Традиційний районний фестиваль сімейних ансамблів «Родинне намисто» пройшов в Ізмаїлі на базі Обласного центру національних культур. Вісім сімейних аматорських колективів показали свою майстерність.
Життя наше сповнене проблем і тривог. На жаль, дорослі, перевантажені турботами, нерідко залишають без уваги своїх же дітей, обмежуючись лише тим, що вчасно годують їх і одягають. Але хіба цього досить?
– Звичайно ж, ні, – вважає активний учасник художньої самодіяльності, мешканець села Стара Некрасівка Ізмаїльського району Віктор Славов. – Браком часу не можна виправдати відсутність уваги до дітей. Чого ж ми хочемо від них потім, якщо стикаємося з їхньою байдужістю і неуважністю? Вони навчаються на прикладі дорослих. Для нас із дружиною турбота про дітей не тільки необхідність нагодувати їх і одягти, але і власним прикладом навчити всьому тому, що ми вміємо самі. І насамперед – пісні.
– Так, із цим можна тільки погодитись, – сказав керівник діючого при Будинку культури села Муравлівки ансамблю «Русские посиделки» Валентина Дерліх. Адже саме в пісні – душа народна, у ній все те, що поєднує нас. У нашій родині любов до пісні – від дідів-прадідів. Одна із солісток нашого ансамблю – моя сестра Олена Єлькина. Усьому, чому могла, я навчила і свою доньку Наталю.
Про те ж саме говорили при зустрічі сестри Марія Бирка, Віра Лупу і їхня племінниця Надія Лапшина з Ларжанки. І сестри Любов Постол, Наталя Погребецька з доньками Каріною і Юлею з Першотравневого. І учасниці сімейного ансамблю із селища Суворового – сестри Фаїна Грачиновська, Марія Балабан, донька Марії – Антоніна Найдюк.
У нас був гарний привід для розмови – районний фестиваль сімейних ансамблів, що пройшов нещодавно в Ізмаїлі. У проміжках між виступами і після його закриття довелося поговорити практично з усіма, а під час їхніх виступів – порадіти тому творчому духу, що панує серед них.
Треба було бачити, з яким захватом зал сприйняв виконану Віктором Славовим і його синами пісню з кінофільму «Бременские музыканты», як намагалися у всьому наслідувати батька Андрій та Володимир. Буквально завів зал колектив із Суворового. Мимоволі завмирала душа, коли звучала у виконанні ларжанців пісня «Ой, у вишневому садочку». Керівник ансамблю «Берегиня», що носить звання народного, Надія Лапшина сьогодні ні в чому не поступиться професіоналам великої сцени. Тому що в родині, у якій виросла Надія, завжди, з одного боку, панувала повага до старших, а з другого, старші – батьки, дядьки, тіточки, з такою ж повагою ставилися до дітей. І – співали!
Були по-своєму виняткові двоюрідні сестри Марина Тангер і Людмила Грекова. Вони впоралися з непростим завданням, проспівали а-капела українську народну пісню «Летіла зозуля». Не можна не згадати і про юних танцюристів – Владислава Краснощока і його кузину Катюшу Чужук. Справжнім сюрпризом для фестивалю став виступ ансамблю ложкарів із Нової Некрасівки. Сестри Юлія Мингалєєва, Віра Ісарева і Ліда Бережна блискуче виконали пісню «Слов'яни» під акомпанемент ложок!
– Всі ми – родом з сім'ї, де народжується почуття живої наступності поколінь, причетності до історії свого народу, до минулого, сьогодення і майбутнього України, – сказала, підбиваючи підсумки фестивалю, начальник відділу культури і туризму Ізмаїльської РДА Людмила Чилік. – Ми, дорослі, незважаючи на всі свої труднощі, не повинні забувати, що діти наші – це наша жива надія, це наше майбутнє. А майбутнє буде таким, якими ми виростимо підростаюче покоління.
