Люди, що приїздять до Одеси після тривалої відсутності, місто не впізнають. З погляду одних, воно змінюється на краще. З погляду других – на гірше. На перших справляє враження «європейський» вигляд Одеси, другі вражені зникненням власне одеського колориту. Люди, що приїздять до Одеси вперше, особливо з далекого зарубіжжя, вражені тим, як охороняються і зберігаються в нас пам'ятки архітектури. Сильне враження справляють клаптеві фасади. Кожен власник фарбує й оформлює персональний фрагмент стіни по-своєму й у результаті виходить яскрава латка на тлі фасаду, що злущився. До вікон другого поверху прибудовуються сходи – вікна перетворюються на двері, квартира – на офіс чи бутик. Навіть балкони їх власники переінакшують на свій смак. Спотворюється вигляд будинку, але немає до цього діла ні самим мешканцям, ні органам архітектурного нагляду.
На думку багатьох одеситів, місто змінюється не на краще. Історичний центр підраховує втрати. Будинок «Орфей», що виріс поруч з оперним театром, торговельні центри «Європа» на Дерибасівській, «Афіна» на Грецькій площі, сама площа (таке враження, що проект її «благоустрою» облишили напризволяще), готель «Одеса» (притча во язицех), будинки підвищеної поверховості, що ростуть як гриби, у районі Польської і Грецької вулиць, Польського і Деволанівського узвозів, на Французькому бульварі і так далі, зводять нанівець шанси Одеси потрапити до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Що нас очікує, які ще сюрпризи заготовлені в надрах архітектурних майстерень? На раді міста схвалено проект реабілітації будинку кінотеатру «Одеса» з перепрофілюванням його на офісно-торговельний комплекс. При збереженні в попередньому вигляді фасадів, збільшиться поверховість цієї, між іншим, пам'ятки архітектури місцевого значення, що охороняється державою. Кінотеатр «Одеса», поряд з будинком Папудових, є домінантою цього куточка Одеси. Невже саме тут вкрай необхідний висотний будинок? Що ж стосується перспективи появи чергового офісно-торговельного комплексу... Бізнесмени напевно скажуть, що їх не може бути багато, особливо з врахуванням розвитку Одеси як ділового центру. Звичайно, наївно диктувати інвесторам, у що вкладати гроші. Але хіба не слід розвивати культурну складову Одеси – і з прицілом на перспективу? Місто вже давно має потребу в сучасних дитячих бібліотеках, театрах, центрах дитячої творчості (щоб переконатися в цьому, можна відвідати Обласну бібліотеку для дітей імені Крупської, розташовану на третьому поверсі старого будинку, ТЮГ і ляльковий театр). Напевно, не завадили б і інші культурно-освітні заклади для молоді і дорослих. Чому б міській владі не поставити за мету знайти інвесторів і спонсорів для реалізації соціально значимих проектів?.. Планується також реконструкція кварталу в межах вулиць Жуковського, Єврейська, Преображенська, провулку Нечипуренка. Одного разу на «круглому столі» в Архітектурно-художньому інституті була висловлена «божевільна ідея» накласти мораторій на спорудження будинків підвищеної поверховості в історичному центрі. Напевно, дотримуючись висловлювання Нільса Бора, вона виявилася недостатньо «божевільною, щоб бути вірною»... У процесі реставрації – готель «Велика Московська». Цілком очищений від інтер'єрів і зовнішнього декору в стилі «модерн декаданс». Реставратори запевняють, що ліпнину повернуть на місце, все буде відновлено один до одного. Повіримо? Бентежить, щоправда, що планується додати мансардний поверх, а це вже не відповідає первісному вигляду. Є, зрозуміло, і інші проекти реставрації-реконструкції-реабілітації, про які поки що мало відомо громадськості.
Цікава, у світлі того, що відбувається, роль цієї громадськості, тобто, нас з вами, – «простих», але небайдужих до долі рідного міста одеситів. Витає в повітрі ідея обов'язкових громадських обговорень найзначніших проектів, створення якогось громадського органу, що контролював би дії влади. На жаль, поки що все залишається на рівні добрих намірів. Громадськість встає в пожежному порядку на захист конкретних об'єктів – прибережних схилів, Французького бульвару, Морського музею... Захист і порятунок міста в цілому зводяться до «кухонних розмов» – у ЗМІ, на засіданнях «круглих столів», конференціях і тому подібних поважних зборах. І доки собака гавкає – караван йде: місто будується... і руйнується. Одного знаменного дня ми прокинемося в Одесі, яку не впізнаємо. У засклених фасадах примарами відіб'ються нечисленні збережені архітектурні ансамблі минулого. Але поки що ситуацію можна змінити, у кожному разі, теоретично... У Києві, де становище набагато тривожніше, ніж в Одесі, через наявність значно більшої кількості пам'яток історії й архітектури в розрахунку на один квадратний метр, створено «Форум порятунку Києва», товариство «Детинка», «Громадянський комітет захисту Києва». Чи вдасться їм здолати «архітектурний вандалізм»? Але в будь-якому разі учасники цих рухів будуть відкрито дивитися в очі своїм дітям і онукам: вони робили все, щоб врятувати місто від «архітектурних вандалів». Одеситам у цьому розумінні нема чим пишатися…
