ЮРБЛЯТЬСЯ ЖИТЕЛІ ЗА ДОВІДКАМИ...
Хочемо ми чи не хочемо, але настає час, коли потрібно йти на заслужений відпочинок та подбати про оформлення пенсії. Клопотів додається, коли Пенсійний фонд вимагає довідку для уточнення стажу та розміру заробітної плати, або у випадках, коли трудова книжка втрачена чи зіпсована. Багато проблем з уточненням трудового стажу виникає у колишніх колгоспників, адже їхні сільгосппідприємства на даний час ліквідовані. А де ж взяти відповідну довідку? Звісно, звернутися у районний Трудовий архів. У Любашівці ним віднедавна опікується Любов Василівна Ганченко.
Колишній історик, вона повідала, що архівна установа створена у квітні 2004 року. Велику роботу з формування її фондів провели теперішній і колишній начальники Любашівського районного відділу райдержадміністрації Оксана Павлівна Панченко і Світлана Михайлівна Бурдик. За три роки роботи до трудового архіву надійшло 10036 справ, що відображають трудову діяльність населення району.
Сьогодні біля дверей любашівського Трудового архіву щоденно юрбляться жителі з багатьох сіл, щоб отримати необхідні архівні довідки про роботу на вже ліквідованому підприємстві для обчислення, перерахування пенсії чи підтвердження розміру заробітної плати. Часто відвідувачі хочуть отримати довідку для Центру зайнятості, що їхнє КСП ліквідоване.
Цими днями з такою проблемою завітали до трудового архіву Валентина Савченко і Людмила Шушман з села Янишівка. Зайшовши у приміщення, жіночки здивовано оглядалися і, доки Любов Василівна відшукувала їхні справи, розповіли, що колись цей кабінет був палатою пологового віділення, а у другій кімнаті вони лежали після пологів.
Дійсно, дякуючи головному лікареві Любашівської ЦРЛ Григорію Яковичу Бурлаці, у колишньому пологовому відділенні розміщується управління юстиції, а два кабінети займає трудовий архів. Архів обладнаний необхідною протипожежною системою.
Цього дня не поталанило отримати бажаний документ лише Володимиру Рижову з села Бобрик Перший. Прикро говорити, але на зберігання до архіву не надійшли документи колишнього КСП імені Щорса (сьогодні ф/г “Зарево”), де трудився чоловік.
Незважаючи на умовляння та адмінприписи, не можна примусити правонаступників КСП імені Куйбишева (с. Ясенове-Перше) здати колгоспні архіви.
Горе-керівники, мабуть, не знають, що трудові архіви (відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") є складовою частиною програми соціально-економічного та культурного розвитку для забезпечення захисту соціально-правових інтересів громадян. І за законом документи з особового складу та фінансово-господарської діяльності повинні обов’язково передатися до трудового архіву.
– На превеликий жаль, такі випадки не рідкість, – розповіла начальник трудового архіву Л.В. Ганченко. – Держава дещо запізнилася із законодавчим вирішенням проблеми зберігання документів ліквідованих юридичних осіб (відповідний Указ Президента був виданий лише у квітні 2005 року), а тому частина з них втрачена. Через це чимало громадян позбавлені можливості підтвердити свій трудовий стаж та зарплату. Хотілося б, щоб керівники підприємств, що ліквідуються, завчасно подбали про майбутнє своїх працівників і організували передачу документів до Трудового архіву. Адже довідки видаються про щомісячну заробітну плату за п’ять років – для нарахування пенсій, про вироблені трудодні та про встановлений мінімум людино-днів – для підтвердження та начислення трудового стажу колгоспників, про щомісячний заробіток – для нарахування субсидій та призначення допомоги по безробіттю, про стаж роботи в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років – для встановлення статусу учасника бойових дій тощо. Прикро, коли неможливо допомогти людям і доводится лише скрушно розводити руками.
Значно зарадило б загальнодержавній справі, якби організація, що ліквідується, отримувала б ліквідаційні документи лише після надання довідки від трудового архіву про здачу на зберігання їхньої документації. Безперечно, що Трудовий архів повинен мати власне приміщення, відповідні умови для збереження фондів та спокій для плідної праці архіварусів. Важливим позитивним кроком в роботі архівного відділу райдержадмінстрації та Трудового архіву стало придбання комп’ютерної техніки, що значно полегшило роботу архівістів і дало можливість зробити їхню працю більш продуктивною та змістовною, позбавило від виконання рутинних операцій. Певна річ, не одразу, а в міру оволодіння програмами та набуття досвіду. На жаль, досі не розроблено єдиного програмного забезпечення для державних архівних установ України з урахуванням специфіки їхньої роботи.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
ДОКУМЕНТ, УВІЧНЕНИЙ АРХІВОМ
У Законі України «Про Національний архівний фонд» з приводу діяльності цих важливих для всього суспільства установ мовиться: «Національний архівний фонд України – це сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації і світової історико-культурної спадщини». Так от, саме цей фонд і цю світову історико-культурну спадщину й покликані формувати і витворювати працівники архівних установ і, зокрема, Державний архів Одеської області, очолюваний його директором Іваном Ніточко.
Щоб уявити собі, з яким безмежжям документів доводиться працювати сучасному архівістові, досить сказати, що на сьогоднішній день в облархіві зберігається майже три мільйони одиниць документів різного спрямування. І серед них – кіно-, фоно-, фото– і відеоматеріали; 144 фонди на майже 9 тисяч одиниць документів особового походження та майже 22 тисячі книг бібліотечного фонду.
– Щомісячно, – розповідає Іван Іванович Ніточко, – з архівосховищ видається дослідникам та працівникам архіву понад п’ять тисяч справ та описів. Жодна одиниця зберігання не видається і не повертається до архівосховищ неперевіреною. «Справи», які потребують реставрації, спочатку проходять консерваційно-профілактичне та реставраційне оброблення, і тільки після цього потрапляють до користувачів та дослідників. Постійно проводиться копіювання унікальних та особливо цінних документів методом сканування, мікрофільмування та цифрового фотокопіювання. А для виявлення унікальних матеріалів щорічно переглядається поаркушно понад 400 справ.
Ясна річ, упоратися з таким обсягом роботи неможливо було б без таких досвідчених працівників, як заступник начальника відділу обліку та зберігання Олена Корецька; старший охоронець фондів Тетяна Філімонова чи заступник директора Державного фонду в Одеській області Лілія Білоусова, яку нещодавно нагороджено Почесною відзнакою голови Одеської облдержадміністрації. І таких фахівців високого гатунку працює тут чимало.
У головного архівного закладу області все ще виникає чимало проблем. Зокрема, в ньому реально працюють лише 58 осіб, хоча, якби були виділені відповідні оклади, за обсягом роботи мало б працювати 114. Все ще потребує свого вирішення проблема приміщення, оскільки будівля, в якій розташовується облархів на Жуковського, 18, перебуває в аварійному стані, а одну зі споруд майнового комплексу колишнього Одеського інституту Сухопутних військ так і не передано архіву, хоча відповідне рішення облради було ухвалене ще в червні поточного року. Та, поза все це, співробітники архіву відчувають свою відповідальність перед міською та обласною громадами, перед минувшиною та майбутніми поколіннями, і роблять усе можливе, щоб жоден наданий їм документ, жоден рядок нашої вітчизняної історії не було втрачено чи забуто.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей»
