ЗВАЖУЮЧИ ПЛЮСИ Й МІНУСИ
Начальником управління агропромислового розвитку Ширяївської РДА Ахмед Магомедович ІСМАЇЛОВ став зовсім недавно. Проте часу було достатньо для того, щоб зорієнтуватися в обставинах, зважати всі плюси й мінуси роботи аграрного сектору району.
Начальником управління агропромислового розвитку Ширяївської РДА Ахмед Магомедович ІСМАЇЛОВ став зовсім недавно. Проте часу було достатньо для того, щоб зорієнтуватися в обставинах, зважати всі плюси й мінуси роботи аграрного сектору району.
– Що ж Вам найперше упало в око?
З цього запитання починаю розмову з Ахмедом Магомедовичем.
– В агропромисловому комплексі основою основ є земля. В районі обробляється 98158 гектарів ріллі. З них 73285 перебуває у власності сільгосппідприємств та фермерів. Що мені упало в око? Неефективність використання орних земель. Найперше те, що великі площі відводяться під соняшник. Мало в структурі посівних площ інших технічних культур. Зокрема ріпаку, цукрових буряків. А під кормовими культурами та овочами зайняті взагалі незначні ділянки. Все це веде до збіднення грунтів, їх виснаження.
– Порушення сівозмін – це єдиний фактор, який свідчить про неефективність використання земель?
– Ні. Я встиг помітити кілька важливих моментів. Негативно впливає на вихід сільгосппродукції з одного гектара й те,що понад 20 відсотків зернових висівають по стерньових попередниках. Порівняно мало при їх вирощуванні використовують органічні та мінеральні добрива.
– Напевне, це сталось через нестачу коштів на їх придбання?
– Але ж кожен спеціаліст сільського господарства має знати, що з економічної точки зору кошти, витрачені на добрива при вирощуванні зернових, дають найвищий результат в аграрному бізнесі.
– Як, на Вашу думку, посівному матеріалу приділяється достатньо уваги?
– На жаль, ні. Ще досить великі площі засіваються насінням низької якості. 62 відсотки поля в районі було засіяно насінням ІІ – ІІІ та масової репродукцій. В народі кажуть: “Що посієш, те й пожнеш”. Крім того, завдають шкоди посівам зернових шкідники, хвороби, бур’яни.
– Попри всі ці недоліки аграрії району у минулому році виростили і зібрали 149 тисяч 423 тонни збіжжя. А це значно більше, ніж було раніше.
– Це справді так. Але всі порушення агротехніки не пройшли безслідно, 48 відсотків від валового збору пшениці становить фуражне зерно. А це значить, що на кожній тонні втрачено по 250 гривень. А при подорожчанні пально-мастильних матеріалів, добрив – це недопустимо.
– Який же вихід?
– Сьогодні, як ніколи раніше, потрібно тісно співпрацювати з науковцями. Вже не можна господарювати старими, дідівськими методами. Висівати необхідно тільки елітні сорти, застосовувати енергозберігаючі технології. Зокрема широкозахватні агрегати, потужні трактори та комбайни.
– Наскільки я знаю, в районі є господарства, які саме так і працюють. Адже не у всіх все так погано?
– Звичайно. Аналіз вирощування зернових показує, що тільки 7 підприємств змогли одержати врожай вище 25 центнерів з гектара. Це – ПСП “Маяк”, ПП “ГСП”, ТОВ “Агрофірма Мар’янівська”, ТОВ “Батьківщина”, ТОВ “Ольга”, ТОВ “Никомаврівське”, Ф/Г “Полюганич”.
– Як би там не було, а 2006-й, сільськогосподарський рік, вже відійшов у минуле. А який фундамент закладено під врожай нинішнього?
– Як позитивний момент можу відзначити те, що всі сільгосппідприємства та інші користувачі землі повністю провели осінню сівбу. Скориставшись вересневими та жовтневими опадами, більшість господарств посіяли озимі у оптимальні агротехнічні терміни, що дало можливість одержати дружні сходи. Я вважаю, що це хороший старт нового року.
– Чи плануєте розширювати посіви цукрових буряків?
– Ми будемо працювати в цьому напрямі. Адже ця культура – одна з найбільш економічно вигідних. В 2006 році бурякосіючі господарства району досягли непоганих результатів, зібравши по 347 центнерів з гектара. А такі господарства, як ПСП “Маяк” спромоглися виростити по 537 центнерів. А ПСП “Світанок” з площі 635 гектарів зібрало 20885 тонн цукросировини.
– Низка господарств району практикують вирощування так званих нетрадиційних культур.
– І це дає непогані результати. Але ними також треба серйозно займатись, дотримуватись технологій, впроваджувати новинки науки й техніки.
– Ви маєте на увазі крапельне зрошення?
– І це теж. Наприклад, ТОВ “Сільгоспхімія” на площі 20 гектарів виростило по 580 центнерів цибулі з кожного гектара. А в ТОВ “ПАН-Агро” на 20 гектарах виростили 240 тонн помідорів і на 20 га – 360 ц цибулі.
– Хотілося б ще почути Вашу думку щодо розвитку тваринницької галузі.
– Без тваринництва не можна повноцінно вести й рослинницьку галузь. І у нас є ряд господарств, які досить серйозно займаються виробництвом молока та м’яса, відтворенням поголів’я. Це дає відповідні результати. Так, на кінець минулого року сільгоспформуваннями вироблено 3740 тонн м’яса, 31452 тонни молока, 1 мільйон 765 тисяч штук яєць та 176 центнерів вовни.
– Тваринництво вступило у найважчий і найвідповідальніший період – зимівлю. Як трудівники ферм зустріли зиму?
– Всі тваринницькі приміщення ми якісно підготували. В необхідному обсязі укомплектована галузь кадрами.
– А як з кормами?
– Забезпеченість кормами теж достатня. В агроформуваннях району заготовлено 82397 центнерів кормоодиниць, в тому числі маємо 29821 тонну концентрованих кормів. Насушено 3,6 тисячі тонн сіна, закладено 20,2 тисячі тонн силосу, 17 тисяч тонн соломи та сухого кукурудзиння. Триває заготівля жому, меляси. Тож зимівля для нашої худоби обіцяє бути теплою і ситою.
– Які завдання ставите перед собою, виходячи із тієї ситуації, про яку йшла мова?
– Впровадження інтенсивних технологій, вдосконалення структури посівних площ, наближення її до оптимального варіанту.
Все це робиться заради того, щоб досягти середньої врожайності 40 – 45 центнерів зерна з кожного гектара. Чистий прибуток має бути не нижчим 500 гривень з гектара, а заробітна плата всіх працюючих від 800 до 1000 гривень.
– Дякую за розмову і бажаю, щоб Вам вдалося досягти намічених рубежів.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
ДОСИТЬ «БИТИСЯ ЗА ВРОЖАЙ» ВРУЧНУ
Суперечливий процес вирощування врожаю знайомий Віталію Миронову і як представнику «Хімагропрому» у Великомихайлівському районі, і як приватному виробникові. 20 років займався постачанням гербіцидів на тутешні лани. У 2005 році потрапив до числа 18 тисяч звільнених чиновників. Головне, завдяки чому можна уникнути неминучих перекосів, – це почуття міри, яким, на його думку, повинен володіти на селі кожен керівник.
– Взяти хоча б моє рідне поле діяльності – гербіциди. Кількість їх внесення в ґрунт не константа. Кожному полю у різний час потрібен свій обсяг хімікатів, – говорить він. – Чи позначаються вони на якості продукту? Було б наївно думати, що ні! Чи потрібно бути таким категоричним, щоб відмовитися від їхнього застосування зовсім? Без їх внесення врожайність скорочується відсотків на 30. Виходячи з цього, далі думайте самі.
Ефект впливу гербіцидів на організм знижує до мінімуму правильна технологія їх застосування. Одне з правил: не перевищуй ні на грам норми, необхідної в даний час. Адже не такі далекі від нас часи, коли за радянської влади район повинен був кров з носа давати врожай відповідно до плану. Заради перемоги у «битві за врожай» у землю сипали добрива і гербіциди у надмірних дозах. Тепер почалася регресивна реакція. Хімікати просочилися в шари ґрунту, що розташовані на одному рівні з підземними джерелами, які живлять колодязі. Сьогодні у взятій з них воді міститься така кількість нітратів і нітритів, яка у сотні разів перевищує допустимі норми.
З гербіцидами працює увесь світ. Без них не мислить свого розвитку аграрна система Європи. Адже завдяки цим речовинам відбувається ліквідація такої важкої спадщини минулого, якою є ручна праця. Адже хімікати, знищуючи бур'яни, але, зберігаючи життя корисній культурі, рятують господарів від необхідності робити прополювання. Наприклад, для зарубіжжя, взятого сьогодні за орієнтир, цей процес – архаїка. На європейських полях не знайдеш людини із сапою, яка повільно рухається по грядці і висапує бур'ян. За радянського часу можна було піднімати по авралу десятки підприємств, які направляли кадрових робітників на «прополювання». Люди, які не мають відповідних навичок, могли обробити гектар, засіяний цукровим буряком, у кращому випадку за 5-6 днів. Але людей було багато і з трудозатратами не рахувалися.
Сьогодні завдяки гербіцидам можна уникнути переорювання землі, що зберігає її родючі можливості. І забезпечити захист рослин. У такий спосіб від землі досягається максимальна віддача. Але чи не перенасичується вона нітратами?
– Я цікавився, як у Європі справи з колодязями, – говорить В.Миронов. – Там у селах ними не користуються, оскільки скрізь підведено водопровід, вода, що подається, проходить очищення. У Великомихайлівському районі повне забезпечення жителів водопроводом справа... майбутнього.
Є й економічний фактор, який не скинути з рахунку. Без застосування хімікатів, які захищають рослини від впливу бур'янів, врожайність може досягти 25 центнерів ранніх зернових з гектара. Така не може бути задовільною для господаря. Тому що для покриття витрат на добрива, дизпаливо, запчастини, утримування складів, транспортування, потрібна врожайність, близька хоча б до 40 центнерів. Інакше поле не рентабельне. Гроші, виручені від продажу 25 центнерів, лише окуповують витрати. А все що понад – вже може бути прибутково. Пропадуть не тільки гроші, – їх рахують економісти, але і трудозатрати, які рахують безпосередні виконавці робіт в еквіваленті на кількість пролитого поту.
Як говорить В. Миронов, у поняття технології входить і кадрове забезпечення. Природна, здавалося б, сторона процесу виростає у проблему. На жаль, все менше знаходиться не лише охочих махати мотикою. Своєрідна криза кадрів позначається й на керівництві. Чиновники не знають ні методики внесення хімікатів. Ні того, як і скільки їх одержувати. А не можуть, тому що не знають, як будувати відносини із селянами і державою. Звичайно, голова адміністрації не обов'язково повинен бути господарським працівником. Але цьому професійному критерію керівника на селі повною мірою повинні відповідати його заступники. Вони повинні бути не лише менеджерами, але й розумітися на сільському господарстві. Бажано, на рівні фахівця. Та тільки чи всі «прибульці» вникають у проблеми села? Або хоча б вчаться? Хіба не прикро, коли людина, наділена владою, перетворюється у вічного стажиста?
– Тим часом, Великомихайлівський район спеціалізується не лише на виробництві цукрових буряків. Успішно вирощується і така примхлива культура, як соняшник. Вже 4 господарства тут довели, що застосування гербіцидів вигідніше, ніж використання ручної праці. Давно таким способом вирощуються кукурудза, ячмінь, пшениця – говорить В. Миронов. – А технологія – справа комплексна. І наживна.
Владислав КИТИК, «Одеські вісті», смт Велика Михайлівка
