Олександр ЗАВАРОВ: «УСІ МАЮТЬ БУТИ В ОДНАКОВОМУ СТАНОВИЩІ»
Знаменитий радянський нападник, а нині тренер київського «Арсеналу», дав «ОВ» ексклюзивне інтерв'ю
– У мене через чотири години літак. Тому, якщо можна, – лише про футбол, без відволікань на політику.
Коуч футбольного клубу "Арсенал", як мене попередили у прес-службі, лише з тренування – останнього перед відльотом команди на тренувальний збір до Анталії. Обумовлюю план розмови та основні моменти; приймається без заперечень.
– За "радянського" чемпіонату взагалі не існувало поняття "легіонер". Нині гравців "з-за бугра" купують навіть до команд, які виступають за честь райцентру. Була б воля спонсора...
– Мені відомо, що багато провідних гравців із Європи та Латинської Америки не надто прагнуть їхати до Росії або до України. Проте, господарі клубів платять інколи шалені гроші за футболістів, які, м'яко кажучи, не відповідають витраченим на них сумам.
– Одеські газети свого часу багато писали про Вашу роботу у швейцарському клубі "Віль". На той час ще не було прецедентів, коли хтось із представників пострадянських країн купував іноземний клуб. Це вже потім Роман Абрамович "легким рухом руки" купив лондонський "Челсі". Тоді ж, 2003-го, власником "Віля" став іменитий радянський нападник Бєланов, який, у свою чергу, запросив попрацювати тренером не менш талановитого нападника збірної Заварова...
– Я тоді саме закінчив футбольну кар'єру у "Нансі", потроху звикав до ролі тренера. Звичайно, розумів, із якими проблемами доведеться зіткнутися у Швейцарії.
У тому ж "Нансі" більшість акцій належить президентові клубу, а частина – мерії. Вона або вкладає фінансові кошти в клуб, або дає поля, придатні до цілорічних тренувань. Для будь-якого із французьких міст вкладення у футбольний клуб – дуже важлива річ, тому що інтерес до гри відволікає молодь від впливу вулиці. У будь-якому маленькому 5-тисячному містечку є чудові поля, як мінімум одна спеціалізована футбольна школа плюс хокейна або баскетбольна. Вони, як правило, переповнені: батьки переконані, що їхня дитина одержить завдяки спорту ідеальні навички для "дорослого" життя.
Швейцарська сторона, коли Ігор Бєланов та Геннадій Перепаденко жваво узялися за діло, на мій погляд, просто не зрозуміла значення настільки швидкого розвитку клубу. Я сподівався, що нам дадуть час трішки придивитися (за допомогою мерії); а акціонери синхронно із тією же мерією раптом стрімко відвернулися від клубу.
– Чому?
– Бачите, Швейцарія – дуже закрита країна, я б сказав, себелюбна. Побачивши, що приїхали українці, і в них почала налагоджуватися справа, акціонери почали демонструвати вкрай ревне ставлення до даного факту. Притім що "Віль" у перший же рік виграв Кубок Швейцарської конфедерації! Тут би розвивати успіх, – а не розпочинати плести інтриги...
– Швейцарський "Тюн" із маловідомого містечка без зусиль побив київське "Динамо"; отже, й "Віль" міг би проявити себе у єврокубках...
– Образливо й досі... По-перше, було втрачено особисті кошти Бєланова й Перепаденка, по-друге, вражало нерозуміння наших зусиль. "Угробити" клуб у містечку із 17-тисячним населенням, на мою думку, неправильно. Я можу навести масу прикладів із Франції. Там у населених пунктах зі 10-тисячним населенням що є сил бережуть свою команду, усе місто живе футболом.
У Вілі був стадіон, п'ять пристойних полів плюс синтетичні поля, зала для атлетичної підготовки; залишалося задіяти "людський чинник".
– Вам дозволялося набирати до "Віля" гравців із пострадянських країн?
– У Швейцарії існує правило: у кожному кантоні мають право грати не більше 10 гравців-іноземців. Складнощі виникали не лише у росіян або українців, а й у французів, німців та решти. У мене в команді був Валентин Полтавець; оскільки він прибув з України, у кантоні довго тягли із дозволом на роботу. У футболістів із сусідніх європейських держав даний період проходив набагато швидше...
Ще одна серйозна перешкода нашій успішній роботі полягала у непарній кількості членів ради директорів клубу. Так, до речі, і в інших містах Швейцарії: 5 або 3 особи. А за швейцарськими законами більшість має бути обов'язково швейцарською. У нас був Бєланов – президент клубу й два швейцарці; Бєланов каже одне – двоє швейцарців одразу його блокують. Хоча, з другого боку, така норма закону – показник швейцарського патріотизму. Мовляв, хто, як не ми, більше переживаємо за нашу країну?!
– У Франції, де Ви були граючим тренером "Нансі", а потім працювали із клубами "Трамбле" та "Сен-Дізьє", дуже ревно оберігають французький тренерський ринок. В Україні, навпаки, інколи просто засилля тренерів-іноземців, хоча, якщо не вважати донецького коуча Мірче Луческу (Румунія), ніхто із них яскраво себе не проявив. Можливо, Федерації футболу України теж має сенс "закрити кордон" для тренерів-варягів?
– Ще раз нагадаю: головне для тренера – знання мови держави, де він працює, а також її національних традицій. Так, французи відмовилися від іноземних тренерів. Ще 1988 року вони поставили для себе мету: французький футбол має розвиватися за єдиною концепцією, відповідно, роботу у цьому напрямі дозволяється доручати винятково своїм. І вони помалу, але вибралися до світової футбольної еліти, стали чемпіонами світу, чемпіонами Європи.
Зараз намагатися потрапити на французький тренерський ринок тим більше марно.
– Чому?
– У них "не сприймаються" дипломи, видані в інших країнах. (До речі, так само французькі дипломи недійсні в інших державах). З "патріотичної" сторони, це правильно: вони демонстративно не запрошують "крутих" фахівців, щоб ті вчили французів грати.
Звичайно, і в Україні теж непогано б це зробити. Обмовивши, однак, "фейр-плей" (правила чесної гри – авт.) для усіх тренерів, для усіх президентів українських клубів. Впевнений: зовсім незабаром і в нас з'явилися б тренери, які регулярно видають креативні ідеї для розвитку національного футболу.
– У Франції Ви тренували як громадянин цієї країни. А зараз, виходить, повернулися на Батьківщину, одержали українське громадянство – й проти іноземців...
– Я-то якраз не проти них. Але коли вже приїхали до нас – нехай дихають тим же повітрям, що й українці. А не якимось іншим, привілейованим.
– Протягом першої половини сезону 2007-2008 президент ФК "Арсенал" Вадим Рабінович зробив кілька гучних заяв щодо корумпованості арбітрів, які обслуговують український чемпіонат. На Ваш погляд, ці заяви обґрунтовані?
– Вважаю, що обґрунтовані. Лише через помилки суддів "Арсенал" недорахувався семи очок. Це за моїми підрахунками.
– З якими командами у суддів склалися "договірні відносини"? Із луганською "Зорею", напевно?
– Я б не хотів називати конкретні міста. Тому що вийде в "ОВ" це інтерв'ю – й одразу почнуть мені до Туреччини телефонувати, висловлювати образи.
Перші втрати розпочалися у Донецьку, звичайно ж. Суддя там фактично "зробив гру".
Тому я й розповсюджую "фейр-плей" не лише на гравців (щоб там не били один одного нишком по ногах), а й на суддів, на тренерів та на президентів команд. Усі мають бути в рівних умовах.
– Поговоримо тепер трохи про Вашу кар'єру гравця збірної СРСР. Ви відчували, що іноземні судді – чи то за політичними, чи то по релігійним або іншим міркуванням – "засуджували" нашу головну команду?
– Гадаю, упередженість стосовно радянських футболістів була завжди. Я почав відчувати її ще у київському "Динамо". Адже що головне у футбольній Європі? Стати клубом-авторитетом: тоді із тобою рахуються, тоді побоюються твоєї сили. "Динамо" (Київ) спочатку був таким авторитетним клубом. Потім трішки авторитет розгубив. У 85-му році ми знову почали "набирати ваги", разом зі збірною Союзу. Згадую першу гру цього "відбудовного" періоду в Утрехті, на Кубок кубків. Суддя просто знущався! Сил не вистачало із ним сперечатися. Добре, що була гра-відповідь попереду. Ми програли в Утрехті 1:2 – а вдома зіграли 4:1.
Чемпіонат світу-86, чвертьфінальна гра із Бельгією – у цьому розумінні теж унікальна...
Із нею можна порівняти хіба що 90-й рік. Б'ють головою по порожнім воротам аргентинців, Марадона вибиває м'яч руками... У нормальних умовах – це червона картка й пенальті. А ми тоді "попали"...
– Збірна СРСР 1960-го виграла Кубок Європи. Це був єдиний успіх в її історії. У 66-му ми посіли на чемпіонаті світу в Англії 3-є місце. На Вашу думку, склад збірної зразка 1986 року був сильнішим, аніж "бронзовий" 1966-го? Якби ми пройшли тоді Бельгію – змогли б дійти до фіналу?
– Гадаю, так. У нашої команди був саме пік форми, можна було протриматися на ньому до кінця. Справедливості заради скажу: окрім "суддівського питання", нам перешкодила тоді власна самовпевненість. Ми повели 1:0; я подумав: "Ось зараз ще два м'ячі заб'ємо – і будемо подумки готуватися до наступної гри..." Потім рахунок став 1:1, потім знову 2:1 повели... Образливо, що тут казати.
Олег БАЗАК, «Одеські вісті», м. Київ
ЩО, ДЕ, КОЛИ
*Сьогодні ігри четвертого туру другого відбіркового круга чемпіонату України з баскетболу серед 12 чоловічих команд суперліги. Посланці Одещини в цей день проводять матчі на виїзді: БК «Одеса» у Маріуполі з «Азовмашем», а «Хімік» (Южне) з «Черкаськими мавпами».
Інші зустрічі: МБК «Миколаїв» – «Будівельник», «Дніпро» – БК «Пульсар» (Рівне), «Політехніка-Галичина» – «Кривбассбаскет», БК «Київ» – «Сумихімпром».
У розпалі чемпіонат країни з баскетболу серед семи жіночих клубів першої ліги. Сьогодні і завтра одеська «Біла акація-СДЮШОР-2» у гостях поміряється силами з «Дніпром» (Дніпропетровськ), який, як і одеситки, знаходиться серед лідерів.
*Триває чемпіонат України з волейболу серед восьми жіночих команд суперліги, де ведуче тріо складають «Круг» (Черкаси), «Джинестра» (Одеса), «Галичина-Галекспорт» (Тернопіль).
19 і 20 січня в залі Одеського СКА в матчах дев'ятого туру зустрічаються «Джинестра» – «Круг». Початок о 17 годині.
*У суботу та неділю відбудуться чергові двобої відкритої першості Одеси з міні-футболу серед команд ветеранів шкіряного м'яча, де учасники старші 37 і 45 років.
Сьогодні грають старші. Об 11 годині у залі СКА зустрічаються «Ришельє» – «Локомотив». У залі «Краян», починаючи з 18 години, на майданчик вийдуть пари: «Хлібодар» – «Нептун», «Моноліт» (Іллічівськ) – «Динамо», «Дзержинець» – «Исток», «Жемчужина» – «Гросслібенталь».
Завтра у залі «Краян» об 11 годині (на матч надається 60 хвилин) зустрічаються молодші: СРЗ (Іллічівськ) – «Овідій» (Овідіополь), «Валволан» – «Отрада», «Ришельє» – «Чага», «Соцкомбанк» – «Чорне море-1», «Реал-Фарм» – «Чорне море», «Таврія-В» – «Журналісти».
Євген ГОРЕЛЮК
Футбол. Міжсезоння «ЧОРНОМОРЕЦЬ» ПОВЕРНУВСЯ З ВІДПУСТКИ
Як повідомила прес-служба «Чорноморця», 14 січня основний склад команди зібрався на клубній базі у Совіньйоні і провів перше після відпустки тренування. Заняття складались з пробіжки тренувальними футбольними полями, а також вправи у тренажерній залі. Повідомляється, що до Одеси повернулися всі гравці основного складу за винятком Йовановича, Ярошенка, Гаєва, Корнєва, Бугайова та Осипова.
Відзначимо, що перед початком заняття головний тренер команди Віталій Шевченко відрекомендував футболістам свого нового помічника В'ячеслава Лещука, який виконуватиме функції спортивного директора.
Після закінчення тренування Віталій ШЕВЧЕНКО відповів на запитання журналістів. Пропонуємо увазі читачів «ОВ» найцікавіші відповіді головного тренера.
– Віталію Вікторовичу, хто з новачків виступатиме у команді цього року?
– До нас прийшов перуанський нападник Хосе Фернандес. В осінній частині сезону 2007 року він за свою вже колишню команду встиг забити 12 м'ячів. Також ми підписали контракт з воротарем Сергієм Приходько. Відзначу, що залишили команду Ярошенко, Йованович і Гаєв, вирушили на огляд до інших клубів Бугайов та Корнєв. Але в плані селекції ми далі працюємо. Гадаю, що нам ще знадобляться захисник і гравець середньої лінії.
– Хто з дубля поїде на перший збір до Туреччини?
– Та група молоді, яка тренується з нами плюс воротар. Серед них – Васін, Владов, Якименко, Кордюк, Політило, який вже грав за основу, Бобко, Лисий і, мабуть, голкіпер Паст. Гадаю, що цих хлопців ми і візьмемо на перший збір.
– Вже визначено спаринг-партнерів на турецькому зборі?
– На першому тижні зборів ми ні з ким не гратимемо, а потім проведемо двобої з однією з австрійських команд, азербайджанським «Інтером» та болгарським «Бургасом». Ці матчі заплановано на 28 січня, 1 і 4 лютого.
– Чим займатиметься у клубі В'ячеслав Лещук?
– Він буде спортивним директором, допомагатиме у тренувальному процесі і займатиметься всіма футбольними питаннями. В'ячеслав Михайлович віддав багато років «Чорноморцеві» і перебуває у тому віці, у якому ще можна принести користь команді, футболістам і клубові.
– Наскільки виправдано запрошення Сергія Приходька, враховуючи, що він вважатиметься легіонером, а воротарська школа завжди була на високому рівні в Одесі?
– Ми перевіряли його майже три тижні, він перспективний футболіст, виступав за юнацьку збірну Росії, у першій лізі. Його перевага в тому, що він молодий – якщо не заграє, то не образиться, що, ніби, на других ролях. Але він у такому віці і такому становищі, що може скласти конкуренцію і Ширяєву, і Руденку. Я гадаю, що з його приходом вони повинні підтягтися, та й він може цілком позмагатися за місце в основному складі.
– Відомо, куди поїхали Бугайов і Корнєв?
– Гадаю, що Бугайов поїхав до ФК «Харків», а Корнєв до київського «Арсеналу».
– Чи не цікавилися Ви виставленими на трансфер гравцями київського «Динамо»?
– Цікавилися. Вони досить дорогі і зарплати у них дуже високі. І невідомо, що вони сьогодні реально із себе являють.
Євген НИЗОВ
