Ще зовсім недавно на економічно вигідних міжобласних, міжміських і приміських транспортних маршрутах «партизанили» безпаспортні мікроавтобуси, а конкуренція при цьому набувала агресивних форм. Сварки між перевізниками в деяких випадках навіть доходили до фізичних розправ, жахливих підпалів і цілковитого спалення мікроавтобусів.
Сьогодні суперництво на ринку транспортних послуг набуває цивілізованого характеру. Виникаючі між підприємствами-перевізниками конфліктні ситуації майже завжди вирішуються в руслі легітимності. Невтомне державне око намагається уважно стежити за броунівським рухом на транспортних просторах, а тверда адміністративна рука рішуче впорядковує транспортні схеми. На думку тендерних чиновників різних рівнів, до скасування або відкриття нових автобусних маршрутів вдаються для кращого обслуговування населення. Безумовно, не забуваються при цьому інтереси самих перевізників.
Однак не всі рішення, гладко виписані на папері, співзвучні практичному їх втіленню. І в пасажирів, тобто споживачів, часто виникають запитання: чи до тонкощів продумані дії чиновників, які ухвалювали тендерне рішення на рівні районних, міських або обласних комісій; чи розуміють відповідальні працівники, до чого часом призводить так звана накладка або сполучення різнойменних маршрутів; чи прораховувалась доцільність відкриття нових або додаткових маршрутів, і чи враховувалися експлуатаційні норми?
Узяти, наприклад, широко відомий 560-й маршрут Одеса – Білгород-Дністровський. Раніш як найзручніший транспортний засіб в даному напрямку “бігала” електричка, і шлях долався за годину сорок хвилин. Коли залізниця досить зносилася, рух переповнених електропоїздів до Одеси розтягся до трьох годин, а то і більше.
Незграбні «ЛІАЗи», що курсували між двома містами, поступово замінили верткі мікроавтобуси. Час проходження по асфальтній дорозі склав від 1,5 до двох годин. Досвідчений пасажир, швидко оцінивши ситуацію, зорієнтувався на маршрутки. Попит породив пропозицію. І пішов-поїхав у реверсивному режимі транспортно-фінансовий потік.
Влітку число пасажирів істотно збільшується. Тому для приїжджих і одеситів, які прагнуть відпочити на Чорноморському узбережжі, спеціально впроваджуються сезонні маршрути.
Паралельно з цілорічним 560-м маршрутом Одеса – Білгород-Дністровський у літній період протягом шести років задіяно сезонний № 565: Затока – Одеса. Перевезення на обох маршрутах на паритетних умовах виконують автопідприємства «Одесавтотранс» і Білгород-Дністровське «АТП -15107». При цьому на 560-му маршруті за день виконується 72, на 565-му 40 оборотних рейсів. За словами водіїв, які обслуговують ці маршрути, з поставленим завданням вони добре впорувалися.
Однак на початку травня поточного року з'являється наказ, виданий по управлінню морегосподарського комплексу, транспорту і зв'язку облдержадміністрації, який впроваджує ще один сезонний маршрут № 555: Затока – Одеса. Його обслуговують винятково одеські організації. Відповідно, він дублює два попередні, додаючи 40 оборотних рейсів. Можна було б тільки аплодувати такій пропозиції. Але, на жаль, зворотний бік медалі покрито неабиякою іржею.
Навіть на бухгалтерській рахівниці з дерев'яними кісточками легко порахувати, скільки транспортних одиниць буде потрібно для перевезень визначеного пасажиропотоку. На цій трасі, без урахування десятків рейсових транзитних автобусів, задіяно 52 транспортні одиниці за маршрутом № 560: Білгород-Дністровський – Одеса, 14 одиниць – № 566 Білгород-Дністровський – 7-й кілометр, Одеса, 8 одиниць за № 1078: курорт Сергіївка – Одеса, 16 одиниць за № 534: Білгород-Дністровський – Кароліно-Бугаз. Сюди слід приплюсувати маршрути №№ 601, 52, 38, що йдуть з Кароліно-Бугаза, Овідіополя, Великої Долини. У кожному перерахованому транспортному засобі є від 20 до 30 посадкових місць, не рахуючи широко практикуючого, хоча і забороненого перевезення стоячих пасажирів.
Що саме відбувається в умовах надлишку рухомого складу, що породжує таку конкуренцію, догадатися неважко. Черги рейсових маршруток, що стоять порожні, на автостанціях відправлення з Одеси, Білгорода-Дністровського і Затоки практично не вичерпуються. Але якщо на двох вищевказаних АС територія умовно відділена, то в серці курортної Затоки на автостанції постійно створюється стовписько біля пожвавленої транспортної магістралі. Тому про дотримання і забезпечення безпеки руху тут і не йдеться.
Чи мають уявлення чиновники в кабінетах з кондиціонерами про те, як втомливо очікувати відправлення в розпеченій під літнім сонцем машині, що простоює лише через те, що бракує одного-двох пасажирів? І це в той час, коли потенційні пасажири перебувають в мікроавтобусах формально різних маршрутів, але пролягають в одному і тому ж напрямку? Чи знають транспортні керівники про те, що багато водіїв маршруток, ганяючись за пасажирами, дуже грубо порушують швидкісний режим, і наражають на небезпеку життя людей?
Чи мислимо, не порушивши правил дорожнього руху за 560-м маршрутом, з урахуванням обмеження швидкості руху в населених пунктах, шлагбаумів, що закриваються по шляху пересування, руху по Одесі зі світлофорами і нескінченними пробками на вулицях дістатися до обласного центру за півтори години? Але ж умудряються! Причому деякі автоспринтери роблять це, граючись, навіть за годину!
При цьому саме на додаткових, навмисно вигаданих маршрутах типове зловживання швидкістю режиму. Тут до досконалості доводиться водійська майстерність: наздогнати конкурента, обігнати і “вихопити” пасажира на зупинці з-під його носа.
Два роки тому в Білгороді-Дністровському відбулося виїзне засідання обласного тендерного комітету. Загальний сенс виступів багатьох його учасників зводився до того, що велика кількість рухомого складу в місті Білгороді-Дністровському і районі створює певну тісноту на внутрішніх маршрутах. Зазначалося, що через явну незлагодженість дій між міським і районним тендерними комітетами міські і районні маршрути нашаровувалися і, за точним висловленням одного з перевізників, транспортники «вимивали» один в одного гроші.
Клубок проблем, що накопичилися, на пропозицію членів обласного тендерного комітету, розмотували з урахуванням територіальної специфіки району і міста Білгорода-Дністровського. Рекомендували створити спільний конкурсний комітет з чітким визначенням перевізників на міських і внутрішньорайонних автобусних маршрутах. І хоча спільний тендерний комітет так і не був створений, принцип все поділити, і бажано нарівно, бездоганно спрацював. Маршрути серед перевізників розподілили не за красиві очі, а з урахуванням наявної виробничо-технічної бази і вимог конкурсу. В основу дій було покладено доцільність відкриття додаткових внутрішніх маршрутів, і конфлікти відійшли в минуле. Почалося змагання за підвищення якості обслуговування пасажирів безпосередньо на маршрутах, щоб утриматися на них відповідно до умов конкурсу.
Нововведення, типу сезонного маршруту № 555, вносять дисбаланс у налагоджену систему перевезень і спростовують твердження про те, що, чим більше автобусів, тим вища якість і ефективність перевезень. Гадаю, вищевказані факти переконують у зворотному.
