Символічно те, що саме напередодні 20-річчя з дня заснування Організації ветеранів України відбувся День уряду у Верховній Раді, на якому йшлося про проблеми, які хвилюють сьогодні мільйони людей літнього віку. Саме для того, щоб ці проблеми вирішувалися за дієвої підтримки держави, активної участі старшого покоління у громадському житті й створювалася всеукраїнська ветеранська організація.
14 березня 1987 р. відбулася установча конференція щодо створення Одеської обласної Організації ветеранів війни та праці. На ній були обрані керівні органи та визначені завдання. Подібні конференції пройшли і в інших областях. А потім у Києві, де зібралися делегації із усіх регіонів країни, було створено Організацію ветеранів України. В ухваленому Статуті чітко виписано структури Організації, статус ветеранів, їхні права та обов'язки тощо. Таким чином, ветерани війни та праці, які віддали кращі роки свого життя служінню Вітчизні, одержали можливість ділового та душевного спілкування зі своїми однолітками і за місцем колишньої роботи, й за місцем проживання. Вони об'єдналися у первинні, міські та районні ветеранські організації, довіривши їхнє керівництво найдосвідченішим, авторитетним, заслуженим людям. Їхні лави поступово поповнювали ветерани військової служби, органів правопорядку, пенсіонери за віком. Сьогодні на Одещині у 1259 первинних організаціях перебувають на обліку 698683 ветерани різних категорій. Обласна рада ветеранів, члени її президії постійно аналізують стан справ у міських та районних організаціях. Цей аналіз показує, що вони планують свою роботу у тісній взаємодії із місцевими органами влади, за їхньої підтримки. На жаль, сьогодні через всім відомі причини, вирішення проблем ветеранів не можна назвати задовільним. Якщо порівняти нинішні обсяги коштів, виділюваних, скажімо, на ремонт житла (я вже не кажу про одержання квартир), то вони багато у чому поступаються тим, які були не так вже й давно. Актуальними залишаються питання, пов'язані із наданням телефонів, створенням ветеранських магазинів та секцій, аптек, із поліпшенням побутових умов людей похилого віку. Тривожить і стан їхнього медичного обслуговування. Стало рідкістю оздоровлення ветеранів у санаторіях та будинках відпочинку.
Що показово – саме ветерани проявляють довготерпіння, переборюючи труднощі, й не вдаються до масових акцій протесту, вважаючи, що держава поступово буде поліпшувати їхнє життя на старості років. А нині, як повідомляла газета «Голос України» – друкований орган Верховної Ради України – у нашій країні бідні люди становлять 70 відсотків. І, звичайно ж, що переважна їхня частина – ветерани. Наприклад, вік учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни досяг 80 й більше років!
Напередодні ювілею пройдуть збори у всіх первинних організаціях, і ветерани підіб’ють підсумки своєї роботи, віддадуть належне активістам. Слід зазначити той факт, що, не зважаючи на обмежені можливості, байдужість та зашкарублість деяких чиновників, ветерани провадять велику роботу з військово-патріотичного виховання населення і в першу чергу молоді, щодо створення музеїв бойової слави, увічнення пам'яті загиблих воїнів, популяризують земляків, які уславили рідний край у боях та в праці. Вони переконливо обстоюють історичну правду про Велику Вітчизняну війну, виступають у пресі, по радіо, на телебаченні. Можна назвати багато сотень імен та прізвищ наших активістів – щирих патріотів Батьківщини. Назву лише деяких: генерал-лейтенант у відставці Л.М. Горєлов, генерал-лейтенант у відставці М.П. Лейфура, генерал-майор у відставці Р.П. Агріков, полковники у відставці І.І. Новожилов, В.І. Мамонтов, Герой Радянського Союзу полковник у відставці Н.М. Якупов, контр-адмірал у відставці Ф.Є. Пахальчук, полковники у відставці В.А. Мушников, Б.М. Ніколаєвський, В.І. Журавльова, полковник у відставці В.Г. Давиденко, В.І. Лучинкіна та багато інших. Показово, що багато ветеранів обрано депутатами місцевих рад, сприяють втіленню у життя програм соціально-економічного розвитку сіл, селищ, районів, міст і області у цілому. Є і їхня заслуга у тому, що пункти, які ухвалювалися щорічно на сесіях обласної ради комплексних Програм соціального захисту ветеранів, виконувалися. До 2007 року здійснювалася безкоштовна передплата ветеранів на газети. Позитивний і той факт, що ветеранський актив знаходить точки дотикання із керівниками підприємств та фірм різних форм власності, і вони піклуються про малозабезпечених громадян та важко хворих ветеранів. Така добродійність заслуговує на найщиріші слова. Як відомо, до Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів війни надійшло понад 300 пропозицій від ветеранів та ветеранських організацій, серед них і з нашої області, спрямованих на посилення гарантій їхнього соціального захисту, ліквідацію порушень прав людини. А ці права порушуються і, як повідомила обмудсман Ніна Карпачова, саме інваліди, учасники війни та бойових дій лідирують за кількістю звертань до неї, як до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це викликає необхідність посилення боротьби ветеранських організацій за права й свободи людей старшого покоління, за їхній соціальний захист. У нас є чимало прикладів активної позиції обстоювання інтересів громадян, які потребують захисту. Після вивчення досвіду роботи на місцях обласна рада ветеранів відзначає як активну діяльність Білгород-Дністровської міської організації ветеранів, яку очолює Б.Н. Ставров, Іллічівську та Южненську міські організації, якими керують відповідно К.П. Волошко та В.А. Забєгалін. Чимало добрих справ і починань на рахунку Комінтернівської, Овідіопольської, Балтської та Кодимської районних організацій, де головами Н.І. Гавриленко, М.А. Сеїн, Н.П. Маслов, депутат райради І.Н. Бордюжа.
Узагальнено й відзначено також позитивний досвід роботи ветеранських організацій Київського району м. Одеси, де головою А.П. Клейменов, територіальної ради ветеранів Одеської залізниці – А.В. Смаглюк, ради ветеранів СБУ – В.Ф. Шимбарєв, ради ветеранів Військово-Морського флоту – Н.Ф. Скальський. Нещодавно відзначила своє 50-річчя секція ветеранів війни – однополчан, яку очолює М.П. Лейфура. На рахунку цієї авторитетної організації багато цікавих, повчальних заходів. І не випадково ветерани йдуть до її активістів зі своїми радощами та прикрощами. Вони, одержавши підтримку, самі долучаються до багатогранної роботи секції, домагаючись вирішення питань, пов'язаних із життєзабезпеченням ветеранів, піклуються про наступність поколінь, патріотичне виховання молоді, обстоюють щиру правду про Велику Вітчизняну війну.
Такою своєю незаспокоєністю наші ветерани, перебуваючи у реальних умовах життя сіл та міст області, прагнуть надолужити якось соціальне забезпечення, яке виконується далеко не в повному обсязі, зміцнити й власні духовні засади, і в тих, з ким вони спілкуються у повсякденних буднях. І це дуже важливо, оскільки, як заявив у своєму інтерв'ю «Голосу України» голова профільного комітету ВРУ Петро Цибенко: «Якщо раніше ми говорили лише про соціальний та правовий захист, то зараз, на жаль, актуальним стає й моральний».
Безперечно, і підготовка до 20-річчя утворення Організації ветеранів України, й саме святкування ювілею стануть гарним стимулом підвищення ефективності ветеранського руху та настійним приводом і для владних структур, й для всього суспільства замислитися над станом виконання законодавства України щодо захисту ветеранів війни та праці й норм нині діючої Конституції України. Це підтвердили й пленуми рад ветеранських організацій, які вже пройшли у деяких районах. Наприклад, у Балтському районі відбулися різноманітні заходи за участю голови райради М.В. Коновського, голови райдержадміністрації М.Г. Усатенка, міського голови І.Г. Барбаша. Заохочено велику групу активістів ветеранського руху району.
Не буде перебільшенням сказати, що повага до ветеранів – святий обов’язок кожного. Адже вони заплатили найдорожчим, що в них було, – здоров'ям – за нашу свободу. Люди похилого віку заслуговують не на показний, а на реальний соціальний, правовий та моральний захист, забезпечення їм гідного життя та елементарної уваги з боку чиновників, працівників лікарень, жеків, ощадкас, пошти й транспорту, до послуг яких вони змушені часто звертатися. Не можна залишати жодного із них наодинці зі своїми проблемами. І в цьому, звичайно ж, одне із головних завдань і всіх наших ветеранських організацій. У 2005 році, який було оголошено Роком ветерана, у Верховній Раді прозвучала така теза, яка звернула загальну увагу: «Ми приречені запалити вогонь пам'яті не лише на військових меморіалах, де він згас уже останнім часом завдяки нинішній владі, але й у душах наших співвітчизників». І зроблене за ці два роки для підтримки ветеранів, і не зроблене підтверджують, що ці слова актуальні й нині. Тому що суспільство, яке не поважає старість і забуває про своїх героїв, не має майбутнього. Це істина. І її забувати не можна. Нікому й ніколи.
