Нещодавно мешканці степового села Жовтневого, віковий ювілей якого відзначатиметься в поточному році, відчули на собі всі блага голубого палива. Десятого січня відбулася урочиста церемонія підключення всіх 85 будинків до газової мережі, а село стало першою ластівкою в плані газифікації району на 2008 рік. А ініціатором підведення природного газу до цього населеного пункту виступив ветеран праці, 77-річний Олександр Іванович Кривой. Коли перерізали святкову стрічку, він не міг стримати сліз радості і водночас полегшення – позаду залишилися місяці тривог, неспокою, великого фізичного і морального навантаження та очікування цієї приємної події.
Сьогодні, коли його мрія втілилася в життя, односельчани щиро дякують своєму землякові за турботу про них. Згадують, як спершу Олександр Іванович ходив селом з папірцем і записував бажаючих провести природний газ. Агітував так впевнено і переконливо, що всі повірили. Пенсіонери віддавали останні заощадження, відкладені, як кажуть, на “чорний день”, працюючі брали кредити, спродували худобу – газифікація будинку сьогодні залишається надто дорогим задоволенням. Потім був створений кооператив “Жовтневе”, і це був лише початок великого тернистого шляху, на який ступив О.І. Кривой. Впавши на благодатний грунт, зерно надії почало проростати завдяки старанням Любашівського селищного голови Людмили Прижбило, керівників району Миколи Бурлакова і Анатолія Островського. З державного бюджету було виділено необхідну суму на підведення газопроводу. А цими роботами вже зайнялися досвідчені фахівці фірми “Прометей-Парт”, яку очолюють Сергій Паровик і Анатолій Артеменко. Віддаючи шану цим двом молодим депутатам районної ради, потрібно зазначити, що, вигравши тендер і не чекаючи виділених коштів, вони за свої “кровні” розпочали газопровідні роботи. Добре, що досвід з газифікації вони вже мали — газифікували свої рідні села Ясенове і Гвоздавку.
Будівництво майже п’ятикілометрового газопроводу просувалося швидкими темпами. Паралельно укладалися газовідводи до кожного двору. Незважаючи на поважний вік, О.І. Кривой завжди перебував у епіцентрі робіт. Він не гнушався брати до рук лопату, щоб підправити траншею, або сокиру, щоб розчистити чагарники, терпляче вислуховував нарікання, що газу не буде, а це лише “викачування” грошей...
Тож, коли “голубий вогник” запалав у кожній хаті, жителі села зітхнули з полегшенням. Їм більше не потрібно турбуватися про поповнення запасів вугілля та дров. А коли ейфорія від радісної події минула, навіть колишні скептики почали висловлювати щиру вдячність Олександру Івановичу за його подвижництво. Всі жителі села Жовтневого, від старого до малого, бажають йому міцного здоров’я і доземно вклоняються за втілення мрії у життя. Ім’я Олександра Івановича Кривого навічно закарбується на золотих сторінках столітньої історії села Жовтневого.
