ГРИЦЬКО, ТАТО І БАБУСЯ
Пішла з життя чудова людина, ласкава мама, добра дружина, одним словом – еталон вчителя. Струнка, голубоока, доброзичлива. Звали її Алла Сергіївна. Вона була вчителькою української мови і літератури Кучурганської школи, потім заступником директора, а пізніше її призначили директором Степової середньої школи.
Жила, працювала, ростила і виховувала доньку. Зустріла людину, з якою вирішила пов’язати своє подальше життя, оскільки у молоді роки доля не склалася. Григорій кохав цю чудову жінку. Та як її було не кохати, коли при будь-якому настрої вона розвіє всі неприємності своєю неповторною посмішкою. Дивишся на неї – забуваєш про всі негаразди, хочеться жити і творити добро, любити увесь неосяжний, просторий світ. Саме такою Алла залишилася у пам’яті тих, хто її знав і був поряд.
У родині Григорія Степановича і Алли Сергіївни народився хлопчик, якому дали ім’я як і в батька, – Григорій. Перші його кроки, перші слова радували їх, бавилися цим дивом природи і не відчували, що у їхню сім’ю закрадалося лихо, велике лихо – Алла Сергіївна тяжко захворіла, і, коли малому Грицькові виповнилося один рік і чотири місяці, він залишився без найріднішої, найсвятішої на землі – мами. І у їхній сім’ї зникли посмішки, радість, настав смуток. Вони залишилися втрьох – Грицько, тато і старенька бабуся. Доньку Алли Сергіївни від першого шлюбу забрала до себе бабуся, Аллина мама.
МАТУСИН ГОЛОС
Під час роботи у Степовій школі у колективі, очолюваному Аллою Сергіївною, працювали молоді вчителі початкових класів. Коли вони відпрацювали три обов’язкові роки після закінчення навчального закладу, то повернулися у рідні місця на Вінниччину. Одного вересневого дня на адресу педколективу Степової середньої школи надійшло запрошення від однієї з тих вчительок – Марії Михайлівни. Вона виходила заміж і вирішила своє свято відзначити разом з її першим у житті колективом, де вона розпочала свою трудову біографію. Звичайно, під час навчального року їхати на таку відстань всьому колективу неможливо, тому було прийнято рішення зібрати кошти на подарунок, свої побажання записати на магнітофонну плівку і відправити делегацію. А поздоровлення для запису рекомендували зробити Аллі Сергіївні. Ті теплі і щирі слова побажання молодому подружжю були сказані дуже емоційно, і вимальовувалися вони, виходячи десь з глибини душі і серця, відверті і пронизливі. Коли молодий і молода скріпили свою угоду підписами та обмінялися обручками, у залі пролунав голос Алли Сергіївни. Настала повна тиша, яка оповила все навколо, у молодої зволожніли очі, і у більшості присутніх покотилися по щоках сльози від тих пронизливих слів. Це єдина плівка, яка залишилася з маминим голосом, який щоразу прослуховують у сім’ї Кравців, що на Вінниччині, і лише там у них тепер вже немаленький Грицько може переписати на касету і прослухати найдорожчий у світі матусин голос.
ДРУГА МАМА
Тяжко довелося Григорію Степановичу, і він вирішив твердо і рішуче, що дитині потрібна мама, її ласка і любов. Як це зробити, адже не кожна жінка погодиться на немовля.
На той критичний (для Г.С. Білодумова) час у селищі міського типу Первомайськ працювала директором школи Галина Сергіївна. Вона викладала математику, Григорій очолював там же, у міжколгоспсаду, тракторну бригаду. Познайомився з цією доброю людиною, яка через деякий час замінила Грицькові маму.
Недоспані ночі, переживання, повсякденні турботи – все це лягло на плечі другої мами, яка доглядала за малим, виховувала у нього найкращі людські почуття. А тато переконався, що саме вона зможе замінити Грицькові рідну маму.
Галина Сергіївна читала хлопчику казки, розповідала про цікаві пригоди, навчала розпізнавати добро і зло, любити людей, рідних і близьких, своє село, Батьківщину, оберігати природу. Хлопчина підростав і не відчував, що це не його рідна мати, бо був постійно у колі уваги з її боку.
Родом Галина Сергіївна з Сибіру. Там виросла, закінчила педагогічне училище і разом з батьками переїхала до Молдови, у місто Тирасполь. На той час місця для роботи не було, і їй довелося працювати на виробництві.
– Йду на роботу повз школи, почую дзвоник і дитячий сміх, аж серце починає щеміти, – згадує.
Тоді вона і вирішила вступати до педінституту на фізико-математичне відділення, закінчила його, як і педучилище, з відзнакою. Їй запропонували навчання в аспірантурі і працювати викладачем у тому ж вузі. Пізніше очолила педколектив у Первомайському. Г.С. Білодумова понад десять років працює вчителькою математики у Кучурганській ЗОШ. Вона очолює районне методичне об’єднання вчителів математики.
ХТО ДЛЯ МЕНЕ ОЛЕНКА?
Донька покійної Алли Сергіївни Оленка теж залишилася сиротою. Жила з бабусею, ходила до Буценівської школи. Дівчинці хотілося бачитися з молодшим братиком, адже їх у мами було лише двоє. Вона час від часу приїздила до Кучурган аби зустрітися, погратися з Грицьком. Хлопчик підростав і запитував у батьків, ким йому доводиться Оленка. Вони тривалий час пояснювали, що просто родичка, не хотіли ранити серце дитини. А ось коли він подорослішав, якось ввечері Григорій Степанович і Галина Сергіївна запросили його до розмови і розповіли всю правду. Тяжко їм було це зробити, з болем переніс розмову і юнак. Наступного дня батько показав Грицькові мамину могилку, тепер він і сам її часто відвідує, віддаючи дань пам’яті. Тепер Грицько знає, що і Оленка його рідна сестричка. Вона як і мама теж працює вчителькою, пішла її стежиною.
Григорій закінчив Одеський аграрний університет. Пішов стежкою батька. Наразі працює в дослідному інституті імені Таїрова. Він, як і тато, любить спорт, виконав нормативи і став кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики, бере активну участь у художній самодіяльності – майстерно виконує гуморески.
