ПІДТРИМКА КАНДИДАТУРИ ТИМОШЕНКО НА ПОСАДУ ПРЕМ'ЄРА МОЖЕ БУТИ МІНІМАЛЬНОЮ
У понеділок Центрвиборчком України нарешті обнародував офіційні результати позачергових виборів до Ради. Перше місце, як і очікувалося, посіла Партія регіонів; у неї тепер 175 депутатів, серед яких практично весь склад нині діючого уряду Віктора Януковича. Вочевидь, регіонали при складанні передвиборного списку передчували розпад так званої коаліції національної єдності і тому «підстрахувалися». Друге і третє місця у Блоку Юлії Тимошенко і «Нашої України» – «Народної самооборони». Сумарне число їхніх представників у складі нового парламенту – 228. Тобто достатнє для утворення нової коаліції і, як наслідок, внесення на розгляд Президента України свого кандидата на посаду Глави уряду. Задовго до старту позачергової виборчої кампанії таким кандидатом домовилися вважати Юлію Тимошенко.
Після того, як БЮТ зробив свій унікальний спурт і ледве було не витиснув «регіоналів» з першого місця, його функціонери взялися висувати нові вимоги до союзників. Наприклад, Олександр Турчинов заявив про свої претензії на посаду керівника МВС. А Микола Томенко і зовсім запропонував замінити своїми однопартійцями керівників 15 регіонів, де перше місце за підсумками виборів посів БЮТ. Практично одночасно з провідними гравцями БЮТу подала голос частина наближених Віктора Ющенка. Причому не в унісон з більшістю однодумців. Екс-прем'єр-міністр Юрій Єхануров, – у 2005-2006 роках йому довелось «розгрібати завали», що дісталися після правління Тимошенко – розіслав «нашим українцям» листа із застереженнями щодо ризиків при повторному «воцарінні газової принцеси». В українському політикумі, звісно, відразу заговорили про розбіжності всередині тільки-но задекларованої «коаліції демсил» і про те, що кандидатура Тимошенко при голосуванні в сесійній залі Верховної Ради може і не пройти.
За роз'ясненнями «ОВ» звернулися до експерта Інституту відкритої політики Євгена ПЕТРЕНКА.
– Цього разу зовсім очевидно, що Юлія Володимирівна мінімум у 226 парламентських голосів набере. Будь-який інший результат буде мати негативні наслідки для «Нашої України». Мені здається, що Тимошенко за підтримки більшої частини «Нашої України» буде наполягати на відкритому голосуванні. Чи, принаймні, «контрольованому».
– Відомо, що в рядах «НУ» – «НС» є так звана «група Єханурова», що закликає до створення «широкої коаліції» з Партією регіонів і яка не співає, на відміну від більшості «помаранчевих», дифірамбів Юлії Володимирівні…
– Вони скоріше «дмуть на холодне», намагаючись «зафіксувати» у свідомості українського обивателя свою прозорливість стосовно «кандидата №1». Її окремі рішення в минулому справді давали вагомі підстави не довіряти Тимошенко. Точно так само як і відомі дії «Нашої України». Іншими словами, обидві сторони мають певну історію взаємин, що не дозволяє цілком довіряти один одному. На жаль, у цьому одна з ключових особливостей української політики; взаємна недовіра найчастіше заважає поступальному руху нашої держави.
– У період передвиборної кампанії Тимошенко роздала безліч передвиборних обіцянок. Хотілося б почути від Вас, наскільки ймовірне виконання хоча б основних. Скажімо, обіцянки з 1 січня 2008 створити в Україні професійну армію.
– У своєму бажанні виграти вибори Блок Юлії Тимошенко і особисто Юлія Володимирівна перейшли визначену риску вірогідності. Окремі обіцянки, зокрема з приводу створення за два місяці професійної армії, – необґрунтовані.
Хоча в історії української політики ще не було випадку, щоб хтось визнавав власні помилки. У випадку з армією, гадаю, буде знайдено якийсь вихід. Наприклад, переведення армії на контрактну основу відкладуть на визначений час.
– А як щодо дострокової виплати громадянам внесків, зроблених ними ще в часи СРСР? Юлія Володимирівна пообіцяла погашення цього боргу до 1 січня 2010 року.
– Я упевнений: така можливість насправді є. Проблема повернення народу його власних грошей пов'язана насамперед з конфліктом бізнес-еліт. Зараз у тіньовому обороті перебувають величезні кошти. Якщо ці кошти вдасться розумно мобілізувати, люди одержать підтвердження можливості взяти назад свої гроші. Можна сказати, у них на руках «умовно» ці гроші будуть. Не думаю, що це відбудеться протягом найближчих двох років; швидше за все, процес буде пролонговано у часі.
Доречно нагадати: задекларований у передвиборній програмі БЮТ приплив фінкоштів у величезних розмірах таїть у собі чималу небезпеку для і без того не занадто стійкої вітчизняної економіки.
У новітній історії вже був випадок, коли в економіці однієї країни з'явилися «надмірні» доходи від нафти і газу. Маю на увазі Королівство Нідерланди 70-х років. Бурхливий розвиток нафтогазової промисловості, якому голландці спочатку не натішилися, у підсумку призвів до занепаду сільського господарства, дерево – і металообробної промисловості.
Вкрай важливо, щоб при втіленні в життя «плану Тимошенко» (під назвою «Український прорив» – авт.) симптоми цієї самої «голландської хвороби» не проявилися й у нас.
У Російській Федерації, до речі, про цю небезпеку пам'ятають. Там створено стабілізаційний фонд, на ньому щомісяця накопичуються величезні гроші. Здавалося б, чого простіше: роздайте ці гроші людям і усі будуть задоволені! Але... не вдається. Як не вдаються і більшість так званих національних проектів. Вже дуже складна ця річ – реалізація системних економічних реформ…
