Фахівці електропостачальної компанії «Одесаобленерго» прокладають 140-кілометрову лінію електропередач у південно-західній частині Одещини: Арциз – Болград та Болград – Буджак – Рені. Тим самим втілюється у життя одна зі складових програми розвитку українського Придунав’я, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України. До речі, у реалізацію даного проекту компанія інвестувала 100 мільйонів гривень. На цей час можна говорити, що будівництво першої лінії електропередачі Арциз – Болград завершено, друга – наближається до фінішу.

Вперше в Україні

– На жаль, попередні плани будівництва довелося переглянути, – розповідає технічний директор ВАТ «Одесаобленерго» Микола Давиденко. – Роботи, які планували завершити до кінця минулого року, перенесено на півроку вперед. Тобто на середину 2008-го. Зміну графіка будівництва обумовлено багатьма причинами. По-перше, декілька місяців «вимикач» на Молдавській ДРЕС було пошкоджено, і єдину лінію на 330 кіловольт, яка живить підстанцію «Арциз», було відключено. Ми намагалися тоді передавати електрику по лініях 110 кіловольт, звичайно, із істотно заниженою напругою. У цілому, для вищеназваної, досить великої частини регіону, доводилося одержувати близько 70 – 75 відсотків електроенергії з Молдови. Самі розумієте, необхідно було зробити усе можливе, щоб якнайшвидше перейти на електропостачання від вітчизняних мереж.

Звичайно, постало питання щодо додаткового фінансування, і нам довелося навіть переглянути свою інвестиційну програму. На щастя, Національна комісія з регулювання енергетики санкціонувала це рішення і погодилася на збільшення відрахувань для даного об’єкта. Однак проблема була не лише у фінансах, але й у фізичних можливостях фахівців. Окрім того, заводи-виробники могли не виконати вчасно заявки щодо виготовлення необхідного обладнання. Досить сказати, що лише на одній лінії Арциз – Болград встановлено 520 опор, з яких 80 – металеві, плюс дуже тяжкі дроти перетином 240 квадратних міліметрів…

Стикалися енергетики у процесі будівництва і з нестандартними ситуаціями. Наприклад, на відрізку лінії Болград – Буджак – Рені необхідно було здійснити перехід через озеро Кагул. А це – 1050 метрів водного дзеркала! Спочатку думали пройти дану ділянку по повітрю. Але тоді знадобилися б опори висотою близько 115 метрів. Однак це дуже складні споруди, які повинні мати відповідний захист. Витрати зросли б у декілька разів. Погодились на варіант кабельного переходу через озеро, по дну. Глибина ж Кагула, за попередніми даними, до 4 метрів, плюс двометровий шар намулу. Для цього необхідні довгі кабельні відрізки, які на заводах і не виробляються. Але домовитися із виробником все ж таки вдалося: зробить! Щоправда, за умови, що замовник транспортування бере на себе.

Доки тривала підготовка, фахівці зробили нові виміри. Виявилося, Кагул обмілів – нині його глибина становить всього близько двох метрів. Велика ймовірність того, що влітку, у сильну спеку, рівень води в озері знизиться ще більше, і кабелі опиняться відкритими… Їх елементарно зачеплять рибалки, може статися інше аналогічне непорозуміння, а цього, звичайно, допустити не можна. Тому ухвалено інше рішення – укласти кабелі у… ґрунт, розмиваючи мулисте дно потужними водометами, і за допомогою аквалангістів укладати провід у «траншеї», що утворилися. Потім їх за допомогою тих же водометів знову закрити, щоб траса була, образно кажучи, замурованою.

Вищесказане підтвердив і директор ВАТ «Чорноморенергоспецмонтаж» Анатолій Килімянчук, фірма якого є генеральним підрядником будівництва. Розповідаємо так детально про труднощі та проблеми, тому що такі роботи в Україні виконуються вперше.

До речі, доки енергетики провадили підготовчі роботи, озеро передали в оренду на 49 років. Тепер доведеться узгоджувати роботи ще й із його орендатором…

Світло впирається

у землю

Будівництво траси Болград – Буджак – Рені значно складніше за ділянку Арциз – Болград, безумовно, і проблем набагато більше. Наприклад, треба «пройти» шість перетинань із газопроводами високого тиску (що, звичайно, потребує багато узгоджень із газівниками) та залізничне полотно.

– Чого приховувати, при спорудженні електропередач вистачає не лише технологічних, але й інших, на перший погляд, простих проблем, – продовжує Микола Давиденко. – Наприклад, із землею. Адже трасу узгоджено, але коли деякі селяни бачать величезні бетонні підп’ятники (такий собі квадрат півтора на півтора, зі стійкою) під лігатуру, то починають панікувати. Звичайно, вони знали, що тут, у певному місці, буде стояти високовольтна опора. Але думали, що це щось повітряне. А коли дійшло до справи, почалися протидії, скажімо, тих же власників виноградників. Треба сказати, що ці питання можна вирішити, передусім, за сприяння місцевих органів влади. Вони не лише надають допомогу у розселенні будівельників, а й, що найголовніше, пояснюють людям значимість проекту, що реалізується.

Проте, трапляється непередбачуване. Наприклад, один із приватників – власник виноградника, вимагає компенсацію у розмірі 800 тисяч гривень. Довелося з його ділянки звернути… Інший через три опори, які будуть встановлені на його 13-гектарному полі, засіяному озимими, зажадав 80 тисяч гривень… Інакше кажучи, суми відшкодування вимагають, як правило, досить завищені. Довелося запрошувати фахівців-галузевиків, які точно виміряли саме ту площу із озимими, яка постраждає. Потім агрономи підрахували, який на цих гектарах може бути вирощений урожай сільгоспкультур. У результаті виявилося: винні ми фермеру за втрачену вигоду не 80, а всього 12 тисяч гривень! Тобто, ми згодні платити. Але платити реальні суми компенсацій за реальний збиток.

Незважаючи на труднощі, завдання уряду, як стверджує Микола Давиденко, буде виконано. На лінії Болград – Буджак – Рені вже встановлено понад 85 відсотків опор, монтуються проводи… Завершується реконструкція підстанції «Болград» – замість старого встановлено практично новий розподільний прилад. Щодня залізницею на станцію, що за 80 кілометрів від районного центру Болград, прибуває обладнання – залізобетонні опори, складні металоконструкції. Звідти до місця провадження робіт матеріали довозяться потужними вантажівками.

– Щоб хоча б приблизно уявити масштаб вже зробленої роботи, скажу, що лише при будівництві лінії Арциз – Болград було перевезено 576 залізобетонних опор, 720 тонн металу, 500 тонн різних конструкцій, 510 тонн проводів, – наголошує Анатолій Килімянчук. – Скільки перевеземо зараз? Підсумки підіб’ємо у червні, коли введемо до ладу трасу Болград – Буджак – Рені. А ми це зробимо…