17 років «Таврійським іграм», 17 сольних виступів українських виконавців, денна сцена для юних талантів і незвичайне шоу – ось далеко не весь перелік того, що очікувало на гостей найкращого українського фестивалю. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватися з лідерами гуртів «Тартак» і «Скрябін».
– Чому ваш гурт цього року на «Таврійських іграх»?
Сашко Положинський: – Тому що ми давно мріяли виступити на «Таврійських іграх» з великою програмою. І коли дізналися, що цього року всім учасникам фестивалю даватимуть можливість заграти сольну програму – самі напросилися...
Кузьма Скрябін: – Тому що запросили, тим більше закривати концертний день – то дуже почесна місія, і важко відмовитися від такої нагоди. До того ж ми собі підлаштували під те все багато різних бонусів. І підійшли до одягу з іншого боку. Я б сказав що «Скрябін» не виглядатиме буденно. Гадаю, що після цього ми будемо виступати щоразу так, як на «Таврійських іграх».
– Як вважаєте, чому українська молодь збирається у Каховці, на «Таврійських іграх»?
Сашко Положинський: – Ну, як не крути, «Таврійські ігри» – найвідоміший фестиваль в Україні. Він збирає дуже різнопланових виконавців. І відбувається у слушний час, у цікавому місці. І репрезентує щось нове. Це приваблює.
– Які сюрпризи «Тартак» і «Скрябін» підготували для глядачів сьогоднішнього фестивалю?
Сашко Положинський: – Я б не називав це сюрпризами. Точніше, сюрпризом можна було назвати пісню «Нікому То Не Треба», яку ми заспівали разом з Кузьмою та Валерієм Харчишиним, й те, що одну пісню разом з нами заспівав поки що маловідомій співак Арсен. Причому, пісню з Кузьмою ми планували виконати разом давно – адже він автор цієї пісні, «Тартак» зробив лише аранжування, а Валеру Харчишина ми запросили заспівати разом вже на фестивалі. Що стосується Арсена, то він, як виявилося, став першим виконавцем із Запоріжжя, який виступав на великій сцені «Таврійських ігор». Все інше в нашій програмі навряд чи можна вважати сюрпризами.
Кузьма Скрябін: – Мене задовбала безідейність, безмозглість нових проектів, і ми вирішили створити нову групу, яка буде передавати все те, що відбувається на українській сцені. Це дівчата, які вміють читати реп і пройшли тест на IQ. Вони виступатимуть під фонограму: тільки одна дівчина співає, а інші танцюють. Пісні для них пишу я сам, і цей проект створений для того, щоб показати, яким не повинен бути український шоу-бізнес, але яким він є.
– Що ти цього року подаруєш у музей фестивалю?
Сашко Положинський: – Скромний подарунок – фірмову футболку «Тартак», в якій я колись виступав на «Таврійських іграх», саме тоді ці футболки і були вперше продемонстровані широкому загалу. А на додачу, щоб не виглядати повними жлобами, які вирішили відбутися лише секондхендівською футболкою, подарували ще й DVD-диск «De ViDeo» з двадцяткою наших кліпів.
Кузьма Скрябін: – Я маю, що подарувати, тому що мінімум на 10 фестивалях ми були, і там я не встиг викинути дуже багато всяких шмоток...
– Чи є якісь побажання щодо організації «Таврійських ігор»?
Сашко Положинський: – Є ідея творчого експерименту. Наступного разу призначити відповідальними за програму кожного дня когось одного із українських виконавців і відповідно цей день назвати. Наприклад, «Тартак»-день, «Скрябін»-день, «Друга Ріка»-день тощо. Відповідальний за свій день виступає у ньому, а крім того складає і всю програму свого дня – визначає кого запросити, хто за ким виступатиме, можливо, навіть розробляє під свій день окремий сценарій, декорації, спеціальні фішки...
...Нещодавно, у травні, закінчилося свято під назвою «Таврійські ігри». 28 годин фестивальної музики, 24 млн глядачів та, найголовніше – виступи виключно українських артистів зі своїми сольними програмами. Саме цей факт і привів більшу частину глядачів до Каховки. Чекатимемо наступного року, коли «Таврійські ігри», або ж «Таври», як полюбляють казати артисти, досягнуть «повноліття».
