Розпорядженням Президента України від 11 червня 2008 року головою Березівської райдержадміністрації було призначено П.Л. КОВАЛЬЧУКА. Ми зустрілися з Петром Леонтійовичем у ті дні, коли добігало до кінця збирання зернових. Цілком зрозуміло, що розмова почалася з проблем сільського господарства.
– Жнива пройшли у нормальному режимі, незважаючи на нестачу техніки, – повідомив П. Ковальчук. – Зернові культури – основа аграрного комплексу району. А от посіви ріпаку слід скорочувати, дуже вже він виснажує ґрунт. Відзначу ще один важливий момент. На мій погляд, фермерство не може повернути Україні колишню славу житниці Європи. Майбутнє – за великими аграрними об'єднаннями. Наведу приклад: всі кооперативи НДР після об'єднання Німеччини були збережені. Там розвивається тваринницький комплекс, на полях працюють "Джон Діри". А за наших умов фермерство – це, образно кажучи, повернення до плуга. Єдиним виходом із ситуації бачу укрупнення господарств.
– Отже, у фермерів немає ніяких перспектив?
– Не зовсім так. Великі фермерські господарства, безперечно, розвиватимуться. Але давайте дивитися правді в очі: українське село фактично знищено. Раніше був колгосп, який підтримував соціальну інфраструктуру, будував дороги і водопроводи. Ми відновимо колишню систему, підготуємо відповідні угоди з аграріями і сільрадами. Школа, лікарня, ФАП повинні одержати шефа, який підтримуватиме ці об'єкти у належному стані. Той, хто обробляє лише невеликі ділянки ріллі, зробити цього просто не зможе. До речі, про землю. Нагадаю, що це надбання України передавалося у приватні руки з метою розвитку товарного сільгоспвиробництва. Переробку аграрної продукції в районі підтримуватимемо і розвиватимемо, а безгосподарному ставленню до землі – покладемо край.
– На недавній селекторній нараді Прем'єр-міністр назвала дії деяких трейдерів змовою. Як справа з продажем зерна у Березівському районі?
– Наші лідери аграрного сектору добре підготувалися до жнив, створили запаси ПММ. Тому у них немає необхідності терміново продавати зерно. А господарства слабші збувають все зараз, розраховуючи одержати нехай менше, та одразу. Спекулянти тільки того і чекають. Але у Березівському районі такі випадки поодинокі. Крім того, райдержадміністрація на прохання аграріїв одержує правдиву інформацію про трейдерів, а потім вже рекомендує виробникам найгідніших. На сьогоднішній день наша позиція така: зерно слід поки що притримати, чекаємо гідної ціни за гідний урожай.
– Поговоримо про політику. Нещодавно партійці і громадські організації району ухвалили запропоновану Вами резолюцію "За рідний край, за Березівщину!". Це програма дій?
– Коли я обійняв цю посаду, одразу заявив: мені не потрібна політична підтримка, мені потрібна робота на благо району. Я впевнений, що із сорока шести депутатів Березівської районної ради переважна більшість – розсудливі люди, яким набридли політичні суперечки. Вважаю, що народні обранці повинні говорити насамперед про те, які проблеми є в районі і як їх слід розв’язувати. А така "політика", як зараз у парламенті, нам тут ні до чого. Той, хто пишається своєю партійністю, нехай зробить добру справу – привезе однопартійця-мільйонера і прикріпить до школи! Ми зараз шукаємо багатих людей, так чи інакше пов'язаних з Березівським районом. За їхньою допомогою створимо спеціальний благодійний фонд. Мине час, і на розвиток району з обласного бюджету будемо просити всього п'ять відсотків потрібних сум, а дев'яносто п'ять – знайдемо самі.
І ще одне, цього разу про історичну пам'ять. Я запропонував перейменувати частину вулиць у наших населених пунктах. Кандидатури? Українці нещодавно проголосували за десятьох видатних співвітчизників, є у Березівському районі і свої герої ратних справ і мирної праці. Відповідально заявляю: змушувати нікого не будемо, громада вирішуватиме ці питання сама.
– Сміливі плани! Але однією благодійністю всі проблеми не розв’язати.
– Безперечно. Згадана вище резолюція складається з кількох пунктів розвитку району. Перший з них – селище Раухівка, у якому практично знищено комплекс будинків колишнього військового містечка. Чесно кажу: мені незрозуміла позиція судів, які сприяють розтягуванню цього комунального майна. Військовий комплекс – це шістсот гектарів землі, туди підведена електроенергія, залізниця. На його місці повинен бути створений потужний промислово-транспортний вузол, який стане перевалювальним пунктом на шляху до портів регіону.
Друге наше багатство – Тилігул, точніше, чудова зелена долина цієї річки. Запевняю, при належному підході ми всю Одесу зможемо забезпечити вирощеними тут овочами! Крім того, плануємо спорудити поля для гри у гольф і верхової їзди, павільйони для відпочинку. А щоб залучити туристів, потрібно здійснити ще одну ідею. Йдеться про будівництво першокласного шляху із Златоустового через Березанський район Миколаївської області на південь, до пляжів Коблева. Зелена зона Тилігулу може стати візитною карткою району, якщо хочете, новою Ферганською долиною. Місцевий бюджет одержить додаткові доходи, які підуть на розвиток інфраструктури. Кінцеве завдання всієї цієї роботи таке: проста людина повинна відчувати, що їй живеться краще.
