Сказати, що ситуація в житлово-комунальній сфері селища Сарати складна – не сказати нічого. Поміркуйте самі, з часу останнього затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги ціни на електроенергію і пально-мастильні матеріали підвищувалися неодноразово. Отже, витрати комунальників зростали, а надходження – ні. Те, що Саратське ВУЖКГ без кардинальних змін довго не протягне, розумів багато хто...
У БОРГАХ, ЯК У ШОВКАХ
До кінця минулого року борги населення за комунальні послуги, зокрема за воду, зросли до 420 тисяч гривень. Разом з тим, до Пенсійного фонду з урахуванням зростання пені ВУЖКГ на 1 січня 2008 року заборгувало понад 260 тисяч гривень. Для скороченого до мінімуму колективу в 46 осіб із щомісячним (без нарахувань) фондом заробітної плати в 28 тисяч, така сума боргу здається космічною.
Сьогодні в Сараті кубометр води за приладами обліку коштує для населення 1 грн 73 копійки, стоки – дві гривні, вивезення твердих побутових відходів, у залежності від ступеня благоустрою, на місяць за одну людину обходиться від гривні 36 копійок до 2 гривень.
У жовтні минулого року керівництво Саратським ВУЖКГ прийняв колишній головний інженер підприємства Іван Петрович Попазов. У спадщину йому дісталися не тільки борги, що не погашаються практично, але і повністю «убите» підприємство: останню нову техніку – сміттєзбиральну машину – тут придбали у 1990 році.
Рухатися у світле майбутнє з подібними перспективами – вкрай проблематично. Але Попазов, який пропрацював на підприємстві 17 років, виявляється, наділений професійним везінням. До січня 2008 року під його керівництвом вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень боргів з населення. Старання помітили: крок назустріч новому керівнику вирішила зробити селищна рада. А Саратський селищний голова Сергій Мойсейович Русляченко запропонував розрубати застарілий гордіїв вузол єдиним сесійним рішенням:
– Реальний вихід із ситуації, щоб Пенсійний фонд припинив нараховувати пеню – ліквідація цього ВУЖКГ і створення нового комунального підприємства. Крім того, слід поставити питання руба і приступати до процедури прийняття нових тарифів.
СТРІЛЯТИ ТАК СТРІЛЯТИ!
Сказано – зроблено! На початку квітня на шістнадцятій сесії Саратської селищної ради ухвалено рішення про створення комунального підприємства «Сарата», покликаного за задумом творців дублювати «загибле» ВУЖКГ. Позаочі ж проект, дружно схвалений депутатами, влучно прозвали мертвонародженою дитиною. Депутати хоча й погодилися проголосувати за дане питання, та от в успіх ноу-хау мало кому віриться. Особливо тим, хто перебуває в темі, знайомий з підводними рифами і течіями, наприклад, податкового законодавства...
І поки депутати продовжують обговорювати методи реанімації, час, як кажуть, втрачено. Пора б замислитися, створити тимчасову депутатську комісію, вивчити і проаналізувати те, завдяки чому тримається на плаву КП, що забезпечує життя селища. Яку якість послуг виробниче управління житлово-комунального господарства може надавати, працюючи ні так, ні сяк? Чи потрібно допомагати повністю розграбованому підприємству, попередні керівники якого навіть не намагалися зберегти спільне добро? Як гроші витрачаються на заробітну плату працівникам, на технічний бік надання послуг з врахуванням дуже складної ситуації в галузі? Чому, нарешті, дотації за різницею в тарифах із селищної ради до КП не надходять?
Кому, як не депутатам селищної ради – жителям селища Сарати, піклуватися про благо громади.
Сьогодні гинуче ВУЖКГ стоїть із простягненою рукою, йому потрібні негайні бюджетні ін'єкції... Трохи раніше у цього підприємства були шанси для самостійного виживання. Саратське ВУЖКГ мало на балансі досить перспективну споруду: двоповерховий будинок у центральній частині селища. На другому поверсі, крім банківського відділення, офісів юристів, нотаріуса тощо, розташований готель третього розряду на 24 номери, вартість одного ліжкомісця в ньому сягає на людину від 50 до 250 гривень на добу. На першому поверсі розташоване кафе «Івушка», один із кращих закладів селища, де провадять весілля, ювілеї та інші свята.
У попередній каденції селищна рада в особі колишнього селищного голови постаралася, і сьогодні шикарний будинок, «що несе позолочені яйця», значиться за селищною радою. Відповідно, прибуток від даного проекту, як, втім, і від інших, що раніше перебували під крилом ВУЖКГ, надходить до селищного бюджету. Але при цьому жодної крихти колишньому власнику не перепадає.
У свою чергу, Саратська районна рада півтора місяця тому виділила поставленому на коліна ВУЖКГ дотаційну суму в 110 тисяч гривень. У Саратській райраді підтвердили, кошти перераховані. Але їх на рахунку ВУЖКГ, як і інших жаданих дотацій селищної ради, так і не виявили...
ОДИН У ПОЛІ НЕ ВОЇН?
Нинішній же керівник ВУЖКГ Іван Попазов не визнає ліквідацію підприємства як єдину панацею від всіх комунальних лих. У нього інша точка зору:
– Нам би вискочити з виритої боргової ями, – говорить він, – а далі при сумлінному ставленні до праці цілком можна одержувати прибуткові цифри. Платоспроможність населення Сарати залишає бажати кращого, тому з переглядом тарифів можна почекати, інакше є побоювання втратити набраний темп з погашення боргів. У грудні, наприклад, рівень зборів досяг 140%. ВУЖКГ у селищі й окрузі завжди славилося трудовими руками і якістю робіт. Ми будували, ремонтували, виготовляли дерев'яні вироби. Можемо й сьогодні виконувати багато послуг. Але необхідний стартовий капітал. Хоча б 10 тисяч вільних коштів, і справа пішла б! Але реальні надії є. Нещодавно придбали 4,5 куба пиломатеріалів для виготовлення столярних виробів, поставили на сушіння, на цьому почнемо заробляти. Але доки ліс висохне, пройде 2-3 місяці. Це знову втрачений час. Зарплату видаємо вчасно, з травня навіть аванси людям станемо виплачувати. У квітні всім співробітникам провели індексацію зарплати, сьогодні вона сягає 900 – 1000 гривень. Селищна рада обіцяє допомогу в придбанні нового сміттєвоза за лізингом. На мій погляд, якщо з урахуванням складної ситуації місцева влада надасть допомогу фінансами, підприємство буде здатне до реанімації.
