ОПТИМІСТИЧНА МЕЛОДІЯ МОЛДОВАНЕНКА
Ім’я В. М. МОЛДОВАНЕНКА ось уже 45 років нерозривно пов’язане з Березівською музичною школою, директором якої він був призначений ще у 1961 році і 42 роки очолював її.
Нині Віктор Миколайович відзначає свій 70-річний ювілей. Його маленька батьківщина – село Яковлівка, яке пізніше злилося з більшим населеним пунктом, – Демидовим, втратило свою назву. Тут Віктор закінчив семирічку, а потім здобував середню освіту в Демидівській школі. Настав час вирішувати, куди піти навчатися далі. Хотілося вивчати іноземні мови, водночас він захоплювався географією і, звичайно, музикою. Переміг потяг до мистецтва. І це не дивно, бо зростав хлопець у співочій сім’ї. Мати, росіянка, Євдокія Михайлівна, мала прекрасний голос. Вона знала сотні народних частівок, ліричних і дотепних, і часто наспівувала їх під акомпанемент синової балалайки. Батько, Микола Анд¬рійович, теж умів співати, грав на багатьох музичних інструментах. Цьому він навчив і чотирьох своїх синів. До того ж, він мав і сценічні здібності, грав у самодіяльних виставах – “Назар Стодоля”, “Глитай або ж Павук” та інших п’єсах українських драматургів.
По закінченні школи Віктор Молдованенко без особливих труднощів вступив до Одеського музичного училища, але його відразу призвали в армію (він там став радіотелеграфістом першого класу і дотепер “морзянку” знає досконало) і уже після демобілізації закінчив цей музичний заклад. Отримавши червоний диплом, вступив до Одеської державної консерваторії. Це був доленосний 1961 рік.
Молодому директорові музичної школи довелося вирішувати чимало важливих питань, особливо турбувало кадрове. В подальшому було прийнято кардинальне рішення – виховувати своїх викладачів. Ця традиція збереглася й донині. Зараз тут з ним працюють колишні випускники музичної школи, деякі його учні – С. А. Тодоров – директор школи, Т. О. Грибонос, О.В. Павлова, Л. І. Смик, В. М. Степанова, а також молоді педагоги Ольга та Марина Ушакови, Іванна Шулак та Ірина Лутковська. По 25 років поряд з ним працювали і пішли на пенсію О.І. Рудакова,Т. І. Доманюк, сестри Соколовські – нині В. В. Ворожбитова та О.В. Отінова. (Про інших своїх колег, співробітників, учнів Віктор Миколайович писав у нашій газеті рік тому – до 50-річчя створення музичної школи). За ці роки музична школа випустила близько 700 учнів, 30 з яких стали викладачами, які працювали у Березівській музичній школі і понад 30 – в інших школах області.
...Виринають з пам’яті яскраві картинки дитинства: він, малий хлопчик, зачаровано слухає злагоджений пісенний дует батька і матері, а це він, уже старшенький, до ранку читає роман Віліса Лаціса, пливуть, мов кучеряві хвильки, дитячі сни-мрії... А далі – грізна реальність – палаючі хати Сиротинки, ворожий літак-розвідник, знущання румун-окупантів і – хлоп’яча помста... І, як разючий контраст – радісні, тріумфальні дні Перемоги, захоплююче навчання в школі, спілкування з учителями-наставниками: С.Г. Сирниковою, М.А. Шевченком, заслуженим учителем України М.П. Кузьміним, участь у сільському духовому оркестрі...
48 років воркує В. М. Молдованенко у шлюбі з Світланою Карпівною, надійним другом, справжньою берегинею сімейного вогнища, 35 років вона відпрацювала в міському дитсадку № 1, виховавши не одне покоління березівців. Удвох з чоловіком вони виростили сина й дочку, Віталія та Анжелу. Дочка має вищу музичну освіту, а внучка Оленка в свої 17 літ уже побувала в Італії, де її прослуховували в Міланській консерваторії
Віктор Молдованенко – давній, найактивніший учасник місцевого оркестру народних інструментів, яким керує його колега О. О. Заливанський. Також співає в камерному хорі музичної школи, захоплюється шахами і не раз брав участь у чемпіонатах району та області. Віктор Миколайович написав кілька пісень на слова Льва Ошаніна, Юлії Друніної, нашого місцевого поета, нині покійного, Марата Топольського та ін.
Було таке, коли серйозно почало підводити серце, зайнявся самооздоровленням – бігав на короткі й великі дистанції, тікаючи від інфаркту. Нині шановний ювіляр має гарне здоров’я, оптимістичний настрій і працює з повною віддачею в своїй рідній школі, даючи уроки двом піаністкам – Лідії Носенко та Євгенії Захаренко.
Бажаємо Віктору Миколайовичу міцного здоров’я, гарних пісень у дружньому колі!
