З початку цього року й без того нервове життя соціальних і комунальних служб міста було вкрай зіпсоване. Справа дійшла до обурених заяв у пресі: “В усьо¬му винні “діти війни”! Вони нас буквально атакують!..”.
Ну що ж, на війні, як на війні. Щоб оцінити ситуацію на соціально-комунальному фронті, треба йти в розвідку. В даному разі завдання розвідника полегшувалося тим, що жодних формальних перевтілень і “легенд” не було потрібно. Народившись в Україні напередодні Другої світової війни, переживши дитинство під гуркіт німецьких бомб, виживши завдяки подвигові матері в евакуації, пам’ятаючи холод і голод воєнних і післявоєнних років і, нарешті, доживши не без втрат до сьогодні, ваш розвідник пішов на завдання з непідробленою “Тимчасовою довідкою”. Вона була чесно отримана минулої лютої зими в чергах до напівзруйнованого, натурально воєн¬ного, будинку Київської райадміністрації м. Одеси. Крім “мокрої” печатки й особистого підпису начальника тутешнього управління праці та со¬ціального захисту населення П. Ланника, цей документ на скупому квадратику паперу примітний іще й своїм лаконічним текстом: “Особа має право користуватися пільгами відповідно до Закону України “Про соці¬альний захист дітей війни”. Довідка дійсна до 01.01.2007 р.”.
– Але якщо наше право таке тимчасове, – турбувалися люди, у яких війна забрала не один рік життя, – то куди нам із цією довідкою тепер бігти?..
– Бігати слизько, – застерігали в ті дні соціальні службовці. – І взагалі, оскільки ви нам здали всі потрібні документальні дані про себе аж до “форми 1” із місця помешкання, то до жодних комунальних, електричних, теплових і газових служб вам бігати вже не потрібно. Ми всім повідомимо. Одержите, одержите свої законні 25-відсоткові знижки!..
Обігріті Законом і соціальним словом люди йшли додому, подумки обчислюючи, скільки в них тепер може залишитися від пенсій на хліб і може навіть на картоплю. Але час минав, а єдиний міський збирач комунальних сплат – ГЕРЦ – ані через місяць, ні через три не підтверджував добрих сподівань. А тут іще телеканалізацією було спущено шокову інформацію про те, що “Президент і Уряд проти ухваленого Верховною Радою “популіст¬ського закону”! Більше того – гряде стрімке підвищення тарифів на кіловати, кілокалорії, куби та інші одиниці виміру людського життя в нашій державі! Отож, “Зима минула, літо вже – спасибі Уряду за все”!..
Тепер зрозуміло, чому люди зі згаданими зимовими довідками, уже задихаючись від липневої спеки, почали вишиковуватися в черзі з питаннями про кіловати, кілокалорії, куби та “намальовані” послуги ЖКГ? Їм кортіло довідатися, чи є ще 25-відсотковий шанс на їхнє виживання? Де перерахунки за цим шансом?..
У чергах-душогубках народилася крилата (як чиясь відлітаюча душа) фраза дня: “Власти – детям войны: “Где у вас чувство вины? Голодовали, болели – почему уцелели?!”.
Від тих, хто вцілів, почали вимагати не тільки всіх раніше зданих документів – копій паспортів, пенсійних посвідчень, довідок про воєнне дитинство, але й “форму 1” із місця помешкання – і щоб знову з “мокрою печаткою”! Ну і, звичайно, всі сплати до даної служби, скажімо, за останні три роки (попри те, що цими даними набиті комп’ютери!). Дехто з найневдоволеніших і найкмітливіших служивих навіть додумався до вимоги всіх копій разом з оригіналами, зокрема ідентифікаційних кодів! А з чого служивим бути задоволеними, якщо до їхніх коридорів, нині м’яко іменованих “лазнями”, набиваються в дні й години прийомів сотні змучених людей! Якщо там розігруються сцени, що без усяких дублів годяться для зйомок за рідною темою “кіно та німці”!..
Втім, розвідка показала: на наших теперішніх фронтах уже є й позитивні зміни. Почнемо з багато разів згадуваного не на добро “Одесаобленерго”. Отож, простоявши якісь дві з половиною години в просторому, вентильованому, постаченому кавовим автоматом і телевізором вестибюлі Південного РЕМу на вул. Ільфа та Петрова, журналіст-розвідник усе-таки опинився біля заповітного віконця. І хоча дама за віконцем, посилаючись на надмірну зайнятість, не побажала зробити перерахунок зі знижкою, але погодилася, що на таку подавець розрахункової книжки має право. І вже зовсім зворушив начальник відділу, що не назвався по телефону:
– У якому віконці вам відмовили в перерахунку?! Так ви не переживайте: ваше ім’я й адресу ми справді одержали. Ви маєте право самі при сплатах за електроенергію щомісяця знімати з 75 кіловат вашу 25-процентну знижку!..
До будинку “Одестеплокомун¬енерго” в найдальшому закутку Варненської довелося довго діставатися зі своїм артритом, зате до симпатичної операторки Наталі Олександрівни за півгодини до кінця робочого дня поперед вашого розвідника була тільки одна людина. І навіть стільці були в коридорі. І через 10 хвилин прийняли. І тут же в кабінеті зробили відсутній ксерокс паспорта. І розрахували знижку за минулі півроку, відзначивши, що в липні можна сплатити за тепло на 18 гривень менше!..
Таких би радощів нам усякий раз. Але залишався ДЄЗ, але попереду був ГАЗ...
З колишнім ЖЕКом, нинішнім ДЄЗом, авторові цих записів взагалі в житті дуже поталанило – контора у дворі. Тому після трьох безрезультатних двірських записів на прийом до бухгалтера (41-й, 28-й і 19-й) надія є...
Пам’яталося, що до нашого газового абонвідділу можна дістатися, піднявшись по крутих залізних сходах в особняку на вул. Шишкіна, що за Вузівським житломасивом. Але протопавши з Таїровського житломасиву із два кілометри, побачив кілька розгублених ровесників біля наглухо замкнених дверей. На них папірець: “Абонвідділ переведено...”. Куди? Добрі люди пояснили:
– Їдьте на 1-шу станцію Чорноморської дороги. Це за їдальнею “Ветеран”. Але там таке діється!..
Двічі спробувавши втертися до тутешньої вщерть набитої людьми прибудови та зайняти приблизно соті черги до операторів абонслужби, я зрозумів: ні легендарний Джеймс Бонд, ні навіть майор Пронін із таким завданням не впоралися б! Отже, треба збирати рештки своїх можливостей – і діяти інакше...
У головному будинку ВАТ “Одесагаз” на вулиці Одарія, 1 (біля Пересипського мосту) після показу суворій вахті журналістського посвідчення та нормального годинного чекання, відбувся прийом у начальника управління газового господарства Віктора Миколайовича Ярошенка, до якого приєдналася начальник абонентської служби Тамара Аркадіївна Гудкова. Розмова вийшла відвертою та доброзичливою. Наводжу її дослівно:
– Робота з “дітьми війни”, справді, виявилася для нас важким іспитом! Вас же по Одесі 90 тисяч!.. Не маючи жодних дотацій, живучи тільки на відрахування з реальної сплати за постачений газ, одержуючи низькі зарплати, працівники Міськгазу все-таки прийняли на початок липня до 30 тисяч “дітей війни”... Чому нам потрібні заново багато ваших документів? А ви поди¬віться ось на ці списки, отримані з соціальної служби – тут багато імен, адреси та інші дані запотребували нашого уточнення! Де людина реально мешкає? Які газові прилади в її квартирі або будинку? Чи є пільги в інших членів родини? Які з них обрати при сплаті за спожитий газ у розрахунку на кожну людину?..
– Даруйте, але чому 75 кіловатів електроенергії зі знижкою РЕМ просто відпускає щомісяця пільговикові, а отже, і його родині, а у вас такі головоломні розрахунки?
– Справді, щодо простоти відомчих розрахунків нам залишається тільки позаздрити електроенергетикам. Але ж там і електролічильник у кожного споживача…
– А що з газовими лічильниками? З повідомлень ЗМІ відомо, що вони повинні встановлюватися населенню безкоштовно. Тим більше незаможним людям. Повідомлялося, що, наприклад, Луганській області було перераховано 6 мільйонів гривень для встановлення 30 тисяч таких лічильників. Що¬правда, стосовно нецільового використання цих грошей уже провадиться слідство…
– Для Одеси й області на це взагалі ніхто нічого не давав. Тому для охочих у нас діє платна система. Люди замовляють технічну документацію, одержують дозвіл, платять за лічильник і його встановлення: 200 + 300 = 500 гривень. Багато які одесити йдуть на такі витрати (бачили, черга стоїть!), але через недостатню кількість фахівців у виїзних бригадах (у нас зарплата зварника – лише 500 гривень) встановлюємо щодня не більше двох десятків газових лічильників. Тому сьогоднішні черговики чекатимуть до листопада або грудня…
– А чи правдивий поголос, що лічильники невигідні самій газовій службі? Що при розрахунках “на людину” люди змушені платити вам більше?
– Ну, це легенда!.. Навіть якщо влітку споживачі десь переплачують, то взимку, особливо на нижніх поверхах житлових будинків, вони починають небезпечно обігріватися газом навіть за допомогою кухонних плит! Тоді й у нас перевитрата! Загальне заощадження газу за наявності лічильників починається з розумного ставлення кожного споживача до своїх витрат. Водоміри холодної та гарячої води – тому підтвердження!
Відверта розмова завершилася запевненнями керівників і фахівців “Одесагазу” в тому, що решті 60 тисячам “дітей війни” в чергах зовсім не треба турбуватися! Навіть якщо хтось дійде до заповітного віконця абонслужби через кілька місяців, йому неодмінно зроблять складний перерахунок за весь минулий рік. Наприклад, вашому представникові, любі однолітки, розрахували за все перше півріччя знижку на три гривні. Саме вистачило на маршрутку до Пересипського мосту й назад!..
Тих же, хто вірно стоятиме на своїй 1-й станції Чорноморської дороги та в інших гостинно відкриваних газових абонвідділах мільйонного міста, можна потішити суворим телефонним дзвінком із “Одесагазу” до своїх підлеглих:
– Негайно зніміть оголошення з неправомірною вимогою до “дітей війни” подавати ще й копії іденти¬фікаційних кодів разом із оригіналами! Не потрібно це! Що за самодіяльні витівки?!
Отже, варто жити й боротися, любі однолітки. Здоров’я вам і мужності в цьому житті!
