Наприкінці минулого тижня Одесу з триденним робочим візитом відвідав Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Рене ван дер Лінден. На міжнародному пункті пропуску «Маяки» високого гостя, який прибув у супроводі дружини Джемми, зустрічали голова Комітету Верховної Ради по міжнародних зв’язках Віталій Шибко, голова обласної ради Микола Скорик, в. о. голови облдержадміністрації Борис Звягінцев та секретар Одеської міської ради Олександр Прокопенко.
Першим пунктом у культурно-ознайомчій програмі подружжя ван дер Лінденів в нашому місті став Одеський археологічний музей (до речі, найдавніша музейна установа України). Якщо врахувати, що основні фонди музею складають понад 170 тисяч експонатів, то зрозуміло – у залах представлено лише незначну частину цих історичних скарбів. 2003 року музей було реставровано за підтримки благодійного фонду А.Г. Левентіса. Завдяки цьому давньогрецькі та давньоримські старожитності набули гідної оправи: від вітрин – до відповідного освітлення. Пана Рене та пані Джемму ван дер Лінденів особливо зацікавили розписні античні вази (чорний лак, використаний для їхнього оформлення не вицвів за дві тисячі років, але рецепт його, на жаль, втрачено), а також колекція старовинних монет. Ці та інші рідкісні вироби дозволили нашим високим гостям докладніше дізнатися про історію Північного Причорномор’я, де здавна знаходили свою другу батьківщину представники багатьох народностей.
Наступного дня пан Президент ПАРЄ мав зустріч з головою обласної ради та керівниками депутатських фракцій облради. В розмові з високим гостем Микола Скорик детально зупинився на результатах останніх виборів до рад різних рівнів (нагадаємо, що всього на Одещині 517 органів місцевого самоврядування різних рівнів, до управління якими після виборів прийшло понад 40% нових людей) та дав коротку характеристику соціально-економічного становища краю. Він також позитивно висловився за впровадження в країні конституційної реформи, яка має на меті розширення прав рад. Тобто Одеська область розраховуватиме і на власні сили, а не тільки на підмогу держави. Насамкінець зустрічі сторони обмінялися подарунками, а пан Президент ПАРЄ люб’язно погодився зробити запис в Книзі для поважних гостей.
Під час прес-конференції, яка відбулася одразу після зустрічі, він зазначив, що Одещина має важливе значення для сприяння діалогу України і Ради Європи. І додав, що нині у Ради Європи є чітка система моніторингу дотримання прав людини і демократичних свобод як в Україні, так і в низці інших країн. Згадавши слова Уїнстона Черчілля про те, що “демократія – це найгірший винахід людства, але кращого допоки не придумали”, пан Президент нагадав, що зараз Україна повинна чітко виконувати свої зобов’язання перед Радою Європи для зміцнення їх взаємовідносин. І висловив надію, що в нас все-таки з’явиться потужний і міцний уряд, який зможе вирішити спірні інтеграційні питання.
Поки Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Рене ван дер Лінден брав участь у офіційних зустрічах, його дружина пані Джемма ван дер Лінден продовжувала знайомство з культурно-освітніми закладами Одеси. Надзвичайно насиченою та змістовною виявилася екскурсія Науковою бібліотекою Одеського національного університету імені Мечникова. У стінах цього закладу насправді перетнулися сучасність і старовина. Мережа комп’ютерів дозволяє підтримувати зв'язки з бібліотеками багатьох країн світу – це сучасність. А у сусідньому приміщенні старовинні фоліанти занурюють нас у ті часи, коли на карті світу ще не існувало американського континенту, а релігійні суперечки призводили до спалення єретиків та єретичних книжок на площах середньовічних міст...
Заключна частина екскурсії була присвячена заснуванню Одеси та першим її градоначальникам. Пані ван дер Лінден висловила щире захоплення усім побаченим і сказала, що якби не насичена програма візиту, залюбки провела б тут цілий день. Наостанок вона розписалася у Книзі почесних відвідувачів та отримала з рук ректора ОНУ Валентина Сминтини буклет, присвячений історії та діяльності бібліотеки.
Наступним пунктом у програмі візиту пані Джемми стало подвір’я Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря. За свою довгу історію цей релігійний заклад зазнав чимало утисків, а за часів Микити Хрущова був навіть закритий на хвилі обіцяного найближчим часом пришестя комунізму. Однак на початку дев'яностих років монастир відновив свою діяльність, більш того – він став просвітницьким, доброчинним, навчальним та культурним центром православної громади області. Про все це докладно розповіла настоятелька храму – ігуменя Серафима. Якщо напередодні пані ван дер Лінден відвідала найстаріший музей Одеси – Археологічний, то цього дня побачила один з наймолодших музеїв, що має назву «Християнська Одеса». Макети знищених православних храмів, ризи священнослужителів, ікони, старовинні біблії, оздоблені сріблом, релігійні видання, за одне лише зберігання яких у післявоєнні часи людям загрожувало до 10 років в’язниці – подивитися було на що.
А після музею пані Джемма зазирнула до Будинку милосердя, що функціонує на території монастиря. Зараз тут отримують допомогу близько ста старих та немічних людей. Розчулившись від побаченого, пані ван дер Лінден висловила побажання особисто допомогти стареньким, тому пожертвувала певну суму з особистого гаманця. На завершення візиту вона сказала, що місцеві віруючі свого часу пережили чимало страждань, але вона щаслива, що тепер вони можуть вільно висловлювати свої релігійні почуття.
День третій. Звичайно, побувати в Одесі – і не побачити Одеський оперний театр – це було б, як мінімум, нелогічно. Щоправда, «візитка Одеси» зараз перебуває далеко не в найкращому стані – процес реставрації все ще триває. Прикро, але будувалася ця перлина архітектури три роки, а ось реконструкція розтягнулася практично на десятиріччя. Зроблено, звичайно, багато: передусім укріплено фундамент будівлі. Але потрібні ще значні кошти і на інженерні роботи, і на оформлення глядацької зали, розрахованої на 1600 осіб.
– Реставраційні роботи фінансує держава? – цікавився Рене ван дер Лінден у голови обласної ради Миколи Скорика. – Але ж з кожним роком це коштуватиме дорожче!
– Так, – погоджувався Микола Леонідович. – Саме тому ми збираємося зробити все можливе, аби закінчити ці роботи вже наступного року,а в 2008-му щоб туди вже зайшли глядачі. Хоча для цього доведеться докласти чимало зусиль: поборотися за кошти для реставрації в Києві і самим відшукувати якісь резерви... Але я гадаю, що цю проблему буде вирішено. Певні уточнення до цієї розмови вносить директор театру Володимир Палієнко:
– За цінами, які сьогодні називають реставратори, для завершення робіт потрібно ще 60 мільйонів гривень.
Сума солідна... Але ж і театрів подібного рівня в нашій країні небагато! Поки що колектив Одеського оперного виступає у рідному місті на інших сценах та гастролює. А на момент нашої розмови його представники брали участь у Міжнародному фестивалі оперного мистецтва в Естонії.
На завершення – ще одна деталь-напівжарт. Справжні знавці завжди високо цінували неперевершену акустику Одеського оперного. Уявіть: сусіди в залі тут чують одне одного дуже погано, а от звичайну розмову зі сцени прекрасно чути навіть на найвищих ярусах... Хотілося б мати подібну «акустику» і у реставраційній епопеї, хотілося б щоб нарешті до нас прислухалися «нагорі», у Києві...
– Так, – усміхається Микола Скорик, почувши подібні думки. – Будемо сподіватися на це. А якщо потрібно – будемо голосно кричати.
Як бачимо, триденний візит подружжя ван дер Лінденів до Одеси мав надзвичайно насичений характер. Достойним завершенням його стали відвідини Одеського художнього музею. У фондах цього музею налічується 10 000 експонатів – від ікон XVІ століття до творів сучасного мистецтва. Зачаровує і сама будівля – особняк в стилі російського класицизму. Спустившись до старовинного гроту та підземних переходів, гості дізналися чимало цікавого з історії Одеси: про те, що на початку ХІХ сторіччя тут було лише сімнадцять вулиць, що будинки будувалися з каменю-черепашнику, як той черепашник випилювали із землі, і як таким чином виникли знамениті одеські катакомби – найбільші у світі підземні переходи штучного походження...
Отже, програму візиту було розраховано таким чином, щоб дати найповніше уявлення про наш край – від його історії до сучасної політичної ситуації. Що ж, є підстави гадати, що відтепер у пам’яті наших почесних гостей Одеса асоціюватиметься не лише із назвою на карті...
