Обласна клінічна лікарня – це, без перебільшення, головна лікувальна установа нашого регіону. Щорічно тут перебуває понад тисячу пацієнтів. На роботу виходить понад півтори тисячі працівників. Про колосальні обсяги надання медичної допомоги свідчать статистичні дані: щороку тут лікуються понад тридцяти шести тисяч осіб, консультуються у поліклініці понад двісті десяти тисяч, у пологовому будинку приймають понад чотирьох тисяч пологів. Про те, як клініка розвивається сьогодні, наша розмова з головним лікарем, кандидатом медичних наук, доцентом С.В. Калінчуком і начальником управління охорони здоров’я і медицини катастроф облдержадміністрації, кандидатом медичних наук, доцентом В.С. Лапаєм.
С.В. Калінчук:
– Медична наука не стоїть на місці. На базі обласної клінічної лікарні працюють сім кафедр Одеського державного медичного університету. Ми, у міру своїх сил, намагаємось відповідати сучасним тенденціям, відкривати нові спеціалізовані центри, щоб розширити діагностичні і лікувальні можливості лікарні. На сьогоднішній день таких центрів п'ятнадцять. Зокрема екстреної і планової акушерсько-гінекологічної допомоги. Його робота надзвичайно важлива, оскільки відповідальність за життя вагітної жінки та її майбутньої дитини у кілька разів вища. І якщо у будь-якому з районів області виникає складна ситуація, завжди готова до виїзду чергова бригада медиків. Бували випадки, коли бригади, змінюючи одна одну, працювали упродовж тижня.
Є центр серцево-судинної патології (кардіохірургічний центр). Він відкритий минулого року в межах державної програми профілактики та лікування захворювань серцево-судинної системи. Клініка йшла до створення такого центру давно: 1983 року було встановлено перший кардіостимулятор, 2002 року почали виконувати коронарографії, 2005 року – інтракоронарний тромболізіс і стентування. Цього часу ми щільно працюємо щодо двох глобальних напрямів: опанували аортокоронарне шунтування (торік виконано шістнадцять таких операцій) і операції з приводу уроджених пороків серця у дітей. Якщо говорити про аортокоронарне шунтування, то на всі етапи, включаючи підготовчі, треба витратити близько тридцяти п’яти – сорока тисяч гривень на одного пацієнта, тобто виходить серйозне фінансове навантаження на клініку. Але ця програма має величезне соціальне значення, і ми будемо її розвивати. На базі лікарні працює також алергологічний центр. З кожним роком у людей виникає дедалі більше алергічних реакцій. Значною мірою це через вільний продаж медикаментів – його рівень в аптеках у чотири рази перевищує обсяги закупівель ліків бюджетними лікувальними установами. Є центр ендокринології. Центр трансплантології, переважно орієнтований на трансплантацію нирок. Багато пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок перебувають на гемодіалізі. У 2005 році ми стали п’ятою областю в Україні, де впровадили перитоніальний діаліз – один з методів замісної терапії при хронічній нирковій недостатності. Деяким пацієнтам взагалі підходить лише цей метод.
– Але ж він дуже витратний…
С.В. Калінчук:
– Так. У нас шістдесят п’ять пацієнтів перебувають на гемодіалізі, тридцять п'ять – на перитоніальному діалізі. На сто пацієнтів – на медикаменти і витратні матеріали – іде вісімдесят п'ять відсотків бюджетних коштів, що виділяються лікарні на рік.
– Торік з обласного бюджету було виділено значні суми на матеріально-технічне забезпечення лікарні.
С.В. Калінчук:
– Завдяки цим асигнуванням було придбано устаткування для виконання операцій аортокоронарного шунтування і реалізації програми репродуктивного здоров'я. Реанімацію немовлят в обласному пологовому будинку укомплектовано відповідно до високих європейських вимог. Це дуже важливо, оскільки багато жінок, які надходять на пологи, мають різну патологію. Як наслідок, багато немовлят мають потребу у реанімаційних заходах. Наприклад, якщо на початку 2007 року ми зазнавали великих труднощів через одночасне перебування п'яти-шести малят у дитячій реанімації, то сьогодні, навіть якщо їх десять, навантаження не відчувається. І все це тому, що дитяча реанімація повністю укомплектована апаратурою, що стежить, а також дихальною, інкубаторами.
– Тобто обласний пологовий будинок вдалося добре підготувати до переходу на реєстрацію 22-тижневих живонароджених малят і вагою від п'ятисот грамів. Україна перейшла на ці норми з1 січня 2007 року.
С.В. Калінчук:
– У серпні 2006 року ми відкрили на базі пологового будинку перинатальний центр. Під кінець року одержали приблизно половину необхідного устаткування, а протягом 2007 року завершили комплектацію. Тепер є можливість зробити всю необхідну допомогу маловагій, ослабленій дитині Але це аж ніяк не означає, що розв’язано всі проблеми. Зараз займаємося оснащенням акушерської реанімації для вагітних і породіллей. Наступний крок – реконструкція прийомного відділення і операційних пологового будинку. Вона запланована на нинішній рік.
– Чи допомагає вам у роботі те, що профільну комісію обласної ради щодо охорони здоров'я очолює ваш колега, головний лікар міської дитячої лікарні № 1 ім. академіка Б.Я. Рєзніка Людмила Сергіївна Будяк? Мені неодноразово доводилося чути думку про те, що краще б проблемами охорони здоров'я займалися депутати без медичної освіти.
С.В. Калінчук:
– На мій погляд, коли профільну комісію обласної ради очолює лікар-практик, діючий керівник лікувальної установи, який має досвід роботи в управлінні охорони здоров’я, не потрібно витрачати час на пояснення суті проблем. Як наслідок, багато питань вирішуються набагато оперативніше.
В.С. Лапай:
– Ми працюємо спільно, в одній команді. Що стосується немедиків, можливо, варто внести таку пропозицію в облраду. І спробувати, щоб одну з комісій з охорони здоров’я, наприклад, на районному рівні очолив не лікар. Можливо, у нас, медиків, погляд у чомусь зашорений. А інша людина запропонує підхід з погляду пацієнта, і це може виявитися корисним.
– Сергію Васильовичу, у своїх інтерв'ю Ви неодноразово підкреслювали, що адміністрація в лікарні є для того, щоб створити для працівників нормальні умови роботи. Чи не тому навіть під час обходу Ви відволікаєте від роботи лише тих працівників, до яких у вас виникають запитання. Всі ж інші продовжують виконувати свої функції, не звертаючи особливої уваги на присутність неподалік керівників.
С.В. Калінчук:
– Все залежить від того, що ми хочемо одержати в результаті обходу. Якщо головний лікар хоче довідатися про проблеми відділення – матеріального, технічного або лікувально-діагностичного характеру, то для цього не потрібно, щоб усі стояли струнко і доповідали. Професіонали повинні займатися своєю справою. Про проблеми доповідають завідувачі, старші сестри. Цього досить.
– Працівники лікарні працюють із колосальним навантаженням. Що можна зробити для того, щоб підтримати їх?
С.В. Калінчук:
– Завдяки коштам, виділеним управлінням охорони здоров’я і медицини катастроф, нам торік вдалося двічі преміювати працівників. Хоча цього, звичайно, недостатньо. Треба реформувати всю систему охорони здоров'я, зокрема, вносити зміни до наказу про штатний розклад, який був прийнятий ще в 2000 році. Ми, мабуть, єдина країна, у якій реформи не торкнулися системи охорони здоров'я.
– Доки не прийнятий закон «Про страхову медицину», звучать пропозиції створювати при лікувальних установах опікунські ради. До їхнього складу повинні увійти заможні люди, готові надавати допомогу. Така рада може з'явитися при обласній лікарні?
С.В. Калінчук:
– Ця ідея виникла приблизно у 2005 році з ініціативи обласного управління охорони здоров’я. Було розроблено положення про опікунські ради, проведено підготовчу роботу. Але потім виявилося, що існуючої законодавчої бази не вистачає для того, щоб передавати певні, досить важливі повноваження опікунським радам.
– Які риси Ви вважаєте основними в характері Сергія Васильовича як головного лікаря найбільшої лікувальної установи області?
В.С. Лапай:
– Він очолює лікарню з 2005 року. За цей час, як вже говорилося, відкрили перинатальний центр, регіональний кардіохірургічний центр, діагностичне відділення, лабораторію полімеразної ланцюгової реакції. Ці види досліджень раніше були недоступні людям. Деякою мірою їх можна назвати революційними перетвореннями на рівні охорони здоров'я регіону. Усього цього вдалося домогтися завдяки цілеспрямованості, працездатності, небайдужості Сергія Васильовича. Його готовності постійно вчитися, вивчати щось нове.
– Які основні завдання поставлено на цей рік?
В.С. Лапай:
– Із завдань, поставлених на 2008 рік, відзначу відкриття центру цереброваскулярної патології, що дозволить виконувати оперативні втручання при інсультах. Маємо намір переконати київських чиновників, професуру в тому, що такий центр нашому регіону життєво необхідний. Адже в структурі смертності по області шістдесят два відсотки припадає на захворювання серцево-судинної системи.
На базі Ізмаїльської Дунайської басейнової лікарні і у Котовську будемо відкривати філії відділення гемодіалізу, тим самим наближаючи цей вид допомоги до людей, яким вона потрібна. Жителі Ізмаїла, Болграда, Рені одержать можливість не їхати до Одеси, а проходити процедури гемодіалізу на місцях.
