Кожен день наближує нас, український народ, до розв’язання парламентської кризи весни 2007 року. В її основі – боротьба олігархічного капіталу та великого бізнесу України. Симпатії та антипатії громадян відіграють у цьому протистоянні важливу, але поки що не вирішальну роль. І в цьому надія на мирний результат політичного змагання… Дострокові вибори зможуть відновити мирним шляхом політичну стабільність у країні. Якщо ж люди вийдуть на майдани не політичними туристами, то усю нинішню владну еліту буде зметено!
Необхідні зміни до правил політичної гри витають у повітрі. Необхідно, щоб новий парламент не став копією нинішнього.
Вибори 2006 року за партійними списками зробили важливий крок до відходу від президентського авторитаризму епохи Кучми. Цей крок, своєю чергою, продемонстрував недосконалість, неадекватність існуючого виборчого законодавства, яке дозволяє декільком політичним лідерам та капіталам, які стоять за ними, контролювати виборчі списки.
Формування найвищого представницького та законодавчого органу України відбувається, значною мірою, шахрайським корупційним шляхом. Для подолання корупційного вождизму нове виборче законодавство зобов’яже відкрити увесь партійний список або, інакше кажучи, персоніфікує політичну відповідальність тієї або іншої партії – по-перше. По-друге, для демократизації виборчого процесу відбудеться персональне закріплення усіх кандидатів із партійного списку за певними округами. По-третє, при проходженні партією 3% бар’єру до парламенту пройдуть кандидати не за черговістю у списку, а за результатами набраних в округах голосів! (Може, навіть таке трапитися, що деякі із лідерів партій до парламенту й не пройдуть, і навпаки, ті, хто у партійному списку були в кінці, пройдуть першими).
Запропоновані заходи плюс зменшення терміну депутатських повноважень до 3-х років дозволить якісно-радикально покращити політичну систему нашої парламентсько-президентської республіки, не допустивши скочування до урядово-парламентського авторитаризму, а це – найголовніше. Треба враховувати наше тоталітарне минуле і відсутність повноцінного громадянського суспільства. Адже профспілки як складовий елемент піраміди громадянського суспільства у нас лише формуються.
Механізм нового виборчого закону призведе до того, що:
1. Партії на своїх з’їздах затвердять кандидатів персонально на кожний із 450 округів. Для більшості українських кишенькових партій це буде абсолютно не під силу! Політичне поле України автоматично очиститься від партій-бур’янів.
2. На призові-прохідні місця після виборів вийдуть ті кандидати, які у своєму окрузі наберуть більшу кількість голосів у порівнянні зі своїми колегами-однопартійцями в інших округах. У цьому й проявиться вирішальна роль народу не лише у визначенні партії-переможниці, але й у визначенні рейтингу всередині самої партії.
3. Залишається низка проблем, які сьогодні об’єктивно неможливо вирішити, хоча Конституція цього вимагає. Головні з них: 1. Позбавлення права на участь у виборах незалежних безпартійних кандидатів. 2. Розподіл влади й бізнесу. Перша проблема може бути законодавчо вирішена протягом майбутніх 3-х років, щоб легітимність усього парламенту, обраного лише за партійними списками, не було оскаржено у Конституційному суді. Що ж стосується розподілу влади й бізнесу, то тут можливий і політично вигідний в умовах зростаючої транспарентності (прозорості) політичного процесу радикальний варіант про повну заборону бізнесменам та їхнім близьким родичам до виходу з бізнесу на участь у виборчому процесі.
Головний фактор демократизації – це феномен помаранчевого Майдану-2004. Сьогодні він дає потомство у різнокольорових майданах, без звертання до яких жодна поважаюча себе політична сила тепер не може вже розраховувати на успіх. Було б добре інституювати регулярні (весняний і осінній) 2 Майдани влади та опозиції, які б стали унікальними матрицями відродження слов’янських віче.
Хто ж зможе динамічно провести необхідні зміни у виборчому законодавстві?
Або Президент своїми указами, або нинішній, «трохи» розпущений парламент у рамках політичного компромісу.
Можна прогнозувати, що новообраний парламент вже цього літа протягом місяця сформує і затвердить зміни й доповнення до нинішньої Конституції, віддавши Президенту силові відомства як гаранту Конституції та головному політичному арбітру країни; визначить права й повноваження опозиції. Лише тільки після оформлення конституційного балансу влади у рамках парламентсько-президентської республіки парламент сформує на фракційній основі більшість та опозицію, уряд, який одержить усю повноту в економічній та соціальній сферах.
Якщо усе це вдасться, отже, можна буде стверджувати, що народний демократичний прорив відбувся!
P.S. 1. Корупція жахлива, як жахлива й огидна зовні респектабельна жінка, яка поплескує долонею чоловіка по обличчю зі словами: «Ти (!) не чоловік (?) – ти імпотент».
2. Український олігарх заробляє за день від 5 млн доларів, що складає заробіток 100 тис. українців за той же самий день.
3. Розмови про «чорних полковників» так і залишаться розмовами, тому що таких полковників у нас немає.
4. Наступна загальнонаціональна партія – партійно-профспілковий симбіоз, наприклад, шведська партія вчителів та лікарів.
Ігор КОРИТНЮК, вчитель фізики, член СПУ, депутат Одеської міської ради у 90-х – 94-х рр.
