ПАМ’ЯТІ ВІКТОРА ПРОКОПЕНКА
ДОВІДКА «ОВ»:
Прокопенко Віктор Євгенович: народився 24 жовтня 1944 року в Маріуполі. Грав на позиції центрального нападника.
Заслужений тренер України (1985) і Росії (1990).
Починав грати в 1961 у Маріуполі за команду заводу ім. Ілліча.
Виступав у команді ГРВН (Група радянських військ у Німеччині) – 1964-67, «Локомотив» (Вінниця) – 1967 (з жовтня)-1968, «Чорноморець» (0деса) – 1969 – 1970, 1974 (з липня) -1975 (по серпень), «Шахтар» (Донецьк) – 1971 – 1972, «Локомотив» (Херсон) – 1973 (із серпня) – 1974 (по червень).
У чемпіонатах СРСР провів 85 матчів, забив 13 голів. Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1974 року.
Працював тренером (1978 – 1981) і головним тренером «Чорноморця» (Одеса) – 1982 – 1986, 1989 – 1994, головним тренером «Ротора» (Волгоград) – 1987 – 1988,1994 – 1999, «Шахтаря»(Донецьк) – 2000-2001, «Динамо» (Москва) – 2002 – 2003.
З 2006 р. був народним депутатом України.
За особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу відзначений орденом «За заслуги» III ступеня.
У минулий понеділок виповнилося 9 днів з того часу, як раптово в розквіті сил у віці 62-х років пішов із життя відомий гравець і тренер Віктор Євгенович Прокопенко. Для одеських уболівальників його ім'я символізує цілу епоху футболу, пов'язаного з командою «Чорноморець», у яку Віктор Євгенович прийшов гравцем, а залишив її головним тренером. Саме під його керівництвом одесити ставали володарями Кубка України 1992 і 1994 років, бронзовими призерами чемпіонату 1993 і 1994 років.
Перший серйозний успіх як до гравця до нього прийшов у 1974 році. Повернувшись до одеського «Чорноморця», у якому він вже встиг пограти декілька років, Прокопенко чудово вписався в модель гри команди Ахмеда Алескерова і тріумфально здобув із «Чорноморцем» бронзові медалі чемпіонату СРСР. Коли у команди були великі труднощі, саме Прокопенку, що вже кілька років працював у клубі, у 1982 році довірили посаду головного тренера. У період його керівництва «Чорноморець» тричі здобував приз «Грози авторитетів», присуджуваний команді, що набрала найбільшу кількість очок у матчах із призерами чемпіонату. При Прокопенку команда провела свої знамениті і, можна сказати, що стали епохальними єврокубкові матчі проти німецького «Вердера» і мадридського «Реала» у 1985 році. Віктор Євгенович став останнім тренером «Чорноморця» в історії чемпіонатів СРСР. Після розпаду країни він не виїхав з Одеси, а виграв із «Чорноморцем» перший Кубок України в 1992 році. А восени, стартувавши в Кубку кубків, зі своїм підопічними, серед яких були талановиті Цимбалар, Никифоров, Парфьонов, Суслов, він став автором першої європейської сенсації у новітній історії України. Тоді «Чорноморець» у гостях із рахунком 1:0 обіграв грецький «Олімпіакос» (правда, за сумою двох матчів одесити все ж таки вибули з боротьби, але дуже гучно заявили про себе). Багато російських і українських спортивних видань після того переможного матчу дуже високо оцінили гру «Чорноморця» і тактику його тренера.
При Вікторі Прокопенку «Чорноморець» вперше став призером чемпіонату України в 1993 році, і це при тому, що команду залишили її лідери. Як сказав сам Віктор Євгенович в інтерв'ю «Одеським вістям» (лютий 2003 – прим. авт.): «... «Чорноморець» у різні роки залишало багато гравців, але він завжди відроджувався, як птах Фенікс. Це велика команда з великими традиціями, і я дуже радий, що мені довелося її тренувати».
У наступному – 1994 році – одесити повторили свій «бронзовий» успіх і вдруге виграли Кубок України. Команда на той час домоглася одного з кращих результатів у своїй історії, тому Віктор Прокопенко «з чистою совістю» виїхав допомагати волгоградському «Ротору», цю команду він уже виводив із ще першої союзної ліги до вищої у 1988 році. Він не тільки урізноманітив і підсилив гру російської команди, але і неодноразово ставав як тренер призером найсильнішого в СНД чемпіонату. У 1999 році він повернувся на Україну до «Шахтаря», що набирав обертів, і двічі з ним здобував срібні медалі чемпіонату і Кубок, але в єврокубках команда не виблискувала, і наставник за власною ініціативою пішов із посади, очоливши московське «Динамо».
В один із приїздів на збори до Одеси з «Динамо» восени 2002 року Віктор Прокопенко, відповідаючи на моє запитання, сказав, що не виключає свого повернення до «Чорноморця» в ролі головного тренера, але при цьому додав, що є максималістом, тобто бореться тільки за найвищі місця. Дуже шкода, що тоді «Чорноморець» був не таким боєздатним колективом і посідав останні місця в чемпіонаті, та й фінансових проблем вистачало. Хто знає, можливо, останні кілька років у тренерському штабі одеситів спільно працювали б Семен Альтман і Віктор Прокопенко (як це бувало в попередні роки).
Віктора Прокопенка поховали 20 серпня на Другому Християнському цвинтарі. Світла Вам пам'ять, Вікторе Євгеновичу.
ПРО ВІКТОРА ПРОКОПЕНКА ЗГАДУЮТЬ:
Юрій Романов, начальник команди «Чорноморець» 70-х років:
– Пам'ятаю, як улітку 1974 року він з'явився в команді – високий, стрункий, усмішливий. На футбольному полі він не просто грав, він мислив. У нього були гарні взаємини з футболістами й тренерами, його любили уболівальники. Мені імпонували і його людські якості – відкритість, щирість. Він пішов від нас так рано, він ще багато міг зробити для українського футболу, але не склалося. Світла йому пам'ять.
Віктор Гришко, воротар «Чорноморця» 80-х років:
– Віктор Прокопенко – без сумніву, видатна людина й тренер. Саме він дав мені шлях у великий футбол. Пам'ятаю нашу першу зустріч – це було напередодні 1985 року. Він мені зателефонував, і ми зустрілися в Одесі. Він відразу справив на мене враження людини розумної та інтелігентної. Віктор Євгенович запропонував мені перейти з київського «Динамо» до «Чорноморця». І я, недовго думаючи, погодився, хоча ризикував викликати невдоволення Валерія Лобановського. Але я ніколи не шкодував про свій вчинок – в Одесі я провів кращі роки свого футбольного життя, і в цьому заслуга Віктора Євгеновича.
Прокопенко був високим професіоналом, який умів працювати з людьми. Він ніколи не підвищував голосу, але при цьому був дуже вимогливим. Він міг створити боєздатний колектив і домогтися з ним успіху. Дотепер не можу повірити, що Віктора Євгеновича більше немає. Це непоправна втрата для всього українського футболу.
Євген НИЗОВ
Футбол. Чемпіонат України ПОЛТАВСЬКИЙ БІЙ ВИГРАНО
У матчі 7-го туру «Чорноморець» приймав одного зі своїх найнезручніших суперників у чемпіонаті – полтавську «Ворсклу». Двобій почався із хвилини вшанування видатного гравця та тренера Віктора Євгеновича Прокопенка.
Одеситам потрібно було реабілітуватися після поразки у попередньому турі й набирати очки. Футболісти «Ворскли» бажали підкріпити свою непогану гру ще й другою перемогою в чемпіонаті. У результаті обидві команди могли перемогти, але удача таки посміхнулася «Чорноморцеві».
У перші хвилини команди придивлялися одна до одної, намагаючись атакувати. Вже на першій хвилині після навісу Хіменеса господарі заробили кутовий. На жаль, його подача нічим небезпечним не закінчилася.
На 5-й хвилині небезпечний момент мали полтавці. Арменд Даллку небезпечно навісив праворуч у центр штрафного, де ніким не прикритий Григорій Ярмаш завдав удару головою – м'яч, обминувши ворота, пішов за межі поля.
Через дві хвилини господарі в особі Володимира Коритька, створили небезпечний момент, але м’яч білоруського легіонера пролетів вище воріт.
Трохи пізніше одесити заробили штрафний – подача Коритька не створила проблем захисту полтавців, і вони легко вибили м'яч зі штрафного майданчика.
Цікаво, що за 10 хвилин тайму футболісти «Ворскли» одержали дві жовті картки... за суперечки із суддею. Спочатку «відзначився» Грумич, а трохи пізніше – Кравченко.
На 17-й хвилині рахунок матчу міг бути відкритий. Дмитро Гришко, на думку судді, збив у штрафному Йована Маркоскі. На радість одеситів і розчарування полтавців пенальті не було реалізовано. Мирослав Грумич вдарив майже по центру низом, і Руденко відбив м'яч вбік. Повторний удар голкіпер також відбив. Залишається сказати – браво, Віталію!
На останній хвилині основного часу першого тайму небезпечний момент мав Венглінський. Після перехоплення в центрі Олександр Зотов дав довгий пас на хід Олегу, але його удар був неточним.
Другий тайм пройшов, приблизно, як і перший, але із ще більшою перевагою господарів. Одесити почали створювати один момент за другим. Так, на 50-й хвилині Коритько подав кутовий, Хіменес у високому стрибку точно пробив, але Долганський із двох спроб зафіксував м'яч у руках.
Відзначимо, що на 58-й хвилині замість Валентина Полтавця «в основі» вперше вийшов молодий футболіст Сергій Політило, який добре себе показав, як для першого разу. Саме через Політила грубо порушив правила Саша Джуричич на 60-й хвилині, одержавши за це видалення. Й «Чорноморець» скористався чисельною перевагою.
Через 3 хвилини Володимир Коритько подав штрафний, м'яч заметався у штрафному майданчику від одного гравця до другого й, зрештою, опинився у Дмитра Гришка, який щосили пробив по воротах Долганського. Рахунок став 1:0.
«Чорноморець» і далі продовжував атакувати, але, як і раніше, рідко все закінчувалося ударами. Що стосується полтавців, то їхні атакуючі дії переважно закінчувалися втратами м'яча в центрі. А на 84-й хвилині Олег Венглінський чергового разу не реалізував небезпечний момент. Нападник одержав м'яч у центрі й втік до воріт Долганського, але його удар влучив просто у воротаря. Повторний удар Шищенка був неточним.
Полтавці до кінця зустрічі намагалися зрівняти рахунок. За дві хвилини до закінчення основного часу небезпечно пробивав Денис Главина, але не влучив у ворота. Завершився матч невиразним ударом Кравченка зі штрафного. У підсумку «Чорноморець» забив третій гол у чемпіонаті й, здобувши третю перемогу, піднявся на 6-й рядок в таблиці.
Решта результатів матчів 7-го туру: «Кривбас» – «Динамо» (Київ) – 0:1, «Шахтар» – «Таврія» – 2:0, «Металург»(З) – «Зоря» – 3:0, «Карпати» – «Нафтовик» – 1:1, «Харків» – «Металург» (Д) – 1:1, «Дніпро» – «Закарпаття» – 0:0, «Арсенал» – «Металіст» – 1:1.
Розташування команд: 1. «Шахтар» – 19 очок. 2. «Дніпро» – 19. 3. «Металіст» (З) – 13. .... 6. «Чорноморець» – 11.
Євген АЛЕКСЄЄВ
СВЯТО СІЛЬСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ
Три дні на добре підготовлених спортивних базах Комінтернівського за програмою традиційної Спартакіади сільських трудівників Одещини, що провадилася облспорткомітетом та товариством «Колос», тривали фінальні баталії з десяти дисциплін серед збірних команд районів.
До учасників параду та глядачів з добрими словами привітання та побажаннями звернулись: заступник голови облдержадміністрації Андрій Ткачук, голова постійної комісії обласної ради, Сергій Веселов, начальник управління у справах фізичної культури та спорту облдержадміністрації Юрій Поволоцький.
Ритуал відкриття змагань завершився підняттям прапорів національного Олімпійського та товариства «Колос», запаленням вогню. За командою головного судді сільських обласних ігор Тетяни Федоренкової ігри стартували.
У більшості видів команди-переможниці попередньої Спартакіади зберегли за собою лаври чемпіонів. Серед восьми жіночих та чоловічих волейбольних колективів це вдалося – спортсменкам Іванівського району та волейболісткам Котовська. Другі-треті місця відповідно посіли Балтський, Татарбунарський, Біляївський, Комінтернівський райони.
Також підтвердили свою силу гандболісти Роздільнянського району, які пройшли турнір без поразок. За ними команди Іванівського та Болградського районів.
21 команда виборювала першість з настільного тенісу. І знову посланці Ізмаїльського району піднялися на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Другими призерами стали тенісисти Болградського, третіми – Овідіопольського районів.
А ось серед семи баскетбольних чоловічих колективів відбулася рокіровка. Першу позицію посіли комінтернівці, відтіснивши вже екс-чемпіонів ізмаїльців на друге місце, третє – у овідіопольців.
Особливий інтерес викликали змагання з гирьового спорту, представники Біляївського району приймали переможні командні привітання. Із шести вагових категорій у трьох чемпіонами стали біляївці. Це Володимир Зібров (65 кг), Павло Карпиченко (70) та Олег Коваленко (90 кг).
В інших вагових категоріях виграли: Євген Селінський (60 кг) – Любашівський район, Віталій Лисий (80) – Татарбунарський район та Віталій Гачик (понад 90 кг) – Арцизький район, який показав абсолютно кращий результат. Він набрав 231 очко, вирвавши 24 кг гирю 129 разів сильною рукою, 67 разів слабкою і 35 разів штовхнув дві гирі.
Друге командне місце належить гирьовикам Болградського району, третє – овідіопольського.
У змаганні з армрестлінгу (боротьба на руках) провідне командне призове тріо склали: Болградський, Овідіопольський, Біляївський райони.
Ось імена чемпіонів області: Вано Погасян (60 кг) – Овідіополь, Георгій Заїм (70) – Болград, Олександр Русєв (80) – Біляївка, Володимир Похінар (90) – Білгород-Дністровський, Віталій Попереченко (понад 90 кг) – Ананьїв.
У перетягуванні канату брали участь 20 команд (по п’ять чоловік у кожній). Як і на минулих іграх, не було рівних роздільнянському квінтету, де капітаном майстер спорту 70-річний Михайло Криворучко. Він та його колеги Ігор Нікітін, Сергій Лупашко, Дмитро Терлецький, Борис Райнов проголошені чемпіонами. На другому місці команда Білгород-Дністровського, на третьому – Біляївки.
Відбувся легкоатлетичний крос. На дистанції 1000 метрів стартувала так звана слабка стать, на 2000 метрів чоловіки. Учасників було розбито на три вікові групи.
Переможцями забігів названо: старше 25 років – Яніна Кузьмиченко і від 21 до 25 років – Ія Чебакова (обидві Білгород-Дністровський), від 17 до 20 років Лідія Ящук (Комінтернівське), старше 25 років – Сергій Бирна (Білгород-Дністровський), від 21 до 25 років – Дмитро Кіров та від 17 до 20 років – Дмитро Зимін (обидва Ізмаїл).
Кросмени Білгород-Дністровського району посіли перше місце, на другому Комінтернівський, третьому Болградський район.
Велику допомогу у провадженні обласних ігор надала голова Комінтернівської райдержадміністрації Людмила Прокопечко.
Євген ГОРЕЛЮК
