Все ж таки, як наближення виборів стимулює адміністративну думку! Жив собі Ізмаїльський район, задніх не пас і в передовики не рвався, а який, виявляється, новаторський потенціал, який творчий порив дрімали в ньому до пори до часу! Але силу не втаїш, талант не сховаєш. Скільки не прикидайся таким, як усі, скільки не роби вигляду, що живеш за тими ж законами, що і вся країна, а самобутність рано чи пізно прорветься.
Це і трапилося на останній сесії районної ради, на порядку денному якої значилося прямо-таки революційне питання: "Про призначення на посади директорів загальноосвітніх шкіл Ізмаїльського району". Чому революційне? Тому що відповідно до законів України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту" керівники навчальних закладів, що перебувають в комунальній власності, призначаються відповідним органом управління освіти (у нашому випадку – районним відділом) за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Але ізмаїльський "погоджувач" впевненим рухом відсторонив керівника і взяв у свої руки всю повноту влади в районній освіті. З директором школи, за рішенням сесії, тепер укладає трудовий договір... голова районної державної адміністрації. Відділ освіти більше не при ділі. Пролітає. Випадає. І з кого тепер запитувати за роботу школи, її керівника, всієї сфери районної освіти?
Але запасемося терпінням: ми тільки ступили на звивисту борозну місцевих шкільних перетворень. Зрештою, для працівника головне не те, на чиє ім'я писати заяву, а про що вона. У цьому й криється головна придумка ізмаїльських першопрохідців. Директорам шкіл пропонується укласти з районною держадміністрацією контракт на два роки. І за цей термін раді ще довелося поборотися. У проекті рішення сесії фігурував річний термін для діючих директорів пенсійного віку. До "однорічників" потрапляли такі корифеї бессарабської національної школи як Тамара Андріївна Саказли з болгарської Кам'янки і Марія Степанівна Паскалі з молдавського села Озерне. Багато років вони керують своїми унікальними і славетними колективами, а Тамара Андріївна працює в рідній школі (із перервою на навчання) з 1960 року. Мабуть, у якусь мить сміливість (щоб не сказати безглуздість) рішення районної ради стала очевидною і для неї самої, і та погодилася на дворічний контракт для всіх.
Однак контрактна форма відносин із директором школи неприйнятна в принципі. Сфера використання контракту визначена законами України. У липні 1998 року Конституційний суд розглянув це питання щодо звертання Київської міської ради профспілок і визнав доцільним обмежити сферу застосування контракту законами, що є прерогативою Верховної Ради. Тим більше, контрактна форма трудового договору не може вводитися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. При цьому КС виходив з необхідності посилення захисту прав громадянина у сфері праці. Відповідні зміни були внесені до КЗпП, де сфера використання контракту була обмежена Законами України. А ними, зокрема і вже згадуваними, не передбачено підписання контрактів із керівниками комунальних установ освіти, культури, охорони здоров'я. Керівників навчальних закладів комунальної власності призначають і звільняють місцеві органи освіти.
На сесії Ізмаїльської райради теж звучало: законодавство України не дозволяє явочним порядком погіршувати умови праці працюючого. Це порушення прав людини, не припустиме в демократичній державі. На жаль, на сесії один тільки заступник голови райдержадміністрації Геннадій Кришко підняв свій голос на захист школи й директора. Він навіть пригрозив звернутися з цього приводу до прокуратури і закликав раду "не підставляти" адміністрацію, яка змушена виконувати сумнівне рішення місцевої ради.
Марно. Рада дисципліновано, хоча і не одностайно, проголосувала. Не зронив ні слова жоден із шести депутатів – директорів шкіл, зазвичай активних навіть у тому, що безпосередньо не стосується їхньої професійної діяльності. Мовчали і запрошені. Тільки депутат-медик нагадав про трудове законодавство і назвав рішення передчасним: відчуває, що охорона здоров'я й культура на черзі.
Що ж, районне керівництво можна привітати: методику обрали вірну. Керованість директорського корпусу досягнута вже на стадії ухвалення рішення, що явно ущемляє права керівників шкіл. От таке ефективне відкриття зробили в Ізмаїльському районі!
Одна маленька деталь – рішення, схоже, нездійсненне. Міжнародна організація праці наполягає: не можна укласти контракт із працівником без його бажання. А поки що ніхто з ізмаїльських директорів його не проявив. Проте Кришко, як і обіцяв, у складі групи депутатів, які представляють в Ізмаїльській райраді партії "Батьківщина" і "Наша Україна", направив свою скаргу прокурору.
Але сама спроба! У національної школи, в освіті як такої і без того не занадто велика вага в системі суспільних цінностей. Можна пригнути директора, а той – вчителя, через школу впливати на учнів і батьків-виборців. Але життя не закінчується майбутньої осені. Кого виховають безправні, залежні педагоги? Хто стане авторитетом для випускника заляканої, засмиканої, злиденної школи? Яке суспільство побудує боязка розумом і слабка духом людина? Навряд чи про це думають ті, хто сидить за столом президії на сесійних засіданнях і розглядає школу як майновий комплекс, а директора – як начальника над партами й котельними.
