СПРАШИВАЕТЕ – ОТВЕЧАЕМ l ЗАПИТУЙТЕ – ВІДПОВІДАЄМО
ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ТА ПАЙ
Хто має право на земельну частку (пай), та чи виділятимуться земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) громадянам, які переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення? Чи матимуть пільги щодо сплати земельного податку зазначені особи?
С. Петриченко, Балтський район
ЗЕМЕЛЬНИМ КОДЕКСОМ УСТАНОВЛЕНО, ЩО ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ) МАЮТЬ:
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) в установленому законодавством порядку;
громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, евакуйованим із зони відчуження, відселеним із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадянам України, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельну ділянку за їх згодою може бути виділено в натурі {на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Право особи на земельну частку (пай) також установлюватиметься в судовому порядку.
Щодо пільгового оподаткування, то слід зазначити таке. Згідно з п. 20 частини першої ст. 12 Закону № 2535-ХІІ на період дії Закону N9 320-ХІІ власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати земельного податку.
Крім цього, за наявності однієї з пільг відповідно до частини другої ст. 12 Закону № 2535-ХІІ не справляється земельний податок за земельні ділянки в межах граничних норм, установлених Земельним кодексом, з інвалідів І і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону № 3551-XII, громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ЯКИМ ДОКУМЕНТОМ МОЖЕ БУТИ ПОСВІДЧЕНО ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ) ТА ЯКИМ ДОКУМЕНТОМ ПЕРЕДБАЧЕНО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ЧАСТКИ (ПАЮ) ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ ПЕРЕСЕЛИЛИСЯ З ТЕРИТОРІЙ, ЩО ЗАЗНАЛИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ?
В. ІЛЮШЕНКО, М. КІЛІЯ
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
свідоцтво про право на спадщину;
посвідчені в установленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Типовий договір оренди земельної частки (паю) передбачає укладання договорів оренди земельної частки (паю) на підставі сертифікатів на право власності на земельну частку (пай).
За користування зазначеною в договорі земельною часткою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у визначеному розмірі з розрахунку на одну земельну частку (п. 2.2 Типового договору оренди).
Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. Прикінцевими положеннями Типового договору оренди встановлено, що в разі відсутності взаємної згоди сторін на зміну умов договору або його дострокове розірвання на вимогу однієї із сторін спори розглядаються судом у встановленому законодавством порядку.
ЗА ЯКИХ ПІДСТАВ ТА ЯКИМ ЧИНОМ ВИДІЛЯТИМУТЬСЯ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ У НАТУРІ (НА МІСЦЕВОСТІ) ВЛАСНИКАМ ЗЕМЕЛЬНИХ ЧАСТОК (ПАЇВ)?
М. КОРЖЕНКО, М. ІЗМАЇЛ
Відповідно до вимог норм Земельного кодексу завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Право власності на землю гарантується.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (ст. 20 Земельного кодексу).
Отже, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи – власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому може бути виділено в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ДОКУМЕНТІВ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ УСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК У НАТУРІ (НА МІСЦЕВОСТІ) ВЛАСНИКАМ ЗЕМЕЛЬНИХ ЧАСТОК (ПАЇВ)?
Р. ГАЛИЧ, СМТ ТАРУТИНЕ
Установлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) провадиться на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Земельні ділянки, які використовуватимуться їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.
Земельні ділянки, які їх власники або інші особи використовуватимуть єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.
Включення земельних ділянок до межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності й права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до Земельного кодексу.
Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності й права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який згідно зі ст. 193 Земельного кодексу є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт і містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України, відповідно до Інструкції № 377.
ЯК ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ ПЕНСІЯ ПО СМЕРТІ РОДИНІ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ? З. ОПАНАСЕНКО, М. ОДЕСА
І Відповідно до частини восьмої ст. 37 та ст. 33 Закону № 3723-ХІІ у разі смерті держслужбовця за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям – незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70%;
суми заробітної плати померлого годувальника (яка складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок), на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті (за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90% заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії), а на двох і більше членів сім'ї – 90%.
Згідно з п. 2 ст. 36 Закону № 1058-1V до непрацездатних членів сім'ї належать:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку (чоловік – 60 років, жінка – 55 років);
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І – IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлого, який отримував пенсію відповідно до цього Закону
Журнал «Вісник податкової служби України»
Я ПРИВАТНИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ – ПЛАТНИК ЄДИНОГО ПОДАТКУ, ЯКИЙ НАДАЄ ПОСЛУГИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ. ЧИ МОЖУ Я ВИКОРИСТОВУВАТИ В РОБОТІ АВТОМОБІЛЬНЕ МАСТИЛО?
І. Якименко, м. Одеса
Указом № 727/98 установлено, що спрощену систему оподаткування, обліку та звітності запроваджено, зокрема, для фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними вимог, передбачених ст. 1 цього Указу.
Статтею 7 Указу № 727/98 визначено, що його дія не поширюється на фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю, зокрема, пально-мастильними матеріалами.
Отже, при здійсненні торгівлі пально-мастильними матеріалами фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і бути платником єдиного податку. У цьому випадку застосовується загальна система оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, в порядку, встановленому розділом четвертим ст. 14 Декрету № 13-92.
Перелік назв пально-мастильних матеріалів і послуг з оптової та роздрібної торгівлі цими матеріалами та їх коди встановлено ДК 016–97 «Державний класифікатор продукції' та послуг», чинним в Україні з 01.01.99 р.
Основні поняття в галузі нафтопродуктів встановлено ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення».
Пально-мастильні матеріали можуть розфасовуватися в споживчу тару (банки, бочки тощо), види якої встановлюються в стандартах або технічних умовах на конкретний вид продукції.
Слід зауважити, що при технічному обслуговуванні автомобіля операції із закупівлі автомобільного мастила і подальшої його заміни в автомобілі не є торгівлею, оскільки згідно з п. 2 ст. З Закону № 98/96-ВР торговельна діяльність – це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Тобто мають бути здійснені операції з купівлі та подальшого продажу одного й того самого товару.
Підприємець здійснює закупівлю автомобільного мастила за власні кошти згідно з договором купівлі-продажу, укладеним в усній чи письмовій формі, тобто має місце закупівля товару.
Далі, на етапі надання послуги, передбачається використання закупленого суб'єктом підприємницької діяльності автомобільного мастила для заміни ним старого, за що стягується плата, яка включається окремим рядком до рахунку з надання послуги.
Крім того, споживчий товар – це товар, призначений для кінцевого споживання, для особистого, сімейного або домашнього використання. У вищенаведеному випадку закуплене автомобільне мастило є таким товаром лише протягом часу, коли воно знаходиться в упаковці і призначається для кінцевого споживання в незмінному вигляді. А оскільки такий товар видозмінюється в процесі надання послуги І реалізується лише у складі послуги, то така операція не є продажем.
Таким чином, оскільки приватний підприємець здійснює діяльність з надання послуг, то він має право в процесі надання послуги використати заздалегідь закуплене автомобільне мастило, І така діяльність не буде вважатися торгівлею.
