Про те, як живуть сьогодні військові пенсіонери, кореспондент «Одеських вістей» розмовляє із колишнім моряком Військово-морських сил України, капітаном 3-го рангу в запасі Олегом Вадимовичем Лівенцовим.
У 1972 році Олег Лівенцов закінчив Севастопольське вище військово-морське інженерне училище. Прослужив 25 років на Червонопрапорному Північному флоті на надводних кораблях. Після звільнення у запас переїхав до Одеси, де перебувала його родина. Тут він прийняв присягу на вірність українському народові.
У плані пенсійного забезпечення ветеран особливо розповсюджуватися не любить.
Військові пенсіонери були ніби розподілені на дві категорії: ті, яких було звільнено до 1992 року, і ті, які стали пенсіонерами після 1992 року. Лівенцов потрапив до категорії других, і пенсія в нього була більш ніж, утричі меншою за ту, яку платять зараз. І лише у червні 2004 року про цих людей згадали, й було зроблено перерахування пенсій усім категоріям колишніх військовослужбовців, хоча підвищену пенсію вони почали одержувати трохи пізніше. Із житловим забезпеченням справи ще гірші, тому довелося поліпшувати житлові умови на житлоплощі дружини. Така ж картина була й у плані працевлаштування. Працював на державній роботі, але, бачачи, що кінці з кінцями не зводяться, змушений був зайнятися тим, за що більше платять. Щоправда, останнім часом доводиться жити на одну пенсію, тому що стан здоров'я вже не дозволяє працювати йому на повну силу.
Олег Лівенцов – людина не конфліктна, він не приймає такі форми протесту, як страйк або перекриття проїзної частини вулиці, вважаючи це заняття малоефективним, а він звик будувати свій добробут власними руками й, усе що він може, це вивішувати по святах на стіні своєї маленької квартирки військово-морський прапор.
