Директор ПСП «Маяк» Микола Захар’єв не забобонний, проте говорити про врожай тоді, коли він ще в полі, не любить. І передусім тому, що вважає незаперечною хліборобську мудрість: «Той врожай, що в коморі, а не той, що на полі». Сьогодні ж, коли всі ранні зернові та зернобобові зібрано, і зерно звезено на критий тік, можна і з журналістами поспілкуватись. Але не довго, бо й по завершенні жнив у керівника великого господарства клопотів вистачає.
– Слава Богу, з поля звезли все, – говорить Микола Йосипович, – але ж його все потрібно доочищати. Частину реалізуємо, дещо здамо на зберігання, засиплемо у склади. Оскільки у нас людей не вистачає, то ми квапились скосити та обмолотити, а тут ми вже йому раду дамо.
А давати раду є чому. Хлібороби ПСП «Маяк» в цьому році виростили і зібрали шість з половиною тисяч тонн зерна та ще 900 тонн насіння ріпаку. Хоча його в сівозміні мається всього десять відсотків. Взагалі це одне з не багатьох, якщо не єдине господарство району, де збереглась десятипільна сівозміна. Лише тут та ще в СТОВ «Батьківщина» в цьому році вирощують силосну кукурудзу. З року в рік у «Маяку» в структурі посівних площ чільне місце посідають горох, багаторічні трави, однорічні трав’яні суміші. Все це йде на корм худобі, і водночас закладається надійна основа під врожай наступного року. Саме тому тут постійно збирають високі врожаї всіх культур без винятку. Цьогоріч, наприклад, пшениця на круг видала по 50 центнерів з гектара, горох – по 25,4 центнера.
На запитання про те, завдяки чому вдається досягати таких врожаїв, Микола Йосипович говорить:
– Особливих секретів у нас немає. Просто потрібно все робити з дотриманням агротехнічних норм і з душею. Ми постійно дбаємо про попередники. У нас і досі обов’язково є хоча б 5 відсотків пару. Звичайно ретельно підбираємо сорти. В цьому році, наприклад, висівали пшеницю сорту «Куяльник». На площі 136 гектарів вона видала по 70 центнерів. По 55 – 60 центнерів з гектара зібрали ми пшениці сорту «Супутниця». Дуже важливо те, що з осені якісно підготували площі під сівбу озимих і посіяли в оптимальні терміни (з 19 по 30 вересня). А крім того, весною провели прикореневе підживлення, два листові підживлення, застосовували засоби боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами, а ще постійно за кожним проходом вносили стимулятори росту.
Зрозуміло, що все це коштує нині чималих коштів, але Микола Йосипович й тут дотримується народної мудрості, яка гласить: «Якщо сир і масло рахувати, то й вареників не їстимеш». Але рахувати потрібно тільки з розумом, аби все це йшло на користь. На сьогоднішній день тут в кожен гектар зернових, зокрема пшениці, вкладається не менше двох тисяч гривень. Але ж 50-центнерна врожайність того варта.
Головний агроном Ігор Головатюк вже думає про те, чим сіяти восени, придивляється до насіння, перевіряє якість підготовлених площ, які, до речі, тут дискувались зразу ж після звільнення. Частина буде готова вже після того, як зберуть силосну кукурудзу.
Для виконання всього комплексу агротехнічних робіт у господарстві є повний набір сучасної техніки. Потужні трактори «Джон Діри», до яких мають сівалки «Грейт Плейз». Збирають врожай в основному «Донами». Хоча використовували частково й «Ниви». Саме завдяки високопродуктивній техніці та висококваліфікованим працівникам вдалось провести жнива у рекордно короткі строки. Та й не дивно, адже такі комбайнери як Сергій Проданчук, Віталій Миндра, Володимир Кушнір за день намолочували понад 100 тонн зерна. А за весь період жнив Віталій Миндра видав з бункера свого комбайна 1250 тонн. Саме його зразу ж по завершенні цього жнивного марафону із вдячністю вітає директор підприємства Микола Захар’єв.
Звичайно і в цьому колективі, де кожен чітко виконує свої обов’язки, намагаючись досягати високої продуктивності, є свої проблеми. Найперша з них – це нестача людей. Навіть на цьогорічних жнивах комбайнерам доводилось працювати без помічників. І хоч в сучасних комбайнах вони пороху не ковтають і не мліють від нестерпної спеки, працювати від світання і до півночі досить важко. Тому в господартві трудяться справжні ентузіасти.
А ще, хоч господарство досить-таки міцне, як на нинішні часи, та дисбаланс цін, невідповідність вартості пального, добрив, засобів захисту рослин, насіння, ставлять товаровиробника в нерівні умови з переробниками, а тим паче з трейдерами. Ще місяць тому за ячмінь давали по півтори тисячі гривень за тонну, нині вже тисячу двісті. Саме тому М.Й. Захар’єв намагається так господарювати, аби не брати ніяких кредитів, не залазити в борги.
– Нестабільність нашої економіки, зовсім незрозуміла політика стосовно вітчизняного сільгосптоваровиробника дуже насторожують. Адже нас так уже муштрують, що вже й не знаєш, в який бік йти, що вирощувати і за якими цінами продавати. Дивишся на все це і думаєш, а, може, й праві ті, хто не тримає тваринництва, не сіє цукрових буряків, не дбає про дотримання сівозмін, а сіє те, що дає хоча б якийсь, але ж прибуток, – говорить Микола Йосипович.
ПСП «Маяк» – одне з небагатьох в районі, де ще утримуються свині, велика рогата худоба, дійне стадо. А от продавати м’ясо нікому, бо більшість переробників віддають перевагу закордонній, дешевій сурогатній сировині, а не вітчизняній, екологічно чистій продукції тваринництва. Та Микола Йосипович, попри всі труднощі, веде повноцінне сільськогосподарське виробництво.
Причому робить це з великою відповідальністю, ніби складає найважливіший в своєму житті іспит. Ось і знову разом зі своїм колективом він здав екзамен, вже котре зібравши вагомий врожай.
