За цим листом, адресованим обласній раді, понад150 підписів мешканців села Троїцьке Біляївського району. Вони обурені тим, що з появою прикордонного поста на понтонному мосту, що сполучає їхній населений пункт із островом Турунчук, багато чого в їхньому житті досить ускладнилося. Тепер без паспорта не можна й кроку ступити. А треба щодня перебиратися на той острів, щоб і корову в череді подоїти, і хмизу набрати, а то й ягід дітям назбирати. Як було це раніше.
Вивчити ситуацію було доручено постійній комісії облради з питань прикордонної, міжрегіональної та міжнародної співпраці, яку очолює депутат Г.М. Педченко (на знімку).
Григорій Миколайович із властивою йому військовою скрупульозністю разом з колегами вивчив усі причини ситуації, що склалася, зажадав роз'яснень від організацій, які мають хоч якийсь стосунок до цієї проблеми.
І в результаті виявилося, що прикордонні служби, провадячи заходи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим», не завжди узгоджували свої дії із місцевим населенням, не інформували його про вживані заходи та їхні наслідки. Так і виник конфлікт, який тривав кілька місяців.
Зараз багато чого, завдяки діям постійної комісії, залишилося позаду. Проведено зустріч із населенням, відрегульовано багато конфліктних моментів. Завершено спорудження нового прикордонного поста «Троіцький» у безпосередній близькості від Дністра, й відпала необхідність у його дислокації на понтонному мосту.
Але залишилося ще одне дуже важливе питання. Мешканці скаржаться, що від них вимагають реєстрації плавзасобів (човнів) та їхньої дислокації на причалі в селі Яськи, доки не буде такий побудований і в Троїцькому. А необхідність у реєстрації пояснюється тим, що ділянка державного кордону в районі села Троїцького далі активно використовується злочинними угрупованнями для протиправних дій. Минулого року було 5 випадків затримки плавзасобів із контрабандним вантажем на загальну суму 1,2 млн гривень. Затримано 23 контрабандиста. Цілком резонно порушується питання щодо використання приватних човнів та інших плавзасобів, їхньої реєстрації й постійної дислокації. Інакше з контрабандними вояжами буде важко боротися.
– Звичайно, – пояснив журналістам Григорій Педченко, – таких листів не було б, якби прикордонники всі свої дії узгоджували з місцевою владою, а населення постійно інформували про стан справ і доводили до його відома необхідність провадження тієї чи іншої операції. А плавзасоби, коли виявлено, що вони вже неодноразово використовувалися під час перевезення із Молдови контрабандних товарів, варто реєструвати й тримати на спільній стоянці.
Друге питання, яке обговорювалося на засіданні комісії, стосувалося діяльності Агенції транскордонної співпраці «Єврорегіон «Нижній Дунай». Службу цю було створено ще у 1998 році на зустрічі керівників України, Молдови й Румунії. Але час минає, й багато побажань відтоді забулося, а інтерес до представництва, розташованого в Рені, почали проявляти тільки при чергових зустрічах. У результаті, невеличкий колектив, який складається із 3 осіб, залишили без засобів до існування. І винні в цьому і місцева влада, й саме керівництво Агенції, до якої так і не додзвонилися члени комісії. А вся суть питання полягає в тому, що гроші з обласного бюджету видаються під конкретну програму. А її немає, хоча голова Ренійської райради В.В. Чумаченко стверджує зворотнє. Комісія розібралася. І запропонувала Головному управлінню економічного розвитку та європейської інтеграції облдержадміністрації допомогти представникам Агенції за десятиденний термін підготувати проект програми й представити його депутатам постійної комісії.
Багато нарікань було на адресу директора Агенції І.В. Бабаяна, який самоусунувся від справ, не з’являється на запрошення депутатів, а все передоручає другорядним особам.
– Я хочу обов'язково зустрітися з ним, – неодноразово під час засідання комісії говорив Григорій Педченко. – Поведінка Бабаяна мимоволі підштовхує нас до певного висновку. Наша комісія планує свою роботу у відкритому режимі, має намір постійно тримати виборців у курсі прийнятих рішень.
