РОБОЧІ ПОЇЗДКИ ГОЛОВИ ОБЛРАДИ
Минулої середи голова обласної ради М.Л. Скорик побував з робочою поїздкою у Тарутинському районі. З хлібом-сіллю його зустріли голови райради Г.І. Топал та райдержадміністрації І.Г. Кюссе. У Березиному – великому селищі за десять хвилин їзди від райцентру – голова облради ознайомився з матеріально-технічною базою військового містечка прикордонних військ і проблемами, над розв’язанням яких працюють голова селищної ради і депутати. Селищний голова Н.О. Шишкова назвала ті, які потребують втручання безпосередньо Міністерства оборони та Кабінету Міністрів України.
Після виведення Березинського (нині – Білгород-Дністровський) прикордонного загону у селищі залишилися розташовані на 26 гектарах виробничі споруди, а також два п’ятиповерхові житлові будинки. В одному з них розквартирували тих, хто служить у комендатурі і на заставі (будинок не опалюється четвертий рік), другий – законсервований. Обидва вони повільно занепадають. Додає клопоту і неможливість через відсутність коштів у прикордонного загону утримувати водопостачальну систему. Це робить селищна рада: третина селища бере воду саме звідси. Охорони великої території містечка немає. Її спокійно виконують у міру можливості спільно з комендатурою самі мешканці селища Березине.
Тривалий час Н.О. Шишкова домагається передачі житлових будинків (квартир потребують багато вчителів і медпрацівників) і клубу, оскільки сільський згорів, на баланс селищної ради. А гальмує справу те, що виведення прикордонного загону провадилося без відповідної Постанови Кабінету Міністрів України.
Виникло запитання: як використовувати це майно містечка за умови його передачі на баланс селищної ради? М.Л. Скорик назвав деякі шляхи. Можливо доцільно буде житло зробити відомчим. Можлива передача частини будинків і споруд на взаємовигідних умовах якимось бізнес-структурам. Освоюючи ці території, вони оживлять виробничі потужності і створять робочі місця.
На сьогодні прикордонна служба делегувати повноваження місцевій владі готова. Але далі цього справа не просувається.
– З цією ситуацією потрібно закінчувати, – сказав М.Л. Скорик, – і найближчим часом будуть ухвалені відповідні рішення. Обласна рада принципово порушить це питання перед керівництвом Міністерства оборони і Кабінетом Міністрів України.
З наступною проблемою – нелегкою долею залізничної станції і вітки Арциз – Березине голова облради знайомий. Але сьогодні ця ділянка залізниці збиткова. Над нею нависла реальна загроза закриття. На думку Миколи Леонідовича, якщо це станеться, – чого не можна допускати, – селищу буде зовсім погано. Саме наявність цієї вітки є одним з ключових елементів інфраструктури селища. А якщо так, відзначив голова облради, потрібно активніше працювати над її завантаженням, збільшувати потужності товароперевезень, щоб зробити вітку рентабельною. З цією метою місцевій владі в особі районної і селищної рад потрібно створити всі умови для плідної роботи бізнесу. Лише тоді з’являться вантажопотоки, і за рахунок комерційних утримуватимуться і пасажирські перевезення. М.Л. Скорик назвав їх важливою умовою забезпечення соціальних гарантій у цьому районі.
Зупинка на комбінаті хлібопродуктів, що розташувався на 11-гектарній площі, – ще недавно потужному, одному з найбільших в області, – була недовгою. Справа у тому, що обсяги заготівель у 52 тисячі тонн зернопродуктів знизилися до 2-х тисяч тонн. Головна причина – господарі комбінату – підприємства з іноземними інвестиціями (“Глінкор” Швейцарія) – завищили тарифи на приймання і зберігання зерна, тим самим відвернувши від себе постійних клієнтів, більшість з яких тепер користуються послугами інших хлібоприймальних підприємств. В’ялими назвав голова облради роботу комбінату і співпрацю його керівництва з сільгоспвиробниками.
Гостро стоїть у Березиному проблема завершення його газифікації, яка затяглася на багато років. За цей час застаріла проектно-кошторисна документація, а укладені раніше у землю металеві труби до експлуатації вже не придатні. До того ж з 5 кілометрів 400 метрів їх залишилося лише 4 км. Решту – вкрадено. Наталя Шишкова просила фінансової підтримки облради і залишилася відповіддю Миколи Леонідовича задоволена: якусь частину, можливо, вдасться виділити наприкінці року. Щодо наступного року, то необхідні кошти з цією метою будуть точно закладені до бюджету області. М.Л. Скорик обіцяв фінансову підтримку для завершення ремонтних робіт (основні виконали своїми силами) майбутнього адмінбудинку селищної ради.
Наприкінці цієї зустрічі на березинській землі Наталя Олександрівна сказала:
– Ми дуже чекали цього візиту Миколи Леонідовича до нас і задоволені його результатом.
У районній центральній лікарні, де зібралися медпрацівники, М.Л. Скорик виконав приємну місію, вручив Почесну грамоту обласної ради завідувачці терапевтичного відділення Валентині Григорівні Зайцевій за сумлінну багаторічну працю, істотний внесок у соціально-економічний розвиток Одеської області. М.Л. Скорик сказав:
– Все, що я побачив тут, вселяє оптимізм.
І подякував медикам за нелегку, але таку потрібну всім працю.
Тарутинська ЦРЛ в області на хорошому рахунку, у тому чимала заслуга головного лікаря Михайла Петровича Бартка. Він багато робить – не без допомоги районних та обласних влад – для зміцнення матеріальної бази лікарні. Єдина і істотна проблема – кадри. Все рідше вступають випускники школи району до навчальних закладів системи охорони здоров’я. А ті, що їх закінчують, не повертаються додому. Сьогодні ця ситуація поширюється вже й на медсестер. Виникає необхідність, як це було колись, укладати договір, згідно з яким молода людина повинна відпрацювати, скажімо, три роки там, де й одержала цільове направлення на навчання.
– Якщо цього не домогтися, – відзначив М.Л. Скорик, – можна залишитися і без лікарів, і без медсестер.
Після відвідання компресорної станції “Тарутине” та центру дитячої творчості Микола Леонідович зустрічався з сільськими та селищними головами. Питання йому ставили різноманітні і багато. Серйозні нарікання прозвучали на адресу Саратського центру поштового зв’язку, з вини якого стало системою доставляння газет (зокрема “Сегодня”, “2000”) із запізненням на кілька днів. Голова облради вважає це недопустимим і обіцяв негайно з цим розібратися. Як бути з утриманням соціального гуртожитку аграрного ліцею для сиріт, якщо з 59 учнів там лише 9 – з Тарутинського району? Створення сількомунгоспів – чиясь вимога чи реальна необхідність? Як оцінюється стан тарутинських доріг і чи плануються кошти на їх ремонт? Які плани області щодо подальшої газифікації району? На всі ці та інші запитання Микола Леонідович дав вичерпні відповіді.
М.Л. Скорик відзначив хорошу, щиру атмосферу всіх зустрічей, що відбулися цього дня, цілеспрямовану роботу керівників району. На завершення він сказав:
– Ваш район відрізняється від сусідніх хоча б тим, що Тарутине – єдиний райцентр в Україні, який є юридичною адресою для самостійного Чорноморського банку “Реконструкція і розвиток”. Ваш район навіть географічно – центр Бессарабії. І тримайте цю марку.
