Сьогодні ми продовжуємо розмову про екологічні проблеми Одещини і про стан збереження отрутохімікатів, добрив та інших шкідливих і небезпечних речовин. Наш спеціальний кореспондент ділиться міркуваннями стосовно ситуації, що склалася в області зі збереженістю отрутохімікатів і, зокрема, на складах ВАТ «Фрунзівська сільськогосптехніка», розташованих на станції Затишшя Ширяївського району.
Як уже мовилося в одній з попередніх моїх публікацій, зараз, за офіційними даними, на Одещині налічується понад 1867,6 тонн непридатних, заборонених або й так званих непізнаних сумішей всіляких хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), що зде¬більшого утримуються з порушенням порядку зберігання. Причому більшість складів фактично залишаються безгоспними, стан їх украй незадовільний, території навколо них не обгороджено, контроль за станом грунтів поблизу них відсутній, а якщо й провадиться, то контролюючі органи обмежуються лише констатацією фактів.
Одначе зраз в області існує склад, точніше буде сказати, сховище отруйних речовин, про який хочеться говорити окремо. Я маю на увазі сховище на залізничній станції Затишшя, яке, як ви зрозумієте, я обрав невипадково. Річ у тім, що ще 21 лютого 2002 року рішенням обласної ради було затверджено “Регіональну програму поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2002 – 2005 роки”, термін впровадження в життя якої, як ви бачите за календарем, завершився ще півроку тому.
Ну, як цю програму було виконано в цілому – це тема окремої розмови. А поки що зауважу, що цим документом передбачалося фінансування відповідних заходів з державного та обласного фондів охорони навколишнього середовища, а також із місцевих бюджетів і фондів та з коштів підприємств, яким ці склади належать чи колись належали.
Так от, провідне місце у цих заходах якраз і відводилося сховищу у Затишші, де неподалік селище, за спеціальним проектом інституту “Укрпівдендніпроводгосп”, було споруджено склад екологічно безпечного довгострокового зберігання непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин, а також проведено було перезатарення отрутохімікатів.
Хочу привернути увагу до цього визначення “перезатарення отрутохімікатів”. Під час недавньої прес-конференції, яка відбулася в приміщенні облдержадміністрації, заступник начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області Валентина Іванівна Крутякова наголосила на тому, що переважна більшість небезпечних речовин “зберігається з порушеннями норм в порядку зберігання”. Одне з цих порушень саме в тому й полягає, що всі ті паперові та інші мішки і ящики, в яких ці хімікалії зберігалися, давно втратили свій пер¬вісний вигляд і своє призначення. Й оскільки колишні господарі цього “добра” тримали кілька речовин під одним дахом, або й на одному відкритому майданчику, з часом вони змішалися, витворивши щось принципово нове, але однаково шкідливе, що й називається тепер “непізнаними сумішами”. Так от, у Затишші роблять усе можливе, щоб повернути ці речовини в тару і в такий спосіб збільшити їх безпечність. Тобто в даному випадку справді йдеться про певний приклад у розв’язанні цієї складної проблеми, при вис¬вітленні якої не варто вдаватися лише до критичних екзальтацій, а слід подавати й позитивний досвід.
За даними, які малися на початок 2006 року, на роботи у Затишанському складі витрачено понад 988 тисяч гривень. При цьому 588 тисяч буде виділено з коштів обласного природоохранного фонду, а 400 тисяч – з такого ж фонду, тільки державного. Окрім того, з обласного фонду було виділено ще 260 тис. грн, які Ширяївська райдержадміністрація витратила на детоксикацію будівлі старого складу та реабілітацію забрудненої території.
Знову ж таки, за офіційними даними, які були оприлюднені наприкінці 2005 року, в Затишші проведено дозатарення контейнерів, що провадилося зусиллям НКВ “Колорит ОС”. Крім того, проведено герметизацію дозатарених контейнерів майданчика довготривалого зберігання, залишки пестицидів затарено на складі в 40 нових контейнерів та проведено герметизацію ще 28.
І ще одна цікава деталь. На сьогодні сюди звезено та затарено 11 тонн отрутохімікатів, які доти зберігалися на двох інших складах сільгосппідприємств району. А це дуже важливо. Як бачимо, поява таких спеціалізованих, надійних і добре впорядкованих складів дозволяє не лише поліпшити стан довготривалого зберігання місцевих пестицидів, але й ліквідовувати інші непридатні для такого зберігання склади та майданчики, оновлювати та впорядковувати які вже нема сенсу та й занадто дорого. Тобто з появою таких сховищ, як Затишанське, ми значно зменшуємо “ареал” хімічного забруднення області.
А щоб зрозуміліше було, про що йдеться, повідомлю, що на сьогодні територія Одещини, яка зайнята всілякими небезпечними речовинами та звалищами, сягає 800 гектарів; а ще ж досить значні території забруднюються ними. Крім того, не забуваймо, що до цих, хімічних забруднювачів додаються 4 млн тонн на рік побутових відходів. Причому лише 10 відсотків з яких знищується, а все інше накопичується на відкритих звалищах, або ж примітивно прикривається грунтом, після чого стає екологічно небезпечним для грунтових вод, поближніх водойм і криниць.
А до чого призводить забруднення водойм, ми знаємо на прикладі озера (колишнього морського лиману) Сасик. Невдале опріснення його дунайською, теж межево забрудненою всією таблицею Менделєєва, водою призвело до справжньої екологічної катастрофи, дослідженнями якої та пошуками шляхів виходу з кризи займаються зараз кілька наукових установ. Щоб не доводити до такого ж стану ситуацію з пестицидами, слід провести спеціальну акцію, під час якої, можливо, звезти їх усі в одне місце, під один надійний дах, і тоді вже, залучаючи новітні технології ліквідації, раз і назавжди закрити цю тему. А водночас отримати урок того, як не слід поводитися з подібними речовинами ні в промисловості, ні тим паче – в сільському господарстві.
