…Нам би радіти, що Одеса переживає будівельний бум; що замість старих, аварійних, непрезентабельних будинків (як, наприклад, по вулиці Пантелеймонівській у районі Привозу, на Польському спуску) виростають сучасні... що? Ось з визначеннями цікаво виходить: одесити охрестили новобудови «багатоповерховими монстрами», «склобетонними виродками» та іншими невтішними назвиськами. А замість очікуваної радості – обурення, озлоблення, неприйняття... І не тому, що мало хто зможе стати власником заповітних квадратних метрів елітного житла. Будівництво (процес більш ніж природний!), спричинює появу морально-етичних і соціальних проблем. І наш сумний досвід показує, що далі, то більше їх може бути.
ОПОРНИЙ ПЛАН – ПЕРЕШКОДА ЗАБУДОВНИКАМ?
Поява багатоповерхових будинків в історичному центрі – як відкрита рана на тілі міста і у душах одеситів. У вигляд класичної, переважно, дво-чотириповерхової Одеси, вони не вписуються, безжалісно цей вигляд спотворюючи.
Але що ж робити? Законсервувати місто, надавши йому статусу музею із приписом «експонати руками не чіпати», неможливо. До того ж, частина будинків не становить історичної і архітектурної цінності, а багато будинків-пам'яток у жалюгідному стані і потребують реконструкції. Ось і підійти б до цієї проблеми цивілізовано, з огляду на кращий досвід європейських країн. Але у наших «інвесторів» свої поняття, засновані на фінансовій вигоді: квартири і офіси в центрі дорожчі тих, які розташовані в інших районах. Міська влада, розробляючи програми збереження історичної забудови, на ділі її збереженню не сприяє. Ми покладали певні надії на новий Генплан, але вони обернулися розчаруванням.
Можливо, змінить ситуацію на краще розроблений нещодавно історико-архітектурний опорний план міста? Відповідно до нього, в Одесі виділено два історичних ареали: Центральний і Французький бульвар, на території яких повинні діяти норми закону про збереження культурної спадщини. Зокрема, обов'язкове дотримання граничної висоти нових будинків: які виходять на червону лінію вулиць, наріжних і внутриквартальних. План, після його затвердження у відповідних структурах, повинен стати складовою частиною нового Генплану. Чи додасться після цього оптимізму у захисників одеської старовини? Здавалося б, повинно, але ми знаємо, що плани – планами, а забудова – забудовою.
БУДИНКИ І ЛЮДИ
…Нові будинки виростають на місці старих, а в старих живуть люди, яких відтіля необхідно відселити. Багато одеситів у результаті цього, справді, поліпшили свої житлові умови, переїхавши із старих будинків у комфортабельні, нехай і у районах, віддалених від центру. Але і тут трапляються колізії, коли людям намагаються надати не підходяще їм за різними причинами житло. А як бути тим, для кого поява інвесторів рівнозначна стихійному лиху, тому що змінювати місце проживання вони не мають наміру в принципі? Наприклад, мешканці декількох будинків у провулку Матросова змушені були вдатися до протестів, щоб їхні будинки залишили у спокої. Однак права українських «відповідальних квартиронаймачів» можуть бути значно порушені, якщо буде прийнято підготовлений у Кабміні законопроект, відповідно до якого відселення людей з будинків, які сподобалися інвесторам, (особливо в престижних районах!) значно спроститься. «Кожен українець – потенційний бездомний» – констатує оглядач київського порталу нерухомості www.domik.net. Уявити страшно, що буде, якщо цей закон ухвалять.
Ще одна особливість нинішнього будівельного буму: людям доводиться боротися не лише за свої будинки, але і за прибудинкові території, захищати дитячі майданчики, двори, сквери по-сусідству. Адже, користуючись відсутністю централізованого плану забудови, кожна будівельна компанія прагне урвати «вільну» ділянку міської території, яка сподобалася.
Хаотичне будівництво, однак, може зіграти злий жарт і з самими мешканцями нових будинків. Якщо квартал забудовується вибірково і новобудова перебуває в оточенні старих і аварійних будинків, чи можна всерйоз говорити про елітний район? Вигляд з вікон нового будинку на розі вулиць Грецької і Польської, наприклад, скрашує хіба що море (але і воно – на тлі готелю «Одеса»)...
ЯКІ ПРИКЛАДИ ЗАРАЗЛИВІШІ?
Ситуація в Одесі, звісно, не унікальна. Від забудови, що псує вигляд міста, стогнуть кияни. Президент України навіть видав указ про заборону висотного будівництва в історичному центрі Києва, але через якийсь час скасував його (!). Як трагедію, оцінюють сьогоднішній стан у містобудуванні Санкт-Петербурга і Москви, архітектори обох столиць. Жителі білоруського Гродно розробляють плани порятунку міської старовини...
У Європі ситуація інша. У Празі, наприклад, кожен потенційний будівельник повинен погодити свій проект із Інститутом з питань охорони пам'яток, на підставі експертного висновку якого, відповідний підрозділ магістрату видає дозвіл на будівництво. Громадські організації з охорони пам'яток на законних підставах беруть участь у процесі реконструкції будинків. Однак, і в чеській столиці систему охорони пам'яток випробовують на міцність забудовники, здобуваючи поодинокі, на щастя, «перемоги» (так, у самому центрі Праги, на Прикопі, з'явився будинок зі скла і бетону замість стародавніх будинків). І трапляється, що власники пам'яток історії і культури воліють реконструювати їх по-своєму, в обхід закону, а потім заплатити штраф, – який не відшкодовує завданого історичному об'єкту збитку. Але їхні неугодні діяння не йдуть в жодне порівняння з тим, що відбувається в Одесі.
