Напередодні Дня Перемоги Герой Радянського Союзу полковник у відставці, льотчик-бомбардувальник Федір Павлович Літвінов подарував мені свою книжку “Герои и подвиги”. Читаю, дійшов до сторінки 177 – і на фотографії побачив дуже знайоме обличчя. Та це ж той Макаренко, з яким ми разом служили в урядовій комендатурі у Німеччині, у 1947-1948 роках! До його обов’язків, як льотчика, входило – при наближенні до аеродрому урядового літака, доповідати оперативному черговому про стан погоди в районі аеродрому. А я відповідав за підготовку аеродрому до посадки урядового літака.
З Олексієм Макаренком ми подружились. Нас об’єднувало спільне захоплення – обидва були мисливцями. У 1950 році наші шляхи розійшлися. Макаренко відбув до Групи радянських військ у Німеччині, а я – до СРСР, до Середньої Азії. На пам’ять про нашу дружбу з Героєм Радянського Союзу Олексієм Йосиповичем Макаренком залишилася фотографія.
