Наша розмова з першим заступником начальника обласного управління лісового господарства, головним лісничим області Олександром СКРИПНИКОМ почалася з тривожної звістки: через дивовижну посуху, яка охопила Одещину, майже всі саджанці дерев 2006 року, тобто ті, які не встигли достатньо глибоко вкорінитися, загинули. Але тим актуальнішою постає проблема розвитку лісництва в наших степах, тим нагальніше вимальовується вона, як справа всенародна.
– Олександре Володимировичу, наш край завжди сприймається, як край степів, теплого моря, великих озер та лиманів. Що ж до лісу, то він постає швидше, як така собі екзотика. Але я знаю, що як головний лісничий області Ви з таким сприйняттям не згодні. Що ж насправді становить собою сучасне лісове господарство області?
– Передусім варто б нагадати, що управління лісового господарства створене недавно, в січні 2005 року, на базі колишнього державного лісгоспоб’єднання “Одесаліс”. І якщо в інших галузях господарства ми стали свідками й учасниками масштабного процесу роздержавлення та передачі різних підприємств у приватне володіння, то лісового господарства це майже не торкнулося, тому що навіть найпереконливіші прихильники приватизації усвідомлюють: ліс, як і надра, – власність всенародна і надбання державне. Саме тому зараз під егідою управління лісового господарства перебувають 11 державних лісових підприємств, які, в свою чергу, складаються з 47 лісництв. Всього в цій галузі в області зайнято понад 1600 осіб, 526 з яких є працівниками державної лісової охорони, тобто це лісничі та помічники лісничих, майстри лісу, лісники, працівники лісгоспів.
Коли йдеться про ліси, завжди треба чітко розрізняти: де ліс, а де “територія, вкрита лісовою та чагарниковою рослинністю”. Так от, “лісом” ми називаємо великі, суцільні масиви, з майже суцільною, поєднаною кроною; з підліском та іншими характерними ознаками. А “заліснені території” – це всі оті гаї та чагарники, які розкидані схилами долин, понад водоймами та по різних територіях, які не належать до сільгоспугідь. Тому ми й кажемо, що лісів у нас в області всього лише 199 тис. га, в той час, як лісових земель чи територій понад 223 тис. га.
– Але відомо, що далеко не всі лісові території належать до державного лісового фонду. Скажімо, як бути з отими незчисленними лісосмугами, які ми колись так активно насаджували, рятуючи поля від суховіїв, і які, як бачить моє журналістське око, зараз злочинно вирубують та занехаюють.
– Це справді проблема. І за радянських часів, і в наші часи лісосмуги були і є власністю місцевої територіальної громади. Але раніше ці громади мали потужне господарське підґрунтя в образі колгоспів та радгоспів, які, за всіх своїх недоліків, мали організовану робочу силу, мали техніку, засоби захисту рослин... А тепер всі ці лісосмуги підпорядковані райдержадміністраціям, а по суті – сільрадам, у яких нема змоги предметно займатися посадкою та доглядом. Як нема у них і реальної можливості займатися охороною цих насаджень. Зараз ці колись квітучі лісосмуги в багатьох місцях або вирубані, або ж старіють і гинуть. То, може, їх слід передати лісництвам? І тут уже виникають проблеми не лише суто організаційні та технічні, але й законодавчі. А тим часом можу констатувати, що з цих “заліснених” земель лише 135 тис. га, тобто 67,8% від загальної площі, належать до Держлісфонду, всі інші перебувають у власності громад.
– Кожен із нас зі шкільної парти знає, що ліс – це благо, а тим паче ліс посеред спраглого степу. Чи можете Ви як головний лісничий області стверджувати, що ліси Одещини вже виконують свою природну функцію? Що ми отримуємо від них ту користь, яку належить отримувати.
– Питання дуже цікаве. Безсумнівно, кожне дерево – це, загалом, благо, оскільки воно має свою функцію в системі довкілля. Але якщо підходити з наукової точки зору, то для того, щоб ліси ефективно впливали на клімат регіону, його грунти, водні ресурси, протидіяли ерозійним процесам, треба, щоб лісистість в області сягала 9% її території; ми ж на сьогодні маємо тільки 6%. З огляду на екологічну ситуацію в області, це дуже мало. І така ж ситуація майже в усіх південних та східних областях України. Ось чому урядом було затверджено держпрограму “Ліси України”, на підставі якої в жовтні 2004 року облрадою було ухвалено програму “Ліси Одещини на 2005 – 2015 роки”. Щоб побачити це в динаміці, достатньо порівняти цифри останніх років: позаминулого року ми висадили 362 га нових лісів, минулого – 1216, а цього року – 2070 га. В перспективі ж визнано доцільним щороку збільшувати лісовий масив на 3 тис. га. Щоправда зараз значні корективи внесла посуха, яка, як уже мовилося, винищила майже усі посіви саджанців, і тепер потрібні значні кошти, щоб відновити і минулорічні посіви, і покрити ті збитки, яких зазнали інші насадження. Якщо виходити з загальних площ, то найбільшими лісовими господарствами є зараз Одеське, яке обіймає 27 тис. га і включає в себе Біляївське, Великодолинське, Жеребківське, Роздільнянське та інші лісництва; Ізмаїльське, Великомихайлівське, Балтське, Кодимське. Маємо значні суцільні лісові масиви в Савранському районі, з його заповідним урочищем “Савранський ліс”, у Кодимському, Балтському, Великомихайлівському районах. До речі, майже 44 відсотка наших лісових масивів є заповідними. Можливо, це когось здивує, але Одещина стала областю з найбільшою заповідністю лісових територій.
– Але, мабуть, у цьому є певна справедливість. Якщо в багатьох областях на півночі та заході України є великі масиви природних лісів, то на Одещині майже всі ліси рукотворні, штучного походження. І виростити ліс посеред посушливого степу – це не те ж саме, що виростити новий масив десь на Галичині.
– Ви маєте рацію, і звідси прагнення якомога більшу частину лісу охопити заповідними зонами, а також налагодити діяльність парникових та тепличних господарств для вирощування саджанців. І якщо в 2005 році вирощено було 4,2 млн сіянців, то в 2006-му їх уже було 7,2 млн, а нинішнього року плануємо вийти на 12 млн. Минулого року для цих цілей заготовлено було понад 38 тонн лісового насіння, в тому числі понад 27 тонн жолудів дуба. У такий спосіб ми прагнемо самі забезпечити себе насіннєвим матеріалом та саджанцями, не вдаючись до можливостей традиційно лісових областей. Природно, постає питання кадрів. За останні роки у нас з’явилося чимало чудових майстрів своєї справи, природжених лісівників. І як тут не назвати директора Савранського лісгоспу, заслуженого лісівника України Анатолія Івановича Слободянюка; директора Кодимського лісгоспу Віктора Івановича Токана (до речі, саме звідти, з Кодимського лісгоспу, виріс до начальника облуправління лісового господарства Дмитро Олексійович Подольський); директора Одеського лісгоспу Валентина Володимировича Пітя і лісничого Великодолинського лісництва Анатолія Олексійовича Грабового...
Проблема фінансування стоїть завжди, тому що грошей завжди не вистачає. Але все ж таки відзначу, що в минулому році, в порівнянні з позаминулим, фінансування з держбюджету збільшилося в півтора рази. До того ж Держкомітетом лісового господарства України виділено нам 14 нових тракторів, які вже працюють на лісових масивах.
– Виступаючи нещодавно перед журналістами, заступник Генпрокурора України Тетяна Корнякова, серед прикладів незаконного використання земель, назвала, зокрема і такий (цитую): “Розпорядженням голови Комінтернівської райдержадміністрації, у лютому 2005 р. вилучено 53 га лісового фонду в об’єднання “Одесаліс” й передано комерсантам під забудову”. Як би Ви прокоментували цю заяву?
– До лісфонду ми звикли ставитися дуже бережливо. Що ж стосується названої ділянки, то, за документами, вона була виділена на берегоукріплювальні роботи. Тільки виходячи з цієї аргументації, і було дано дозвіл на вилучення даної землі. А от як її в подальшому використовує фірма, яка займається цими берегоукріплювальними роботами, – то вже питання, яке виходить за межі компетенції нашого управління. До речі, ще одне зауваження. Досить часто пересічні жителі не розуміють, що лісництва не лише насаджують ліси, але й певну частину їх вирубують. Зокрема, проводяться рубки освітлення, прочистки, прорідження, прохідні рубки, а також рубки санітарні та реконструктивні. Вони починають бити на сполох, піднімати екологічну громадськість, замість того, щоб з’ясувати, що ж насправді відбувається. Тим паче, що існує ще й план заготівлі деревини, яка вкрай необхідна нашому народному господарству. Досить сказати, що минулого року такі, передбачені умовами догляду за лісом, рубки проведено на площі понад 5700 га, завдяки чому заготовлено понад 147 тис. м3 деревини. Але ми не захоплюємося цим. І зважте, що всі ділянки, які за своїм санітарним станом потребують суцільних рубок, обов’язково заліснюються вже в поточному, або навесні наступного року. Саме за допомогою таких заходів вдалося відтворити лісові масиви, які постраждали внаслідок стихійного лиха (льодоламу) в 2000 році, а також насадження, які страждали від буревіїв.
Інша річ, що ми ще нерідко зтикаємося з самовільними рубками лісу. Й ось тут ми з добровільними екологами та охоронцями – союзники. Щоб врятувати від самовільних рубок, ми останнім часом прийняли по всіх районах на свій баланс понад 47 тис. га територій, які залишилися без господарів; це, здебільшого, заліснені території колишніх сільгосппідприємств. Упродовж минулого року співробітниками лісової охорони проведено 157 рейдів по виявленню порушників пожежної безпеки і притягнуто до відповідальності 51 особу. Та, поза це, зафіксовано 15 випадків пожеж на площі понад 13 га. Рейди проти вирубників та “підпалювачів” доповнюються великою роз’яснювальною роботою. Нашими співробітниками опубліковано 71 статтю в газетах, були десятки виступів на радіо і телебаченні. І слід сказати, що самовільних рубок уже зменшилося на 9 відсотків, зменшується і кількість пожеж, порушень пожежної безпеки. Будь-який ліс – це ще й місце відпочинку громадян. Знаючи про це, ми вже обладнали 47 пунктів відпочинку, які забезпечені «лісовими меблями», обладнаними місцями для куріння та урнами для сміття, збудовано затишні альтанки. Будь-ласка, дихайте лісовим повітрям, відпочивайте, але ліс і працю лісівників – бережіть і цінуйте.
– Ми вже з Вами торкнулися проблеми, яка визначається формулою: “Все вирішують кадри”. Але час з’ясувати, як у вашому управлінні вирішують проблему самих кадрів.
– Загалом, на кадри нам скаржитися гріх. Але все ж таки ми подбали про те, щоб послати минулого року на навчання у вузи і коледжі, які спеціалізуються на підготовці лісівників, 44 абітурієнти. На жаль, в межах області нема жодного “лісового” навчального закладу, навіть жодного відділення в профтехучилищах. А шкода. Молоді фахівці, які приїжджають на Одещину з традиційно лісових областей, скажімо, з Карпат чи Волині, у нас майже не затримуються, вважаючи, що тут не ті масштаби для роботи. Тому ми взяли курс на виховання власних кадрів. Досить сказати, що кожен лісгосп створює шкільні лісництва, в яких провадиться виховна, практична й оздоровча робота. Пригадайте, як навесні цього року було проведено акцію “Майбутнє лісу – в твоїх руках”. Так от, у ній реально взяли участь 4800 школярів зі 107 шкіл області. А восени минулого року, з ініціативи голови облдержадміністрації І. Плачкова, було проведено акцію “Посади своє дерево”, в якій теж активну участь взяли школярі, і всього висаджено було 1,3 млн сіянців та саджанців. Упевнений, що серед тих молодих людей, які сьогодні посадили своє перше дерево, завтра знайдеться чимало таких, які захотять пов’язати свою долю з лісом.
Схильні до лірики степовики нерідко називають лісок посеред степу “степовим дивом”. Тож нехай таких степових див у нашому краї стає все більше й більше, і нехай кожен із нас стане співтворцем такого дива.
