КОЗАЦТВО І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ
Предковічна велич діянь у поєднанні з жертвою відданістю землі, військовою незламністю та християнсько-національним аристократизмом духу, – ось ті святості, сповідуючи які, сучасне українське козацтво здатне піднятися і до вершин своєї національної ідеї, і до вершинності своєї національної ідеології.
За всіх негараздів нам, українцям, пощастило: наш народ виплекав могутню, унікальну військово-політичну основу національної єдності та державності – Запорізьке, а згодом і загальноукраїнське городове козацтва. Козацькі об’єднання існували (й зараз існують) і в Росії, але там вони так і залишилися лише територіальними соціально-військовими формуваннями, ніколи не піднімаючись до значення вседержавної політичної сили. Пробували зароджуватися козацькі гурти й у Словаччині, Югославії і навіть у Польщі, але там вони так і не прижилися.
І тільки в Україні козацтво зуміло не лише зорганізуватися, але й сформувати козацьку за духом, устроєм і традиціями – державу, гетьманат, з козацько-військовим адмінподілом на полки і сотні, з козацькими формами управління та судочинства на більшості українських етнічних територій. Підкреслюю: не на всій території України, а лише на її більшості, про що у нас, в сучасній Україні, часто забувають, хоча це має принципове значення при формуванні національної самосвідомості в окремих її регіонах.
Тим часом у нас є великі регіони, які, перебуваючи свого часу у складі різних держав, власного, природного етнокозацтва ніколи не знали. А якщо в певні часи окремі повстанські зародки його й з’являлися, то козацький дух у них ледве жеврів, і згасав разом із повстанням. Не було традиційного козацтва на Закарпатті та Буковині, в Карпатах, на Волині і на рівнинній Галичині, хоча вона й дала нам низку талановитих козацьких діячів – Сагайдачного, Виговського, Височана...
І на побутовому рівні, і в пресі точиться полеміка, під час якої лунають скептичні голоси, мовляв, ну що нам дає сучасне козацтво, навіщо воно потрібне? Я говорив це на початку дев’яностих, коли козацтво ще тільки відроджувалося, і кажу зараз: ми – молода політична нація, і ми – молода національна держава, яка ще тільки тяжко і болісно формується. А етнопсихологія українця така, що для формування його національного самоусвідомлення, його віри у свій народ і свою історію, надзвичайно важливе значення має вже сам той факт, що українське козацтво відродилося. Оскільки для сучасного українця відродження уславленого у віках – в історії, літературі, в пам’яті народній – українського козацтва є найприкметнішим атрибутом, найпереконливішим аргументом і найнадійнішим гарантом того, що й українську державу, українську націю теж буде відроджено і збережено. Й ідеологічна сентенція тут така: якщо вже існує українське козацтво, то воно зуміє зберегти і свій народ, і свою державу.
Зараз на Одещині діє (з тих, що державно зареєстровані) 22 козацькі організації. Чому так багато? Та тому, що в Україні досі не прийнято Верховною Радою “Закон про козацтво”, отож козацькі гурти проходять у нас, як звичайні громадські організації: зібралося п’ятеро хлопців, обрали отамана, гукнули “Будьмо, гей!”, і чергове козацтво готове. І це незважаючи на те, що козацтва мають однострої, військово-козацькі звання, поділяються на військово-козацькі підрозділи і за традицією мають право носити холодну зброю – хоча право це законом не підтверджено, як не визначено і статус такої достоту воєнізованої організації, як козацтво. А серед поважних козацьких організацій назву такі, як міжобласна громадська організація “Чорноморський округ Козацтва запорізького” (отаман – М. Свінцицький); Чорноморське козацьке з’єднання (В. Пукліч); Чорноморське козацьке військо (А. Петько); Військо вірних козаків чорноморських ім. гетьмана Б. Хмельницького (О. Дрямін); особливий підрозділ Українського козацтва “Отаман Сірко” (В. Кривобок), обласна організація Козацтва нової України (С. Рябенко).
Майже всі зареєстровані козацтва символічно об’єднані зараз під булавою Гетьмана України, яким обрано Президента України Віктора Ющенка. Виходячи з Указу Президента “Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва”, наші козацькі гурти все активніше вкорінюються в бізнесові структури, створюють козацькі фермерські господарства, як, наприклад, “Карбівська Січ” в с. Новокарбівка Любашівського району; об’єднуються за професійними і творчими ознаками, наприклад, в Одесі діє Обласна козацька асоціація пасічників; створено Театр пісні і танцю Чорноморського козацтва; існує Козацький центр культури та духовності козацтва України в Одеській області. Чимало козацьких гуртів в Одесі та в райцентрах сприяють підготовці та призову молоді до лав українського війська і набору до військових училищ. Далеко за межами області відомі досягнення козацьких спортивних секцій та секцій бойових мистецтв, таких як “Спас-гопак” чи об’єднання козаків-характерників.
Тобто, відроджуючись, українське козацтво поступово знаходить своє місце у сучасному українському суспільстві та визначає свою роль у національному та державному становленні українського народу.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, генерал козацтва, Верховний отаман південного регіону Всеукраїнського «Козацтва нової України»
ХРАНИТЕЛЬКА СЛАВНИХ ТРАДИЦІЙ
Лицарські ідеали запорізького козацтва впродовж багатьох років впроваджуються у виховний процес в НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів-сільськогосподарський ліцей” села Троїцьке Любашівського району. Саме тут, на славнозвісних тілігульських берегах, осяяних прадавньою славою наших волелюбних предків, відроджується новітнє козацтво. А прихистком юних козаків і козачок стала Волохонська паланка, що розмістилася в шкільних стінах.
Фундатором відродження козацької слави і дитячого козацького руху стала заступник директора з виховної роботи Тетяна Василівна Тягай, яка й нині залишається хранителькою славних традицій козаків-волохонців. Відрадно, що вчителі виховують підростаюче покоління на морально-етичних засадах, започаткованими героями українського народу. Велика увага надається фізичному загартуванню, адже, щоб продемонструвати приналежність до козацького роду, потрібно не лише розповісти історію козацтва, а й продемонструвати силу, спритність та волю до перемоги. Тож часто в школі проводяться традиційні змагання між куренями. А славна та врочиста традиція приймати молодших школярів у козачата переросла у загальношкільне свято, на яке приїздять поважні гості навіть з Одеси.
Юрій ФЕДОРЧУК, Любашівський район
