Ідеал жінки-матері, берегині домашнього вогнища формувався протягом багатьох віків. Жінка-депутат, громадський діяч чи успішна «бізнесвумен» – явище більш новітнє, але вже досить звичне. Незважаючи на досягнуті результати у боротьбі жінок за рівні права з чоловіками, у сучасному українському суспільстві ще залишається місце для розмов про гендерну нерівність. І цим місцем є органи влади майже усіх рівнів. Задля об’єктивності відзначимо, що Одеська обласна рада, в якій жінки становлять лише десять відсотків від усього складу депутатського корпусу, не стала винятком із правил. Депутат обласної ради, член постійної комісії з питань культури, історичної спадщини, духовності та національних меншин Надія МАРЧУК вважає, що такий стан речей є несправедливим.
Сподіваємося, що розмова з Надією Борисівною переконає читачів у справжніх професійних якостях наших жінок-депутатів.
– Надіє Борисівно, чому Ви вирішили балотуватися до обласної ради?
– Я маю майже 30-річний досвід державної служби. Крім того, чотири рази була депутатом Овідіопольської райради попередніх скликань. Тому, коли мені запропонували балотуватися до обласної ради від Партії регіонів, я, безумовно, погодилась. Я багато працювала з документами обласної ради, обласної державної адміністрації, Верховної Ради, і це мені добре знайоме. Вважаю, що зможу принести деяку користь області, роботі нашого депутатського корпусу.
– Наскільки знадобився Вам досвід державного службовця для захисту інтересів виборців?
– Діяльність депутата як районного рівня, так і депутата обласної ради – це постійна робота з виборцями і постійне вирішення їх проблем. Газифікація осель, утримання об’єктів соціально-культурного побуту та закладів освіти – ось ті першочергові питання, які ставлять виборці (особливо на селі) і вирішення яких потребує постійного депутатського втручання. Працюючи в районній державній адміністрації п`ятнадцять останніх років, я займалась питаннями будівництва та газифікації сіл району. З початку моєї діяльності і до того, як я залишила цю роботу, нам вдалося газифікувати район на 82%. Це дуже велика робота. І дуже проблемна.
– Чому в обласній раді для реалізації своїх депутатських повноважень Ви обрали постійну комісію з питань культури, історичної спадщини, духовності та національних меншин? Які основні питання розглядалися на засіданнях цієї постійної комісії в поточному році?
– Справа в тому, що я стала депутатом півроку тому, коли Петра Петрика було обрано депутатом Верховної Ради. Спочатку я планувала йти в «будівельну» комісію. Однак наша комісія тоді працювала у складі трьох депутатів, а проблем було дуже багато. Тому, коли мені запропонували увійти до цієї комісії, я погодилася. І вважаю, що зробила правильний вибір. Сьогодні до нас перейшов ще один депутат – Олександр Зелінський. Комісія займається великим колом питань. Всі знають, що об’єкти культури та історичної спадщини як міста Одеси, так і сільської місцевості потребують особливої уваги місцевих органів влади. Адже останнім часом в них майже не вкладалися кошти.
Ми проаналізували матеріальний стан об’єктів культури. Всі вони потребують капіталовкладень не лише на реконструкцію і ремонти, а й на заробітну плату працівникам, колективам театрів, вирішення різних поточних проблем. На жаль, хоча зараз у порівнянні з минулим роком бюджетні асигнування зросли, потреби наших театрів забезпечено лише на 65 відсотків. Нещодавно ми на комісії розглядали низку питань щодо ремонту та реконструкції об’єктів культурної спадщини. Зокрема провели виїзне засідання комісії, на якому розглянуто стан реконструкції Одеського театру опери та балету.
– Наскільки ще потрібно збільшувати видатки, щоб загальний стан культури суттєво змінився?
– Управління нерухомих об’єктів культурної спадщини звернулося до обласної ради з проханням передбачити в бюджеті розвитку на поточний рік фінансування об’єктів у розмірі 16 млн грн, управління культури – 7,8 млн грн. Але для нинішнього бюджету така сума неможлива. Ми змогли виділити на цей рік всього 6,5 млн, що у 1,5 раза більше, ніж торік. Але безумовно цих коштів недостатньо. Ремонтуватись буде 32 об’єкти культури, більшість з яких у сільській місцевості. І ми цього року зробили акцент на приведення до належного стану сільських будинків культури. На жаль, дуже мало виділяється коштів на поповнення книжкових фондів і сільських бібліотек, музейних фондів, що також неправильно. Цим питанням ми будемо займатися і наступного року порушувати ці питання перед своїми колегами. Пропозиції комісії є, вони вже розглядаються.
Що стосується об’єктів культури Одеси, то тут взято курс на виготовлення проектно-кошторисної документації, зокрема щодо театру юного глядача та театру ляльок. Український театр теж потребує покращення умов, пов’язаних з опаленням та вентиляцією. Виділено кошти на проектування ремонтних робіт в обласній філармонії та художнього музею. Маючи на руках проектно-кошторисну документацію, ми при формуванні бюджету на наступний рік вже зможемо закладати кошти під зазначені об’єкти.
– Відомо, що фракція Партії регіонів в обласній раді, членом якої Ви є, виступила ініціатором будівництва храму на острові Зміїному. Що вже зроблено? І наскільки необхідно будувати там храм?
– Хочу зазначити, що питання будівництва храму на Зміїному порушувалося ще депутатами обласної ради попереднього скликання. Але сьогодні воно знайшло своє продовження. Нещодавно на острів виїжджали голова нашої комісії Сергій Качанов, голова фракції ПР в обласній раді Василь Чорнолуцький, представники духовенства. Було визначено місце під будівництво. Сьогодні на конкурсній основі розробляється ескізний проект храму. Найближчим часом буде вирішено питання виготовлення проектно-кошторисної документації. Державні кошти, безперечно, не витрачатимуться, це будуть гроші інвесторів. Буде також відкрито рахунок для громадян, які захочуть внести пожертвування на будівництво храму. Щодо питання, чи необхідний він... Якщо острів Зміїний – це наша українська земля, а ми – люди православні, то чому там не повинно бути храму? Я вважаю, що він повинен там бути.
– Чи Ваше основне місце роботи має якийсь зв’язок з Вашою депутатською діяльністю?
– Такий зв’язок є. Я працюю представником Першого національного відкритого пенсійного фонду в Овідіопольському та Біляївському районах, учасниками якого є близько 20 підприємств. Спілкуючись з їх керівниками, мені вдається вирішувати питання, котрі стосуються і безпосередньо депутатської діяльності, і соціального розвитку, якщо не цього підприємства, то району, області, окремих людей. Крім того, я веду партійну роботу в нашій Овідіопольській районній партійній організації, проваджу прийом громадян.
– З якими проблемами до Вас ідуть люди?
– Незважаючи на те, що офіційно в мене прийом кожного третього четверга місяця, люди приходять майже щодня. Проблем, з якими вони звертаються, дуже багато. В основному це життєві питання: ремонт будинку, вулиць, газифікації осель. Я вирішую ці питання за допомогою виконавчої влади. Як депутат, маю змогу звернутися з будь-яким депутатським зветанням до будь-якої комісії, управління облдержадміністрації. Провадяться виїзні прийоми громадян нашої фракції в районній раді спільно з селищними і сільськими радами. На одному з перших виїзних засідань в селі Надлиманському ми вирішили питання продовження автомобільного маршруту до кінця села, газифікації однієї з вулиць у цьому селі. Дуже багато займаємося питаннями, пов’язаними з молоддю. Зокрема допомагаємо гандбольній команді Овідіополя, талановитим дітям, які їздять на спортивні або мистецькі форуми.
– Де саме Ви провадите прийом громадян?
– Я працюю в Овідіополі, по вулиці Портовій, 6, у будинку «ІМЕКСБАНКУ» (там розташований офіс нашого партійного осередку). Телефон 8 (251) 3-14-36, 3-22-38.
– Чи є у Вас ідеал політика? Якщо так, то чим імпонує Вам ця особа?
– Ідеал політика для мене – це насамперед людина чесна, яка завжди говорить те, що вона думає. Для політика це дуже складно, але такі люди є. Я дуже поважаю Раїсу Богатирьову, спілкувалася з нею, коли вона приїжджала до нашого району. Мені дуже імпонує те, як вона завжди поводиться і в житті, і в політиці.
– Відомо також, що Ви приділяєте увагу будинкам сімейного типу...
– Так, і дуже велику. Я нагадаю, що до Міжнародного дня захисту дітей провадився телемарафон, в якому брала участь і я. На мою думку, за допомогою будинків сімейного типу ми можемо вирішувати питання сирітства, бездоглядності дітей. В Овідіопольському районі є чотири будинки сімейного типу (в області їх тринадцять), а також дві прийомні сім’ї... Готуючи в Овідіополі будинок сімейного типу для сім’ї Майстренків, ми спостерігали за ним із самого початку його створення. Перед Новим роком я відвідала цю сім’ю, побачила, як попідростали дітки, котрі в 1999 році були ще зовсім маленькими. Приємно зазначити, що в цьому будинку відчувається сімейний затишок та любов батьків, тобто те, чого не можуть отримати діти в дитячих будинках навіть з чудовими умовами.
– На Вашу думку, чи відбудуться вибори 30 вересня? І скільки відсотків набере Партія регіонів у разі їх проведення?
– Гадаю, що якщо вибори відбудуться, то лише в правовому полі. Адже є відповідний Указ Президента, який потрібно виконувати. І Партія регіонів набере досить високий відсоток, навіть більший, ніж у 2006 році. Багато людей зрозуміли, що лише ця партія та її представники, котрі сьогодні очолюють Кабінет Міністрів України, в змозі вирішити проблеми нашої держави, підвищити внутрішній валовий продукт і соціальні гарантії для населення, збільшити розмір пенсій і заробітних плат. Звісно, під час виборів буде серйозна боротьба, але Партія регіонів переможе.
– Але чи варто провадити ці вибори? Хіба немає на що витрачати гроші? Досить лише подивитися на ситуацію, яка склалася в сільському господарстві.
– Ви знаєте, що вибори – не наша ідея, і не наша партія була їх ініціатором. Безумовно, я з вами згодна. Через політичні події, які відбуваються в державі, ми відходимо від основної проблеми сьогодення – стану сільського господарства. На жаль, і в нашому районі, і на півдні області дуже важке становище із зерновими культурами. Але я повинна сказати людям, що ми отримуємо матеріали з Кабінету Міністрів і бачимо, що уряд робить усе, щоб зерна вистачило до наступного врожаю, і не було підвищення цін на хліб. Безумовно, гроші, які витрачатимуться на вибори, краще було б спрямувати на вирішення тих проблем, про які ми вже говорили (профінансувати галузь культури, відремонтувати об’єкти соціальної сфери). Але, на жаль, «маємо те, що маємо».
– Ви очолюєте громадську організацію «Жінки Овідіопольщини». Розкажіть про цю організацію, її основні завдання.
– Нашій громадській організації лише два роки. Ще перебуваючи на роботі в райдержадміністрації, я мріяла про те, щоб більше працювати з жінками. Бувала на різних форумах, зустрічах, але конкретно не займалась цією справою. Коли з’явилось більше вільного часу, ми і створили організацію «Жінки Овідіопольщини». Я була просто вражена, коли побачила, що жінкам вкрай не вистачає спілкування, що нам необхідно підтримувати одна одну. Це не обов’язково повинна бути матеріальна допомога, часто людині потрібно просто дати слушну пораду, морально підтримати. Цього потребує кожна із нас.
На жаль, жінок у владі (я маю на увазі Верховну Раду, обласну, навіть районну) дуже мало. В сільських радах нас дещо більше – приблизно половина. Я вважаю, що це неправильно. Жінка така ж мудра, як чоловік, і вона повинна більше впливати на наше життя. До того ж, можливо, деякі питання, пов’язані з соціальним захистом, вона бачить глибше і знає, як їх вирішити. Ми проводимо роботу за різними напрямами. Наприклад, півроку тому за результатами парламентських слухань з питань гендерної політики, провели виїзне засідання Асоціації жіночих громадських організацій області. Нещодавно досить оригінально, «по-домашньому» відзначили День журналіста в Овідіополі. У газеті «Наддністрянська правда» оголосили конкурси: «Заглянь у очі дитині», «Бережіть мужчин» і «Сім`я – ключ від щастя». На цю акцію відгукнулося дуже багато людей, і ми з приємністю запросили і привітали тих, хто посів призові місця.
– Чи згодні Ви з тим, що громадські організації мають досить широкий вплив як на формування політичних поглядів, так і суспільної думки взагалі. В чому сила громадських організацій?
– Громадські організації першими порушують проблеми, які, можливо, ще не бачать державні діячі. Так було з проблемами бездоглядності дітей на початку 90– х років, коли розпався Радянський Союз. Сьогодні все частіше порушуються питання боротьби з туберкульозом, СНІДОМ, вихованням дітей. Завжди громадські організації першими бачать подібні проблеми, виносять їх на широкий загал для того, щоб влада їх вирішувала.
– Які Ваші депутатські плани на найближчий час?
– У своїй комісії я відповідаю за будівництво. Тому розписала всі об’єкти і подала на розгляд голові нашої комісії Сергію Георгійовичу Качанову, який дуже багато часу віддає роботі у комісії і дуже предметно вивчає кожне питання. Ми закріпили депутатів за кожним об’єктом, який потрібно будувати чи ремонтувати. Наше завдання – ретельно вивчити стан справ задля подальшого внесення об’єктів до відповідного плану. Крім того, нам потрібно освоїти кошти, виділені на цей рік.
В цілому ж, всі питання, які порушувалися у сьогоднішній бесіді і стосуються об’єктів культурної спадщини, духовності та національних меншин, – це, безумовно, наша робота. Питання фінансування культури по залишковому принципу повинно зникнути як на регіональному, так і державному рівні. І цими питаннями я планую займатися і надалі.
