У величний акт вшанування мужності і патріотизму старших поколінь перетворилося святкування Дня Перемоги, організоване Августівською сільрадою (сільський голова Світлана Олександрівна Мацкул) в селі Августівка Біляївського району. Перед нами взірець того, як в одному святково-виховному дійстві слід поєднувати вшанування пам’яті загиблих і вияв щирої поваги ветеранів; історичну минувшину села – з реаліями його сьогодення; військово-патріотичне виховання молоді – з невмирущістю народної пісенної творчості. Враженнями від цього святково-меморіального дійства, в якому взяла участь заступник голови Біляївської райдержадміністрації Надія Олексіївна Скопінцева, ділиться сьогодні наш спеціальний кореспондент.
Військово-польова хроніка сіл, які належать нині до Августівської сільради, убивчо-лаконічна: на фронт пішло понад чотириста її жителів і двісті вісімдесят сім із них загинуло смертю хоробрих. Ті ж, хто залишилися в тилу та на окупованій ворогом території, мужньо протистояли війні, голоду, розрусі та окупаційному режимові, намагаючись будь-що вижити, виростити дітей, дочекатися чоловіків і синів, і, чим тільки можна було, допомагати фронту.
Слід віддати належне сільському голові Світлані Мацкул, депутатам сільради, сільським учителям та активістам – вони сотворили справжнє звичаєво-театралізоване дійство, в якому було все: і почесна варта воїнів та старшокласників біля обеліска загиблим односільчанам; й організований місцевими воїнами-інтернаціоналістами літак, який в урочисті хвилини скинув біля меморіалу букети квітів; і виступи ветеранів війни та праці, і реквіємно-задушевні пісні у виконанні місцевого самодіяльного хору, і молитва священиків, і, звичайно ж, обід ветеранів, під час якого їм було вручено грошову допомогу...
Та коли я розмовляв з ветеранами, то відчував, що, приємно вражені організованістю і продуманістю цього свята, вони все ж таки найбільше раділи тому, що День Перемоги не відійшов у небуття, що виховні традиції, закладені ще в радянські часи, знаходять своє емоційне, історичне і традиційне вираження в системі виховання молоді незалежної України.
Саме про це, про вірність пам’яті і справі батьків, говорили у промовах і розмовах з молоддю колишній сержант-піхотинець Михайло Вакуленко, який проніс свій не маршальський, а суто солдатський “жезл” через пекло Яссько-Кишинівської операції та боїв поблизу озера Балатон в Угорщині; лейтенант Василь Морарь, який в 1943 році, полишивши навчання в агрономічній школі, став бійцем розвідувального батальйону і, незважаючи на поранення, зумів дійти до Берліна і навіть залишити свій автограф на рейхстазі.
Медаль “За здобуття Берліна” є і серед нагород колишнього лейтенанта Георгія Бардияна. В 1944 році, одразу після визволення Августівки, він пішов на фронт і перемогу зустрів неподалік рейхсканцелярії, вже маючи офіцерське звання і низку бойових нагород. Упродовж багатьох років Григорій Кролівець залишався скромним, але і сумлінним працівником тваринницької ферми, і мало хто з тих, хто знав його, здогадувався, що перед ними колишній старшина понтонерного полку, який разом зі своїми побратимами-понтонерами навів десятки переправ, і завершив свій бойовий шлях у боях під Віднем.
Світлана Олександрівна Мацкул з болем в душі говорила про те, що ветеранів війни стає серед нас все менше, тому що час і рани невблаганні. Але саме тому ми повинні записати спогади кожного з них, саме тому кожен із ветеранів повинен бути оточений належним піклуванням влади, медиків, соціальних працівників. І ще така характерна деталь. Зараз жодне поминальне дійство не обходиться без участі священиків – і це правильно. Полишивши міжконфесійні проблеми церковникам, організатори Дня Перемоги в Августівці спланували своє дійство так, що зі словом Божим та з пастирською настановою до учасників мітингу звернувся настоятель храму Марії Магдалини Київського патріархату протоієрей Ігор, а літію правили ієреї Артемій та Олексій, які є настоятелями храмів Московського патріархату, наставляючи нас на путь єднання в усьому: в тяжкі часи війни, і в мирному відродженні, на шляхах формування нашої української державності, формування нації істинних патріотів своєї землі.
