У ці дні українські збирачі ягід чорниці, які мешкають у північно-західних «аграрних» районах, масово штурмують Державний кордон із Республікою Білорусь, – переважно поза межами офіційних пунктів пропуску. Тільки впродовж червня – першої декади липня співробітники Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України затримали 85 таких порушників, 39 з яких – діти.

Торік прикордонники зловили протягом сезону понад дві тисячі збирачів «незаконної» чорниці, третину з яких склали діти. Місцеве населення, що звикло ще із часів СРСР запасатися на зиму грибами і ягодами в багатих білоруських лісах, неохоче розстається із цією звичкою. Незважаючи на те, що переходи через Державний кордон іноді обходяться людям дуже недешево: відповідно до білоруських законів, несанкціоноване проникнення до «вотчини Лукашенка» загрожує порушникам 7 роками тюремного ув'язнення з конфіскацією майна.

Відповідно ж до українського законодавства, за незаконний перетин Державного кордону передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 850 до 1700 гривень, або 1 місяця виправних робіт, або 15 діб адмінарешту. Повторне порушення протягом року «тягне» на штраф від 1710 до 3400 гривень, або виправні роботи до 2 місяців, або 15 діб арешту.

Попри те, що вищенаведені «розцінки» добре відомі мешканцям Волині, Рівненщини та Житомирщини, їх все одно нестримно тягне до сусідньої держави. Причина, за якої дикорослі фруктові дерева й гриби краще врожаяться саме біля білорусько-українського кордону, й досі невідома. Натомість збувати зібране вигідніше саме «на нашому боці». У білорусів (які самі не вельми охоче збирають щедрі й цілющі дари лісу) за кілограм ягід заготівельники дають 8-9 гривень, у нас – 10-13. Якщо ж торгувати «власноруч», – за таку ж «порцію» можна виручити 17-18 грн.

Особливою популярністю серед збирачів користується Мерлінський військовий полігон, споруджений на «не нашій» частині прикордоння у 70-ті роки минулого століття. Білорусів, які мешкали на тих землях, тоді виселили до Української РСР. Нині ж ті люди постійно ходять знайомими місцями, що після 1991 року стали «іноземною територією».

Щоб розпочати «робочий день» у Білорусі на абсолютно законних підставах (тобто маючи на руках паспорт громадянина України), на українських пунктах пропуску через Держкордон щоранку збирається по кількасот наших співвітчизників. Процес перетину кордону йде повільно, у середньому він триває близько трьох годин. Тому, аби не влаштовувати щоденні сварки з «надто пригальмованими» прикордонниками, збирачі намагаються потрапити до «чорничних родовищ» поза межами КПП. Адже кожна згаяна під час формальностей година «коштує» селянинові 20-25 гривень. Для селян, а надто Ратнівського або Любашівського районів Волині, – «божевільні гроші»!..