Майже півстоліття працює завідувачкою фельдшерського пункту у рідній Левадівці 70-річна Марія Володимирівна Іванова. Свою медичну практику вона розпочала у 1955 році, коли після закінчення Одеського медичного училища була направлена в Казахстан, на цілину. Там, відпрацювавши обов’язкових три роки, набувши досвіду роботи, М.В. Іванова повернулася у рідне село, де стала фельдшером у дільничній лікарні. Сільські медики обслуговували тоді понад п’ять тисяч жителів сіл Каховка, Каратаєве, Настасіївка, Піщана Петрівка, Новогригорівка та самої Левадівки. Приміщення сільської лікарні розташовувалося у колишньому маєтку пана Іжицького (після революції там було влаштовано туберкульозний диспансер). З роками поруч виросло нове просторе приміщення медичного закладу, і поступово заклад трансформувався з дільничної лікарні на 25 ліжок в амбулаторію, в 1975 році – у фельдшерсько-акушерський пункт, а з 2004 року значиться як ФП. Тепер Марія Володимирівна, яка свого часу “доросла” до завідувачки лікарні, обіймає ту ж посаду, з якої починала трудову діяльність, – сільський фельдшер. Вона дбайливо піклується про здоров’я близько тисячі мешканців Левадівки та Каховки. Звичайно, останнім часом демографічна статистика досить невтішна, тож дітей до 14 років на обліку лише 130, до року – дванадцять, а немовлят ще менше. Проте збільшилася кількість пенсіонерів, а з ними додалося й турбот. Сама Марія Володимирівна з гіркотою каже, що останнім часом люди хворіють значно частіше.
А з якою дбайливістю ставляться до своєї роботи Марія Володимирівна і санітарка Галина Михайлівна Белік! У приймальному покої, кімнаті здорової дитини та процедурній тепло, затишно і все до ладу. В ФП є холодильник та необхідне обладнання для огляду хворих, надання невідкладної медичної та профілактичної допомоги. На стінах – необхідна нормативна наочна агітація. А меблі та килими на підлозі підказують, що спонсори та сільська рада невпинно турбуються про цей медичний заклад. Сьогодні ФП перебуває на балансі сільради і фінансується з місцевого бюджету. Переймається турботами медиків нинішній сільський голова Олег Котвіцький, дбає про забезпечення медичної установи вугіллям і дровами, а також домагається, щоб у селі врешті-решт було відкрито амбулаторію загальної практики сімейної медицини.
Хоча праця медичного працівника не з легких, Марія Володимирівна не нарікає на свою долю. Недоспані ночі, термінові виклики за будь-якої погоди, лікування тяжко хворих нітрохи не позначилися на цій миловидій і енергійній сімдесятирічній жінці. Мабуть, тому виглядає молодшою і щасливою, що завжди любила свою роботу, віддавала частину свого життя людям. А ще додають життєвої снаги син Віктор, полковник внутрішніх справ, який служить у російській столиці, та двоє онуків.
