивалі добросусідства й дружби наших народів.
Гомельські ветерани виступили ініціаторами відвідування міст-героїв колишнього Радянського Союзу. Вже побували у Москві, Києві, Севастополі. Тепер готуються нанести візит до Одеси. Збираються приїхати приблизно 60 заслужених людей. “Їх цікаво буде послухати, їм є про що розповісти”, – сказав Георгій Кирилович Денисенко. Сам він, Герой Радянського Союзу, кавалер дванадцяти бо¬йових орденів, людина незвичайної долі. Зробив понад двісті вильотів на штурмовику, завдаючи удари по ворогу. Після війни служив в авіації. Його льотну школу проходив космонавт Юрій Олексійович Гагарін.
Безперечно, ця позапланова зустріч, продиктована самим життям, дала привід для серйозних роздумів про те, як підсилити ефективність ветеранського руху, зміцнити його авторитет і переконати владні структури у тому, що люди, які поклали на вівтар Батьківщини кращі свої роки, працювали на благо суспільства у поті чола, заслуговують на прояв турботи про них не тільки у святкові дні, перед виборами, але й у будні.
