Я народилася у місті й багато років була городянкою. Суєта, шум, черги, тіснота квартир, загазованість. Усе це гнітило мене, негативно діяло на психіку, нервову систему. Тягло до живої природи. Бажання збулося.

Вже понад 30 років мешкаю у селі. Не можу нарадуватися його тиші, намилуватися самою природою, надихатися чистим, прозорим повітрям... Моє село Муравлівка розташовано на мальовничому березі озера Китай, за 50 км від міста Ізмаїла і за 25 км від морського узбережжя (пенсіонерам проїзд до міста – безкоштовний). Дихається у селі легко. Можливо тому, що із трьох сторін, як кохану, тримає його озеро у своїх обіймах. Рибалки не нудьгують. У селі чудовий Палац культури, медпункт, магазини, стадіон, середня школа. Вона обладнана за останнім словом техніки, має гарну матеріальну базу. Навіть батьки із сусідніх сіл воліють навчати своїх дітей у Муравлівській школі. Прикрашає село гарна церква.

Але, на жаль, із розпадом колгоспу, а він колись був мільйонером, молодь у пошуках заробітку змушена була виїжджати до міста. У селі залишалися переважно пенсіонери. Збезлюділи житлові будинки із садами, городами, виноградниками... Ціни на них символічні, у порівнянні із цінами на міські квартири. Багато мешканців Одеси гідно оцінили сільське життя й замість міських дач воліють мати власні будинки у селі. Адже й вкладати гроші у нерухомість надійніше, аніж до банків.

Я не заздрю молодим пенсіонерам, які мешкають у міській суєті після виходу на пенсію. Не в усіх є можливість відпочивати на Канарах, відновлювати своє здоров’я у дорогих здравницях... Зате відпочити від міської суєти і поправити своє здоров’я на природі, мешкаючи в селі, це доступно для багатьох. Тут від ранньої весни й до пізньої осені: свіжа зелень, полуниця, малина, смородина, аґрус, вишня, черешня, виноград... Мабуть, немає нічого приємнішого, аніж зривати фрукти із власного дерева в саду, робити заготівлі на зиму й точно знати, що усе свіже, без нітратів. Але не варто обтяжувати себе великою земельною ділянкою. Головне, щоб вона забезпечувала вас усім необхідним. Не бійтеся, здавалось би непосильної праці. Вона не лише зміцнює здоров’я, але й приносить величезне задоволення.

А яку невимовну радість дарує весняний квітучий сад, красу якого оспівують у віршах поети усіх часів. Це диво! Коли прокидаєшся вранці не від шуму міського, а від трелей солов’я, пташиного хору. Розчиняєш навстіж двері й тебе зустрічає ласкаве ранкове сонце і тішить око різнобарвність у твоєму дворику. Здається, що ти, вже при житті, потрапив до раю.

Розумію, що село не для молодих. Їм треба після закінчення середньої школи далі навчатися, й знайти робоче місце. Але для людей, які вийшли на заслужений відпочинок, життя у селі – гідний варіант! Вони змогли б зробити своє життя цікавішим та кращим і, у той же час, поповнити й оживити село. А у літній період – це відмінна база відпочинку для онуків та гостей.

Приїжджайте до села, не пошкодуєте!