КОСОВИЦЯ НАЗИВАЄ ЛІДЕРІВ
Того дня, коли голова обласної держадміністрації Микола Сердюк надіслав хліборобам Ізмаїльщини вітальну телеграму у зв’язку із намолотом 100 тисяч тонн зерна врожаю нинішнього року, цей рубіж вже було значно перевершено. На ранок до вівторка, 8 липня, в засіки надійшло близько 135 тисяч тонн. 13 агроформувань Ізмаїльщини косовицю до цього часу завершили. І одними із перших увечері, 5 липня, рапортували щодо завершення збирання хлібороби багатянського сільгоспкооперативу «Україна».
Отже, позаду три тижні завзятої роботи. Озимий ячмінь дав на круг 44,1 центнера. Потішило пшеничне поле, де вихід зерна з кожного із 1426 гектарів склав близько 33 центнерів. Щоправда, трохи не дотягли до прогнозованих показників горох та ярий ячмінь, але й вони зробили вагомий внесок до кооперативної житниці. У цілому з поля на гарман надійшло 6639 тонн хліба – майже вчетверо більше, аніж рік тому, коли дуже жорстока посуха згубила врожай на корені.
Щодоби, якщо не рахувати викликаних негодою короткочасних перерв, у господарстві обмолочувалося майже по 130 гектарів (із урахуванням масивів, зайнятих ріпаком).
Сьомого липня побували в гостях у трудівників СК «Україна» голова Ізмаїльської райдержадміністрації Сергій Ніколаєв, його перший заступник, начальник районного управління агропромислового розвитку Григорій Чепой та начальник відділу внутрішньої політики РДА Дмитро Пейчев. Привітавши багатянських хліборобів із успішним завершенням жнив, гості вручили директорові кооперативу Юрію Білоконю лист-подяку від імені керівництва райдержадміністрації та райради. Тут же, на центральному зернотоку господарства, відбулася розмова щодо найзлободенніших та найважливіших питань і завдань поточного господарського року, пов’язаних із раціональним використанням вирощеної та зібраної сільгосппродукції, захистом соціально-майнових інтересів та прав кооператорів і пайовиків. Директор СК «Україна» відзначив, зокрема, що доставлене на гарман зерно якісно оброблене й надійно сховане у складах, інтенсивно триває нарахування та видача хліба у натурі працівникам і орендодавцям. У Багатому із цілковитою підставою сподіваються не лише повністю розрахуватися за сьогоднішніми договірними зобов’язаннями (200 кг гороху, 400 кг ячменю та 400 кг пшениці на пай), але й видати додатково по 400 кг зерна у рахунок погашення минулорічної заборгованості щодо оренди. Інші 400 кілограмів боргу будуть повернуті людям майбутнього літа.
На позитивну оцінку заслуговує чітка орієнтація керівництва підприємства на зміцнення економіки господарства, підвищення життєвого рівня селян, стабілізацію морально-психологічних обставин у громаді. Кооператив зумів без особливих потрясінь пережити нещодавню кризу радикально-реформістського напряму, обумовлену черговим сплеском нездорових настроїв, відбити спроби, спрямовані на розвал підприємства, а потім організовано та динамічно провести жнива, на які покладали стільки надій 1900 багатянських пайовиків. Практично позбулися кооператори боргового тягаря перед Пенсійним фондом, податковою службою. Намічено реальні заходи щодо погашення заборгованості з зарплати у рахунок авансу під урожай. Верстається робоча програма осінньої польової кампанії.
У цей же день листи-подяки було вручено майстрам жнив багатьох інших агроформувань, які також одними із перших завершили жнива.
Високий організаційно-технологічний рівень операцій жнивного комплексу забезпечили механізатори СК «Вікторія».
Мобільно, за максимально високої якості жнивних робіт спрацювали хлібороби ТОВ «Перша плодоовочева компанія».
На перше місце господарської діяльності тут поставлено принцип планомірного, спрямованого на перспективу великотоварного виробництва, побудованого на сучасній організаційно-агротехнічній основі.
...Ця поїздка по господарствах Ізмаїльщини дала її учасникам чимало матеріалу не лише для суто позитивних, оптимістичних спостережень та висновків. Вони звернули увагу на ділянки хліборобів-приватників та окремих фермерів, що дуже заросли бур’яном, не обкошені та не оборані, сусідні із доглянутими хлібними масивами провідних сільгосппідприємств, – які не перший день перестоюють, буквально на очах втрачають зерно і в кількості, і в якості. Біля одного із таких полів, що належать багатянському підприємцеві, було зроблено короткочасну зупинку. З приводу посіяного тут і дотепер не обмолоченого ячменю голова райдержадміністрації висловився дуже виразно і категорично: «Із подібним безкультур’ям, з такими зразково-показовими бур’янами миритися далі неможливо»...
...Жнива в Ізмаїльському районі виходять на фінішну пряму. Майстри врожаїв впевнені – масиви, що залишилися, дадуть можливість взяти 150-тисячний рубіж.
Юрій ПОЛОВИНКИН, кореспондент газети «Придунайские вести»,
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
ХЛІБ ЯК ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ
Пригадаймо, як ще недавно ми з занепокоєнням говорили про те, що село наше остаточно занепадає, що, разом із руйнацією колгоспно-радгоспної системи, зруйновано основи господарювання, основи самого сільського буття. На жаль, приклад багатьох занепалих господарств підтверджував це. Але в тих селах, де вчасно віднайшлися мудрі дбайливі господарі, для яких вирощування хліба стало не видом бізнесу, а сенсом і філософією буття, – процес економічного і соціального спаду минає і починається справжнє, повноцінне відродження українського селянства. Саме про це і розмірковує наш спецкор, що побував у низці господарств Красноокнянського району (голова райради Микола Лемищук, голова райдержадміністрації Василь Арнаут).
Якби довелося писати з когось портрет сучасного українського аграрія, то запропонував би зупинитися на постаті керівника СВК «Ставровський» Анатолія Москальова. З діда-прадіда селянин, дипломований агроном з великим досвідом роботи, людина, яка не лише досконало оволоділа всіма селянськими хліборобськими секретами, але й виробила власну концепцію взаємин людини з природою – навіть у найбільшу спеку він ходить без картуза та по-козацьки (лише в шортах) оголеним, аби пройматися енергією сонця; і взагалі у нього своє бачення основ людського здоров’я та взаємини людини і землі. Невипадково голова райдержадміністрації Василь Арнаут говорить про нього, як про одну з «аграрно-господарських надій» району, який виводив своє господарство самотужки, не маючи підтримки «приблудного» міського капіталу та не піддаючись під чиєсь банківсько-бізнесове крило. Таких фермерів у нас справді небагато, і показово, що зараз його господарство поступово стає зразковим не лише в районі, але і в області.
Можливо, колись я ще напишу про цю людину окремий нарис, але сьогодні мою увагу привертають, передусім, добре впорядкований тік, великі бурти ячменю та добре оброблені поля навколо села, які свідчать, що порядкує на них людина, котра знає істинну ціну землі і вміє господарювати на ній. Зараз в Анатолія Москальова під косовицею понад дві тисячі гектарів посівів: озимий ячмінь, пшениця, горох та деякі інші культури.
– Самі бачите, який чудовий врожай ячменю, зернина в зернину, – знайомить мене зі своїм господарством Анатолій. – По сорок п’ять центнерів з гектара вже забезпечено. Інші зернові у нас теж непогано вродили. Звичайно ж, це не межа, будемо прагнути збільшувати врожай, але й цей уже вселяє віру, що й без хліба не будемо, й економіку села піднімемо. Зокрема, дуже важливо зараз відродити по наших селах тваринництво, причому не просто так, за чисельністю поголів’я, а створювати ферми елітних порід великої рогатої худоби, овець, свиней, відродити конярство. До, речі, не забуваймо, що жнива хоча й дають роботу двом сотням селян, але вони короткочасні й сезонні. Тому саме тваринництво здатне забезпечити постійною роботою значну кількість жителів села; завдяки ж йому можна і треба налагоджувати переробну промисловість, словом, усю агропромислову інфраструктуру.
Керівник «Ставровського» взагалі не прихильник вузької спеціалізації господарств, вважаючи, що кожне село повинно розвиватися за всіма канонами селянської економіки, щоб і свої потреби задовольняти, і дбати про потреби держави. І схоже, що це йому вдається. Того ж дня я побував у господарствах фермерів Віталія Карлана (СВК «Правда»), Павла Будигая (ПСП «Колос») та в кількох інших, і переконався, що й тут урожаї непогані. В окремих господарствах зернові дають до п’ятдесяти центнерів. На полі працює сучасна техніка, для жниварів організовується польове харчування, токи обладнані за останнім словом науки.
Відомо, що в наш час чимало фермерів бездумно кинулося засівати майже всі свої земельні площі ріпаком. Не обминуло це захоплення і деякі господарства Красноокнянщини, але цікаво, що всі місцеві аграрії поставилися до цієї технічної культури досить помірковано. Так, звичайно, ріпак – рослина прибуткова й набуває непоганого ринку збуту, проте було б нерозумно, вважають вони, аж занадто захоплюватися нею, забуваючи про зернові, соняшник та цукровий буряк, тобто оті традиційні культури, на яких виросло не одне покоління українських селян.
Водночас й Анатолій Москальов, і Павло Будигай вважають, що страхи стосовно ріпака як «виснажувача землі» дуже перебільшені. Звичайно, вважає Москальов, якщо впродовж багатьох років на тих самих площах висівати тільки ріпак, землю можна «загнати». Але якщо зважити, що ріпак може бути непоганим попередником, скажімо, горохові та деяких інших культур, і що він по суті очищує поля від бур’янів, то відмовлятися від такої прибуткової та родючої культури не варто.
Вже коли цей матеріал готувався до друку, я зателефонував голові райдержадміністрації Василю Петровичу Арнауту і поцікавився, як тривають жнива.
– На стадії завершення, – повідомив він. – Майже всі господарства доповідають, що врожай хороший, і фермери вже дбайливо готують поля під осінні культури. Тепер головне – мудро, по-господарськи, економно розпорядитися нашим врожаєм, цим божим даром. До речі, не забудьте повідомити, що зараз ми перебуваємо на третьому місці в області по врожайності зернових – в середньому тридцять три центнери з гектара!
Як бачите, Василю Петровичу, не забув, повідомив; зрештою, область повинна знати кращих своїх жниварів.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей», Красноокнянський район
ДЕ ПАХНЕ МЕДОМ І ЗЕРНОМ
Полудень. Яскраве сонце осяває широкий лан золотавої пшениці. Неповторний дух зерна і полови вітає в повітрі. Легенький вітерець ледь поколисує дорідне колосся. З видолинку на пагорбок ніби випливає новенький «славутич», яким керує Микола Георгіца. Поруч його син Микола. Він у батька помічником. Легко працюється на новій техніці. До того ж тішить, що врожай цьогоріч видався гарний. Трохи позаду косить Федір Сагайдак. І хоч у нього старенька «нива», досвідчений механізатор упевнено врізається нею в стіну дорідної пшениці. Край поля на нього вже чекає син Олексій , він відвозить від батькового комбайна солому. У СТОВ «Батьківщина» Ширяївського району йдуть жнива.
Головний інженер Микола Матюшенко та обліковець Анатолій Шульган тут як тут. Вони ретельно стежать за ходом збирання хліба. Як сказав директор товариства Володимир Володівщук, на них тримаються всі жнива. Хоча, як відомо, – це велика й колективна праця, до якої хлібороби йдуть впродовж цілого року. Особливості нинішніх жнив, за словами директора, полягають в тому, що збіжжя пристигло нерівномірно.
– Почали збирати ячмінь, а серед стиглого трапляються недозрілі недогінки. Довелось припинити. Переправили техніку на площу ріпаку. А тут вже й пшениця готова. Тож взялись до неї. У нас є що збирати. Лише 1200 гектарів ранньої групи. Та сподіваємося, що впораємось за 10 – 15 днів. Для цього маємо і техніку, і людей, на яких можна покластись, – говорить Володимир Петрович.
Справді, в цьому господарстві цим питанням надають особливої ваги. Техніку постійно оновлюють. Окрім уже згаданого «славутича», тут є два новенькі «класи». А людей підбирають тільки старанних, працьовитих і добросовісних. Сьогодні в господарстві навіть з врахуванням тваринництва, яке, до речі, тут не тільки збережено, а й розвивається, трудиться всього 50 осіб. Це на 2000 гектарів ріллі. Велику увагу директор приділяє професіоналізму. Сам постійно поповнює знання, бо вважає, що без цього в нинішніх умовах не вижити, і заохочує до навчання інших. До речі, на цьогорічних жнивах проходить виробничу практику син Володимира Петровича – Дмитро, який закінчив четвертий курс Одеського аграрного університету. В майбутньому буде агрономом.
Одна за одною машини із зерном в’їздять на гарман. За ними прямуємо й ми. Тут кипить робота. Тік великий, просторий. Так що є куди зсипати й пшеницю, й горох, й ріпак. Варто зазначити, що збирання гороху вже завершили. В цьому році він видав по 25 центнерів з гектара. І це при тому, що сіяли його по найгіршому попереднику – соняшнику. Озимий ячмінь поки що збирають на так званих невдобах, так що врожайність всього 30-40 центнерів. На рівних площах урожай очікується значно вищий. Радує пшеничка, вона теж дає за 40 центнерів з гектара.
Обставини, що склались на аграрному ринку країни, змушують сільгосптоваровиробників особливу увагу приділяти економіці. Інакше не вижити.
– Якщо сьогодні збирати по 25 центнерів з гектара, скажімо, пшениці, то вона буде збиткова, – говорить Володимир Петрович. – Першу партію ячменю ми продавали по 1260 грн за тонну, сьогодні вже дають тільки 1090. А згідно з прогнозами фахівців до кінця жнив ціна впаде до 800 грн. Дуже важко працювати, коли немає стабільної цінової політики. Останнім часом стали дуже дорогі енергоносії, добрива, засоби захисту рослин тощо. Все це змушує нас шукати і впроваджувати нетрадиційні для нашої зони культури. Так ми почали висівати ріпак, гірчицю, за яку дають не 800 грн, а 450 доларів за тонну. Хоча економіка економікою, а на першому місті у нас стоять сівозміни. Ми чітко дотримуємось структури посівів. Ріпак, наприклад, у нас займає тільки 10 відсотків посівної площі. До всього, щоб ми не робили, підходимо з позицій господарів, а не тимчасових землекористувачів, яким важливий лише прибуток і не має значення, якою ціною він досягається. Звичайно, ми теж все рахуємо, прогнозуємо. В цьому велика заслуга нашого головного бухгалтера Лілії Татарчук.
На току кипить робота. Зерно, що надходить з поля, зразу ж очищається і відправляється на елеватор, в порт. Тут всім порядкує завідувач Віктор Гуменюк. Хоч цю посаду обіймає недавно, та освоїв її швидко, тож все робить по-господарському. По кілька разів на день навідується сюди й директор господарства, щоб все бачити на власні очі, щоб бути в курсі всіх деталей.
Полудень. Отож всі учасники жнив по черзі заходять в їдальню господарства, де до їхнього приходу вже підготувались кухарі Тетяна Телешко та Олена Дідик. Сьогодні вони подають хліборобам борщ, кашу з телятиною, салат з свіжої капусти та чай з медом. Дивлячись на мед, запитую:
– Мабуть, в господарстві ще й своя пасіка є?
– Та ні. Просто тут ми вже проявили підприємливість. На наших угіддях розміщують свої пасіки жителі району. Тож ми їм натякнули, що могли б і пригостити наших трудівників медком. І вони від щирого серця це роблять, – розповідає Володимир Володівщук.
Тим, хто безпосередньо працює в загінках, обід привозять в поле. В період жнив трудівників годують двічі на день. Причому досить калорійно й смачно.
ТОВ «Батьківщина» залишилось позаду. Там кожен продовжував свою справу, а ми їхали польовими дорогами, ще відчуваючи запах меду і стиглого зерна.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
