Повз річку синьооку, повз гостроносі гори, не степами пустельними, а лісами дрімучими їде добрий молодець, ставний богатир Альоша Попович, розмірено стукають копита його вірного коня. І тут на шляху їхньому, звідки не візьмися, камінь з застереженнями з'явився: праворуч підеш – кохання знайдеш, ліворуч підеш – багатим будеш, прямо підеш – битву знайдеш. І подорожани зупиняються, терзаються суперечливими думками... Сюжет мультфільму «Альоша Попович і Тугарин Змій» відомий кожному. Але, що дивно: події у казці розгортаються точно так само, як у житті.
Будь-який випускник цього року стоїть перед вибором, до якого вищого навчального закладу вступати. Приватних вузів збільшується, як грибів після дощу. Вони привертають своєю новизною, але залишаються для нас поки що напівзагадкою. Тому фрази, викарбувані на перехресному камені, будуть незакінченими: до приватного вузу підеш – невідомо, що знайдеш; до державного підеш – потім зрозумієш. Тож давайте знайдемо відмінності між цими двома монументами науки. Що ж ми там відшукаємо? З'ясуванням цього питання я і зайнялася впритул, постукавши у двері кожної з приймальних комісій. Не обіцяю, що ознайомлю вас з їхньою порівняльною характеристикою глибоко й у подробицях, але загальні риси постараюся передати точно.
Спочатку ноги мої самі обрали собі шлях і звернули на стежину, яка згодом привела мене до ОНУ ім. І.І. Мечникова. Університет розкриває свої обійми для всіх бажаючих, а для сільської молоді існують навіть певні пільги при вступі на педагогічні спеціальності. Приходять до ОНУ маленькі знавці своєї справи, а виходять звідти справжні профі. Але треба пам'ятати, що крім «плюсів», існують і «мінуси», які завжди варто враховувати. Так, хлопці і дівчата після коледжу, і юнаки і дівчата, які пройшли підготовчі курси, здають іспити на загальних підставах. Випускники, які посіли призові місця на II, III, і IV етапах міжнародних конкурсів МАН або ті, хто закінчив школу з відзнакою, можуть вступати за співбесідою або ж здавати лише один іспит. Але, знов-таки, одне «але»: цей привілей не поширюється на такі престижні факультети, як філологічний, економіко-правовий, РГФ, що користуються попитом тощо. Паралельно з контрактним зарахуванням йде в ногу і бюджетне, що є пріоритетним чинником ОНУ перед автономними приватними навчальними комплексами. Університет дає можливість вступати одразу на кілька факультетів. Мабуть, всім відомо, що здати іспит вдало на бюджет зможуть лише одиниці. І тому пробувати свої сили краще одразу і скрізь. Заочна форма навчання – ще один позитивний момент. Вона коштує набагато дешевше, але ефективніше, звичайно, денна. У серпні провадиться додатковий набір в основному на контракт, тому що на бюджет, як правило, вакантних місць не залишається. Бюджет залучає всіх, як квітка із солодким нектаром, яку не упустить жодна працьовита бджілка. Для нього характерна нещадна конкуренція, де кількість місць скорочується зі страшною силою. На факультеті прикладної математики з'явилося щось новеньке – зарахування за результатами рейтингів. Таким чином, учні можуть пройти лише один тест з профілюючого предмету, і за підсумками набраних балів зараховуються раніше від інших. Всі ці достовірні дані я одержувала від відповідального секретаря приймальної комісії, Грицкевича Михайла Ремовича. Він також згадав два примітних випадки, що стосуються нашої теми.
Зацікавлений у майбутньому свого сина, батько приніс його документи для вступу на фізичний факультет. Коли ж він довідався, що туди потрібно здавати фізику, то був дуже здивований, тому що гадав, що синок вступає на факультет фізичного виховання. Знов-таки люблячий батько приніс документи сина на факультет гідрогеології. На запитання, чому вони обрали саме цей профіль, тато відповів, що його чадо любить плавати з аквалангом. Доля майбутніх студентів небайдужа педагогічному складові. Вони зацікавлені у тому, щоб до них йшли хлопці і дівчата, які правильно визначилися у виборі професії, а не любителі підводного плавання. І, хоча, це може призвести до зменшення абітурієнтів, педагоги, ніби ненароком, допомагають молодому поколінню у профорієнтації. Михайло Ремович злегка розчарований у нашій сучасній молоді: «Філологи, а книжок майже не читають... Ось ми у їхні роки...» Враження про приватні вузи у відповідального секретаря склалося не найкраще. Поясненням тому є неякісне навчання, що змушує студентів переходити до надійніших навчальних закладів у пошуках знань і справжнього диплома.
Прийшла черга пройтися іншою стежиною, де наприкінці шляху мене чекав Міжнародний гуманітарний університет. У першу мить, коли я опинилася у цьому навчальному закладі, то відчула себе, як у резиденції Долма-Бахче (літні апартаменти султана). Після короткочасної шокової терапії попрямувала прямо до приймальної комісії, де всі новини довідалася від Ольги Большакової. МГУ – зовсім новий університет, йому всього два роки. Такий розкішний зовнішній вигляд будинку став цілком пояснимим, коли довідалася, що приймають юнаків і дівчат лише на контрактні місця, а внесені суми йдуть на оснащення вузу. Контрактна основа – величезний мінус МГУ. Хочеш, не хочеш – плати гроші. Що робити, якщо таких немає? Додатковий набір на контракт теж має право бути. Заочна форма навчання відсутня. Ця умова прийому відсіває достатню кількість студентів. Університет пропонує всілякі сучасні напрями, такі як економіка підприємства, міжнародне право, комп'ютерні системи і мережі, прикладна лінгвістика, менеджмент орга¬нізацій. Неможливість вступу одночасно на кілька факультетів обмежує шанси зарахування в цілому.
Сільська молодь не користується жодними пільгами. Вартість навчання коливається в межах від 800$ до 1000$. Але, у кожного вузу є в запасі і свої достоїнства. Примітною особливістю цього є те, що абітурієнти можуть вільно обирати собі дисципліни, що вивчаються. Курс лекцій ведеться мовою, яка більш зручна для сприйняття. Відмінне закінчення підготовчих курсів може стати прохідним іспитом. Безперешкодно перейти на вищу сходинку навчання може також молодь, яка навчалася три роки у коледжі. Вони автоматично переводяться на другий курс.
Отож плюсів і тут чимало, а ось як ними розпорядитися – вирішувати абітурієнтам. Не варто забувати лише одне: головне – не шикарний бельвю, а знання, які дасть той або інший вуз.
