Ці зведення нагадують повідомлення з поля бою. Нескінченні жертви із тілесними ушкодженнями – зовсім маленькі діти, підлітки. У міліцейських зведеннях – і смертельні випадки.
Зовсім мало на світі прожила п'ятирічна дівчинка, яка потрапила під автомобіль теплого літнього вечора на вулиці Приморській в Кароліно-Бугазі. Від отриманих тілесних ушкоджень дитина померла на місці аварії.
Таких трагічних інформацій у щоденних повідомленнях ДАІ, на жаль, із кожним днем стає все більше й більше.
– Діти не розуміють, що з ними може статися нещастя й не звертають уваги на автомобілі, – свідчать психологи. – Звичні з раннього віку машини як джерела можливої небезпеки не сприймаються взагалі. Відповідно, й не спадає на думку, що авто не зможе загальмувати в останню мить. Адже приказка «не трамвай – об'їде» з'явилася на світ абсолютно невипадково.
…Вечірнє паркування на стоянці в нашому немаленькому дворі – постійний стрес. У будь-яку секунду під колеса автомобіля, який повільно притискується до бордюра, можуть вискочити діти, що граються у дворі. Я вже не говорю про їхню улюблену забаву: коли на вулиці починає темніти, й автомобілі включають фари, перебігати дорогу у їхньому світлі перед транспортом, що в'їжджає до двору.
Якось, не витримавши, я запитала: «Не боїтеся потрапити під колеса?» й одержала приголомшливу відповідь: «Ви ж усе одно встигнете загальмувати. Кому хочеться збивати людину й мати неприємності?»
Про те, що і гальма часом відмовляють, й гальмовий шлях у важких великих автомобілів досить великий, мій юний співрозмовник від батьків, які безтурботно просиджують на лаві під будинком, мабуть, довідатися не встиг.
– Діти, які постраждали у ДТП, одні із найскладніших пацієнтів, – говорить завідувач відділення обласної дитячої лікарні хірург Вадим Антонюк. – Травми в них – найнепередбачуваніші. Це – відкриті переломи зі зміщеннями, внутрішні кровотечі, розриви внутрішніх органів. Дітей після аварій збирають буквально по шматочках, по кісточках. Часом біля операційного столу працює одразу кілька фахівців, і операції тривають годинами. А після цього настає тривалий період реабілітації, який може затягтися на роки.
Шестирічна Ганночка Задорожна вже три роки перебуває у реанімаційному відділенні обласної дитячої лікарні. Коли дитині було три роки, її на пішохідному переході збив автомобіль. Усі ці роки лікарі роблять усе можливе й неможливе, щоб дівчинка почала дихати самостійно.
Однак, і вони не всесильні. Ось вже три роки життя маляти підтримується завдяки апарату штучної вентиляції легенів. Забрати додому дівчинку можна буде лише за однієї умови – якщо батьки зможуть придбати дуже дорогу апаратуру, яка дозволяє підтримувати дихання дитини у домашніх умовах.
Світлана Задорожна, мати Ганночки, розповідає, що за минулі роки їй обіцяли допомогти чимало можновладних людей, але свої обіцянки не виконували. Для лікування за кордоном потрібно заплатити 100 тисяч євро. Для сім’ї Задорожних ця сума нереальна.
Дітей, які стали жертвами аварій на дорогах, нерідко оперують повторно.
– Переломи при ДТП – небезпечніші за побутові, вони набагато складніші, – говорить доктор Антонюк. – Нерідко у потерпілих зачеплений хребет. Адже дорослій людині удар автомобіля припадає в область гомілки, дитині – в область хребта, у грудну клітку. Окрім травми, яка часом калічить дитину на все життя, вона одержує дуже сильний психологічний шок. Замикається в собі, плаче, часом впадає в істерику при одному згадуванні про машини.
Для того, щоб потрапити у ДТП, дитині зовсім не обов'язково перебувати на дорозі. 16-річна Гануся, яка опинилася в реанімації, стояла на тротуарі й розмовляла із приятелем. Автомобіль, що вискочив на зустрічну смугу, врізався у підлітків. Ганнусю ледве довезли до лікарні живою. Дівчинку врятували, але на скільки років затягнеться лікування після нескінченних операцій?
Водій же, який збив нещасну дитину, був п'яним. Двоє товаришів по чарці вискочили з машини одразу після аварії й втекли.
Ще один жах останнього часу – це так звані мопедні ДТП. Травми тут – рвані рани із грязюкою. Диво, якщо потерпілий підліток залишається в живих – адже дуже часто найвищим шиком у цієї категорії водіїв вважається їздити без шоломів. Із керуванням вони не можуть впоратися дуже часто, вдаряються у бетонні огорожі, паркани й нерідко гинуть на місці. Аварії за участю мопедів відбуваються практично щодня із квітня по листопад. Дуже часто місця, де вони сталися, обвішані наївними віночками й букетиками. Так нещасні батьки відзначають місце, де відійшла в інший світ душа їхньої дитини.
Діти не завжди відчувають і передбачають небезпеку. Але як бути із дорослими? Декілька ДТП сталося в Одесі на перехресті вулиці Хутірської, троє дітей постраждали, й одна дівчинка загинула.
Лише після того, як місцеві жителі зібрали сходку, запросили телебачення й перекрили рух на вулиці, було знесено торговельну будку, яка перекривала огляд, встановлено світлофори, огородження, нанесено дорожню розмітку. Чи не занадто висока ціна за наведення порядку – здоров'я та життя дітей?
Діти – наше майбутнє. Ми звикли до цього традиційного формулювання. З початку року на дорогах міста та області зареєстровано 192 ДТП за участю дітей, в яких загинуло 9 дітей, травмовано 195... Хто винен у цьому? І ми теж: не навчили, не показали, не розповіли, не зупинили дитину, яка біжить через дорогу на червоне світло, не відігнали від проїзної частини підлітків, які пустують, не передзвонили до ДАІ, побачивши іномарку, що мчить по паркових алеях. Майбутнє гине під колесами. Але завидна постійність, із якою зростає кількість потерпілих у ДТП дітей, хвилює лише їхніх батьків, працівників ДАІ та медиків. Що потрібно, щоб розтопити кригу байдужості суспільства до свавілля, яке діється на дорогах?
