ЖИВІТЬ ДОВШЕ, ЛЮБІ!
Ветерани душею не старіють. У цьому ще раз можна переконатися, прочитавши матеріал, що нижче публікується.
Двадцять п'ятого вересня виповнилося 90 років Вірі Іванівні Лукіній.
Багато любителів співу знають її як солістку хору ветеранів війни «Бойові подруги». Але не всі пам'ятають, що з 1945 року Віра Іванівна була солісткою вокальної студії окружного Будинку офіцерів.
Народилася Віра Іванівна в один день зі своєю сестрою-близнючкою Надією у станиці Костромській Краснодарського краю, у багатодітній родині. З дитинства була закохана у медицину. Закінчила медичний технікум, у 1941 році – Свердловську зуболікарську школу, з відзнакою. Працювала у різних містах і населених пунктах Уралу.
У вересні 1942 року призвана в армію. Розпочала службу в Тюмені, у навчально-кулеметному полку. Активно брала участь у громадському житті частини, неодноразово нагороджувалася Грамотами командуванням Уральського військового округу.
У 1944 році одружилася з офіцером, Павлом Миколайовичем Лукіним. У різних місцях служби чоловіка виступала у концертах із сольними програмами. За рекомендацією К. Данькевича, директора Одеської консерваторії, вступила до Одеського музичного училища і закінчила його з відзнакою за фахом «вокал» у класі Ф. Дубиненко.
У Москві, де чоловік навчався у військовій академії, Віра Іванівна виступала з оркестром академії в МДУ, Будинку актора, у навчальних закладах столиці.
На сцені Одеського окружного Будинку офіцерів Віра Лукіна співала партію Тетяни в опері «Євгеній Онєгін», з оркестрами військових училищ виступала у Палаці культури, на підприємствах, в установах.
Перебуваючи у різних місцях служби чоловіка, виступала у військових частинах з різними концертними бригадами, у тому числі, Центрального телебачення. Віра Лукіна є дипломантом Всесоюзного конкурсу армійської пісні.
Роки і непростий життєвий шлях беруть своє. Але, незважаючи на хвороби, радіє Віра Іванівна кожному прожитому дню, спонукає своїх дочок, онука і правнуків прагнути до самовдосконалення, бути оптимістами, не згинатися перед труднощами.
Сестра Віри Іванівни – Надія Іванівна, живе у Пермі. Чоловік її, Олександр Есмонтович, загинув, захищаючи Одесу від фашистів. Надія Іванівна виховала сина і племінників – синів загиблих під час війни братів. Ветеран праці, сильна, мужня людина.
Дорогі сестри Віро Іванівно та Надіє Іванівно, вітаємо Вас з ювілеєм!
Живіть якнайдовше, будьте здорові!
Друзі, близькі, родичі
НАШІ ВІТАННЯ – КАТЕРИНІ ГЕОРГІЇВНІ ФИЛИМОНОВІЙ
Люба Катерино Георгіївно! Цього чудового осіннього дня ми шлемо Вам щирі вітання з 99-річчям. Ваш чудесний характер, прекрасна життєстійкість, спокійний оптимізм і налаштування на подолання труднощів життя викликають у нас захоплення і є гарним прикладом. Своєю працею і у воєнний, і в мирний час, своєю енергією і відданістю людям Ви заслужили пошану, повагу і вдячність.
Ми бажаємо Вам надовго зберігати здоров’я, терпіння, мудрість, ясну душу і лагідний характер. Бережіть себе і ще довго радуйте Вашого сина, онуків, правнуків – і всіх нас!
Ваші віддані друзі, однодумці і помічники
