Цієї весни рівень Дунаю був такий високий, що я, зізнатися, побоювалася їздити у відрядження по Придунав’ю. Якби, не дай Боже, дамба, що тягнеться від Рені до села Орлівка, не витримала (а подекуди річкова вода вже просочувалася крізь земляний насип і заливала трасу), розміри катастрофи були б жахливі. Працівники служби МНС наполегливо просили журналістів: не здіймайте на сторінках газет паніки. Ми не здіймали. Покладаючись на компетентність фахівців, що протягом 20 діб працювали в Ізмаїлі в оперативному штабі під керуванням заступника голови Держводгоспу України М. Бабича.
В шістдесяті роки минулого століття “цар природи” – людина забрала в Дунаю його природну заплаву, побудувавши 315 кілометрів дамб і 13 шлюзів. І коли навесні цього року в районі, наприклад, Рені рівень води в річці сягав висоти 5 м 98 см (середньостатистичний максимум – 3 м 50 см), постала загроза затоплення. Фахівці полічили, що в разі руйнування протиповеневої системи в нижньому плині Дунаю, під водою опиниться близько 90 тисяч гектарів! Потенційна небезпека поширюється на 31,9 тисячі гектарів сільськогосподарських земель, 4,5 тисячі гектарів ставків. Особливо турбує те, що в природній заплаві річки 9 населених пунктів Ренійського, Ізмаїльського та Кілійського районів, де мешкають понад 11,8 тисячі чоловік. Тут побудовані свердловини питних водозаборів, об’єкти народного господарства, автошляхи Рені – Одеса, Ізмаїл – Кілія – Вилкове... Страшно подумати, яких руйнувань завдасть Дунай, якщо вийде зі своїх штучних берегів.
У квітні – травні було проведено аварійні роботи на шлюзі “105 км”, що ледь стримував напір ріки – перевищення рівня Дунаю над озером Кугурлуй становило 1 м 32 см. Довелося терміново провести зміцнення дамби на ділянці “97 км”, що біля водозаборів питної води м. Ізмаїл. Зміцнювалася дамба вздовж дороги Рені – Ізмаїл, у разі пошкодження якої Рені перетворився б на місто-острів. Для проведення робіт Одеська облдержадміністрація з природоохоронного фонду виділила 100 тис. грн, із резервного фонду області надійшло ще 100 тис. грн, із Держводгоспу України було отримано 604,7 тис. грн. Гроші чималі, але порівняно зі втратою, якої може завдати повінь, – це копійки.
Який збиток був заподіяний повінню країнам Європи – від Белграда та нижче за течією, ми бачили по телебаченню. Тільки в наших сусідів, у Румунії, до зони стихійного лиха потрапили 147 населених пунктів, було затоплено близько 1 тисячі кілометрів доріг, 90 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. З небезпечних зон довелося евакуювати 12 тисяч чоловік.
Тому державні мужі європейських держав і вчені звернули на Дунай найпильнішу увагу.
Як уже писала наша газета, 15-16 червня в Ізмаїлі відбувся міжнародний семінар на тему “Оцінка ризику катастрофічної повені”. Відбувся він у межах проекту ТАСІС “Запобігання надзвичайним ситуаціям і захист від повеней у єврорегіоні “Нижній Дунай”, де й прозвучала вся вищенаведена інформація.
Кілька слів про цей проект. Його мета – створення умов для безпечного мешкання населення української частини дельти річки Дунай за допомогою вдосконалення системи контролю над повенями та запобігання надзвичайним ситуаціям. Назріла потреба розробити та здійснити комплекс заходів для запобігання повеням. Але щоб визначитися з практичними кроками, потрібно передусім ґрунтовно вивчити проблему. По-перше, чому Дунай “росте”? По-друге, якими наслідками це загрожує? По-третє, де слабкі місця в системі гідротехнічних споруд? На ці та багато інших питань узялися знайти відповіді експерти проекту ТАСІС.
Відкриваючи семінар, заступник голови Одеської облради Г.І. Арабаджи наголосив: треба вибудувати цілу систему захисту, а не гасити окремі проблеми в нижньому плині Дунаю.
Для участі в семінарі до Ізмаїла приїхали науковці вітчизняних вузів, представники обласного управління водного господарства, Центру регіональних досліджень, Придунайського управління каналів, захисних споруд і водойм, були запрошені представники органів місцевого самоврядування придунайських районів. Разом із ними працювали фахівці з Німеччини, Великої Британії, Румунії.
Про причини повені 2006 року докладно розповів один із експертів проекту Георг Раст (Німеччина). За словами фахівця, у верхів’ях Дунаю аномальних явищ не спостерігалося – хіба що в низинних місцях було більше ніж звичайно снігу, що швидко танув. Критична ситуація склалася на Тисі та Мораві – лівій та правій притоках Дунаю, що було обумовлено швидким таненням снігів і одночасно тривалими рясними дощами. Таким чином, від Белграда та нижче за течією Дунай піднявся вище за критичні оцін¬ки. На деяких ділянках гідросистеми не витримували.
Проте, німецький фахівець вважає, що “поведінка” Дунаю – це наслідок обставин, що нині складаються. За кліматичними умовами один рік не схожий на інший, і про якусь систему повеней говорити передчасно. Хотілося б вірити. Але статистика свідчить про те, що протягом останніх чоти¬рьох років по весні Дунай піднімається все вище та вище. Що принесе весна 2007 року?
Щоб оперативно прогнозувати поведінку річки, фахівцями розроблено спеціальну програму, що впроваджуватиметься в країнах Західної Європи. На жаль, Україна поки що не може використовувати цю програму – її треба, скажімо так, “прив’язати” у специфіці нашої місцевості.
Експерт проекту з української сторони – головний інженер Одеського обласного виробничого управління водного господарства Іван Кичук докладно зупинився на слабких ланках гідротехнічних споруд уздовж Дунаю на території України.
Учасники семінару погодилися з тим, що належить створити сучасну транскордонну систему попереджень про надзвичайні ситуації та повені, включаючи створення спеціального центру спо¬віщення населення, що мешкає в заплаві Дунаю.
Реалізація проекту ТАСІС, що підіб’є свої підсумки наприкінці цього року, дасть відповіді на цілу низку запитань. Учені розроблять комплексний план заходів щодо зниження ризику повеней у заплаві нижнього Дунаю. Буде складено перелік потенційно небезпечних об’єктів (склади отрутохімікатів та нафтопродуктів, небезпечні виробництва тощо). Органи місцевого самоврядування та державні підприємства одержать рекомендації для регулювання своєї діяльності в зонах із підвищеним ризиком затоплення. Фахівці наполягатимуть на перенесенні потенційно небезпечних об’єктів із зони затоплення.
