– Школи нашого району до зими готові цілком, – не без гордості сказав мені начальник відділу освіти Савранської районної державної адміністрації Сергій Паламарчук. – Проведені планові ремонти з заміною необхідного обладнання, а котельні забезпечені вугіллям і дровами.
І справді, після поїздки із Сергієм Івановичем по багатьох сільських школах, у мене не залишилося жодних сумнівів у їхній готовності, як до навчального року, так і до опалювального сезону. Сяючі свіжою фарбою, чисті й ошатні, школи в День знань прийняли ватаги дітлахів, так би мовити, у повній бойовій готовності.
Однак, як і з будь-якого правила є свої винятки, так і із загальної картини дуже виділяється Полянецька загальноосвітня школа I-III ступенів.
Про неї начальник відділу освіти сказав просто: «Побачите все самі».
Сільська школа дивилася на нас новими металопластиковими вікнами. Її директор, Альона Миколаївна Танасійчук, зустріла на порозі і запросила до приміщення.
Просторий хол здивував капітальним ремонтом, якому позаздрив би будь-який одеський ліцей. Білосніжні стіни обшиті дорогим гипсокартоном. На підлозі – добротне керамічне покриття. Нові дерев'яні двері ведуть до відремонтованих класів з новими партами. Однак смутна посмішка на обличчі директора підказала мені, що все побачене – це лише одна сторона медалі.
І справді, праве крило школи було цілковитою протилежністю дорогому ремонту в холі. Штукатурка, що сиплеться зі стін, вибиті двері, явні патьоки на стелі і розбиті меблі викликали в мене подив, адже на календарі вже перші числа вересня.
Альона Миколаївна охоче розповіла про те, що ж викликало таку дивну невідповідність:
– Роботи в нашій школі почалися 29 жовтня 2006 року. Спочатку пріоритети були спрямовані на капітальний ремонт системи опалення й теплотраси. Цілком були замінені всі труби й батареї, а в котельні встановлені два нові котли. Після цього будівельники приступили до ремонту даху. За оцінками експертної комісії, понад 80% дерев'яних конструкцій перекриття потребували повної заміни. Однак, незважаючи на це, замінювати крокви і балки будівельники не стали, провівши лише їх часткове зміцнення і набивши нове обрешетування.
На ці роботи було проведено тендер, що виграла компанія «Краянбуд». Сума, що повинна була бути виділена з бюджету, складала близько 1,5 млн гривень, однак на першому етапі було отримано лише 950 тис.
Роботи були розпочаті, а за їх ходом особисто стежив заступник начальника Головного управління комунального будівництва облдержадміністрації Іларіон Ярошевич.
Однак бюджетні гроші, що у 2006 році призначалися на капітальний ремонт, вже в 2007 були переспрямовані на капітальне будівництво. Таким чином, 520 тисяч, на які необхідно було закінчити ремонт, просто обійшли Полянецьку школу.
– Виходить, що ремонт, який уже майже цілий рік триває в цих стінах, так і не вдалося довести до кінця,– говорить начальник відділу освіти Савранської районної державної адміністрації. – Із початком нового навчального року діти знову не змогли зайняти свої місця у відремонтованих класах, оскільки половина школи перебуває в аварійному стані. Крім того, що прогнилі стельові балки змушують нас задуматися про безпеку перебування в цих приміщеннях. Ми, звичайно, ж, самі не фахівці в цьому питанні, однак спираємося на їхню думку, вона однозначна: балки потрібно замінити.
Чому так сталося, що в одному крилі вже стоять нові меблі, а в іншому дотепер тече дах, розповідає депутат районної ради Володимир Рябокоровко:
– Коли гроші були виділені, то насамперед необхідно було прорахувати, як раціонально використовувати саме цю суму, тобто, що потрібно ремонтувати в першу чергу. Зовсім не обов'язково було стіни покривати гіпсокартоном, адже набагато важливіше привести в належний стан дах. Крім того, першорядним після ремонту опалювальної системи можна було вважати заміну усіх вікон. І так далі. Звичайно ж, у той час нікому й на думку не спадало, що проект ремонту буде недофінансовано.
У той час, як керівники району разом із директором школи думають, як же все ж таки закінчити ремонт, на календарі вже перші числа вересня. Де ж повинні навчатися більш ніж дві сотні школярів?
Недалеко від школи розташований будинок колишнього інтернату, закритого багато років тому. У 2006 році, із початком ремонту в шкільному будинку, вирішили організувати навчальний процес у ньому. Чи треба говорити, що кілька десятків колишніх спалень аж ніяк не пристосовані під навчальні кабінети. А у вузьких коридорах, де доросла людина зможе покласти долоні на протилежні стіни, навряд чи будуть комфортно почувати себе дві сотні дітей.
Ну, а доки буде вирішуватися питання, сяюча так званим євроремонтом школа буде стояти пусткою поруч із невеликим будинком інтернату, де діти ще невизначений термін повинні навчатися пліч-о-пліч. Причому в буквальному значенні.
