Олімпійці НАДІЯ ОЛІЗАРЕНКО: «ПЕРЕМОГУ НА МОСКОВСЬКІЙ ОЛІМПІАДІ ВВАЖАЮ НАЙВАЖЛИВІШОЮ У КАР'ЄРІ»
Надія Олізаренко – легенда олімпійського спорту. У 1980 році на XXІІ літніх Олімпійські іграх у Москві вона стала олімпійською чемпіонкою, вигравши змагання у бігу на дистанції 800 метрів, а також виборола бронзову медаль у забігу на 1500 метрів. В 1987 році керівництво Міжнародної любительської легкоатлетичної федерації (ІAAF), готуючись відзначити свій 75-річний ювілей, провело опитування з метою визначення найкращих легкоатлетів світу за всю історію існування цієї організації. Коли результати опитування були опубліковані, виявилося, що найкращою бігункою на 800 метрів всіх часів стала саме Надія Олізаренко, яка випередила дворазову чемпіонку світу Ярмилу Кратохвилову, триразову олімпійську чемпіонку Тетяну Казанкіну та ще багатьох спортсменок, які були у різні роки лідерами світової легкої атлетики.
Про свою спортивну кар'єру, участь у Московській олімпіаді та багато що інше Надія Олізаренко розповіла в інтерв'ю кореспондентові «ОВ».
Довідка «ОВ»
Олізаренко Надія Федорівна. Народилася 28 листопада 1953 року. Заслужений майстер спорту. Чемпіон XXІІ літніх Олімпійських ігор у Москві. Багаторазовий чемпіон Радянського Союзу та України. Чотириразовий чемпіон світу. З 1968 по 1992 рік виступала у збірній СРСР (СНД).
– Надіє Федорівно, на Олімпіаді у Москві Ви виступили просто феноменально!
– Я досі пам'ятаю всі подробиці мого виступу. Мені вдалося виграти дистанцію 800 метрів з результатом 1 хвилина 53,43 секунди і при цьому встановити світовий рекорд. До речі, я майже на півтори секунди поліпшила свій же світовий рекорд, встановлений за півтора місяця до Олімпіади.
Перед стартом у нас з тренером було все чітко визначено. Спочатку я повинна була вийти вперед і намагатися втримати лідерство на дистанції від 400 до 600 метрів – при цьому далі бігти, не пропустивши нікого вперед. Це було дуже складно, адже мої суперниці були дуже сильні. На дистанції від 600 до 800 метрів я повинна була захопити брівку перед віражем. У підсумку я стала першою. Пам'ятаю, що тоді бігла швидко як ніколи. А скільки мені треба було докласти сил, щоб обійти суперниць! Віраж я ще пам'ятаю, але останні 100 метрів – ні. Це був автомат, що виконував задану програму, до цього я з моїми тренерами йшла багато років і ту перемогу вважаю найважливішою у кар'єрі.
На Олімпіаді мені також вдалося вибороти бронзову медаль у бігу на 1500 метрів, але ж я могла виграти і друге "золото"! Але, на жаль, не змогла відновитися після першого забігу.
– Розкажіть, як Ви почали займатися легкою атлетикою?
– Це захоплення прийшло до мене в дитинстві. Тоді я жила у Брянську, де народилася у звичайній робочій родині. Захоплювалася грою у баскетбол, ходила на лижах. В 14 років ми із сестрою Наталкою вирішили зайнятися парашутним спортом і поїхали до міського Палацу піонерів. До парашутної секції нас не прийняли, а от до легкоатлетичної – записали одразу.
Багато років активно займалася легкою атлетикою під керівництвом своїх перших тренерів Бориса та Світлани Гноєвих. Їм я дуже вдячна за величезне терпіння і працю, вкладену у мою підготовку.
– Пам’ятаєте, як виграли свої перші змагання?
– Це було в 1968 році. Я здобула перемогу у юнацькій першості СРСР, найкраще пробігши дистанцію 400 метрів. Мене взяли до юнацької збірної. В 1969 році, коли мені було 16 років, я вперше взяла участь у міжнародних змаганнях – на чемпіонаті Європи, де показала досить непоганий результат. Потім успішно виступала на багатьох турнірах, а в 1977 році вперше потрапила до першої збірної СРСР. Була чемпіонкою і призером Радянського Союзу понад десять років. Крім того, встановила два світових рекорди в естафеті "4 по 800 метрів" – це вже було після Олімпійських ігор 1980 року.
– Ви ще спілкуєтеся з колегами по олімпійській збірній?
– Так, ми телефонуємо один одному, зустрічаємося. Щоправда, бачимося тільки з українками, наприклад, Танею Самойленко, Ольгою Бризгіною, – найчастіше ці зустрічі відбуваються у Києві.
– Надіє Федорівно, а як Вас звела доля з Одесою?
– В 1978 році на зборах я познайомилася з легкоатлетом Сергієм Олізаренком, ми одружилися, і я переїхала сюди. Сергій родом з Кіровоградської області, а з 14 років живе в Одесі. До речі, Сергій ставав багаторазовим чемпіоном СРСР та України, був переможцем змагань на приз братів Знам’янських, на приз газети "Правда". Він теж змагався на Московській олімпіаді, де, на жаль, одержав важку травму і через якийсь час закінчив спортивну кар'єру.
– Як склалася Ваша кар'єра після Олімпіади?
– Я змагалася на чемпіонатах світу, Європи, Олімпійських іграх у Сеулі – аж до 1992 року. Тоді я востаннє виступала на турнірі в Японії, перейшовши на крос. Там посіла 21-ше місце, а нагороджували тільки 20. Організатори все-таки вирішили мене відзначити. Вони сказали: "У кросі у Вас немає рейтингу, але ми не можемо залишити Вас без нагороди, тому що Ви – олімпійська чемпіонка"...
Останні роки на змаганнях я репрезентувала команду Центрального спортивного клубу армії, з якого демобілізувалася у званні старшого прапорщика. Після демобілізації у мене було дуже багато привабливих пропозицій попрацювати за кордоном, але я залишилася в Одесі.
– Після розпаду СРСР багато пріоритетів змінилися – спорт перебував "у глибокій ямі". Зараз ситуація трохи покращилася – українські спортсмени знову почали підніматися на п'єдестали пошани. А на якому рівні, на Вашу думку, сьогодні перебуває легка атлетика в Україні?
– Звичайно, ситуація зрушила з "мертвої точки", але до справжнього розвитку спорту і, зокрема, легкої атлетики у нас ще далеко. Мені до болю прикро за той стан, у якому опинився наш спорт. Можна сказати, що загублено інститут тренерства – одні лише старі ще погоджуються працювати за таку мізерну плату. Втрачено базу, стадіонів немає. Про дитячий спорт згадують дуже рідко. Для розвитку масового спорту необхідні великі гроші. Звичайно, зараз спорт розвивається, але дуже повільно – в основному, за рахунок підтримки приватних спонсорів. Держава намагається надавати підтримку, але цих коштів явно не вистачає.
– Надіє Федорівно, до старту Пекінської олімпіади залишилося зовсім мало. Вже точно відомо, що 14 одеситів поїдуть на Ігри. Щоб Ви їм побажали?
– Я хотіла б, щоб наші атлети, незважаючи ні на які перешкоди, твердо йшли до поставленої мети. На цих Іграх у них є шанс по-справжньому перевірити себе. Олімпіада є Олімпіада, конкуренція там дуже висока. Нехай кожен покаже той результат, на який він сьогодні готовий. А молоді раджу не розгублюватися і брати приклад із старших. Взагалі, треба їхати і перемагати!
Євген НИЗОВ
ЮНІ ЯХТСМЕНИ ПІШЛИ ДО ШКОЛИ
В Одесі почала працювати дитячо-юнацька спортивна школа, яка готуватиме яхтсменів. Про це «ОВ» повідомив віце-президент федерації вітрильного спорту Одеської області, директор Чорноморського яхт-клубу Юрій Черв'яков.
– Це рішення було ухвалено на одній з останніх сесій міськради, – сказав Юрій Черв'яков. – Спортивна школа стала комунальним підприємством, одержавши номер 13. Відзначу, що подібна школа в нашому місті вже існувала за радянських часів – вона належали до басейнової ради ДСТ «Водник», її підтримувало потужне ЧМП. Коли пароплавство розвалилося, то відповідно закінчилося і фінансування. Залишилися невеличкі секції в Одеському порту, але грошей на їх утримання виділялося дуже мало. Сьогодні ситуація кардинально змінилася – до школи набрано 8 тренерів, у кожного в різних секціях, за попередніми даними, буде займатися 15-20 осіб. І сьогодні одне з головних завдань – оновити матеріальну частину, щоб всі діти мали можливість виходити в море. Тому що школа муніципальна, то, можливо, навчання буде безкоштовним.
Додам, що відкриття цієї школи стане великим кроком з відродження і розвитку дитячого вітрильного спорту, і ми дуже сподіваємося, що юні яхтсмени гідно будуть репрезентувати нашу школу на всеукраїнському і міжнародному рівнях.
Євген СЕРГЄЄВ
ПОЛІТЕХНІКИ – ЧЕМПІОНИ ІГОР
Підбито підсумки ХVI обласних студентських ігор вищих навчальних закладів, до програми яких входило 27 видів спорту. За кількістю студентів вузи склали 2 групи.
Як і торік, у першій групі брали участь спортсмени восьми закладів. Знову загальнокомандну першість здобув Одеський національний політехнічний університет. Друга позиція належить Південноукраїнському педагогічному університету. Третє місце посів колектив національної юридичної академії. Провідний командний квартет замкнули студенти державної академії будівництва та архітектури.
Далі в турнірній таблиці розташувалися: університет імені Мечникова, морський університет, економічний університет, академія харчових технологій.
Серед 12 вузів другої групи вже кілька років поспіль перше командне місце посідає Одеський екологічний університет. Другими призерами стали представники академії холоду, третя позиція у студентів медичного університету.
Наш кор.
СТАРТИ СІЛЬСЬКИХ СЛУЖБОВЦІВ
На спортивній базі національної юридичної академії відбулася Спартакіада державних службовців сільських районів Одеської області. У змаганнях з п'яти видів спорту брали участь 23 команди. Були відсутні представники Великої Михайлівки, Роздільної, Тарутиного.
У змаганнях з міні-футболу призове тріо склали: Білгород-Дністровський, Кодимський, Любашівський райони. З волейболу змішаними складами призерами стали: Біляївський, Любашівський і Іванівський райони.
У настільному тенісі провідні позиції посіли: жінки – Біляївського, Березівського, Іванівського районів; чоловіки – Білгород-Дністровського, Біляївського, Арцизького районів.
Серед шахістів провідні місця належать: чоловікам Іванівського, Татарбунарського, Кодимського районів; жінкам – Кодимського, Балтського, Біляївського районів.
На турнірі з шашок-64 найсильнішими стали: чоловіки Балтського, Біляївського, Ширяївського районів; жінки – Біляївського, Балтського, Любашівського районів.
У загальнокомандному заліку перше місце посів колектив державних службовців Біляївського району. Друге – іванівці, третє – білгород-дністровці.
Переможцям і призерам вручені дипломи, медалі та кубки.
У вересні в Алушті відбудеться аналогічна Спартакіада України.
Євген ГОРЕЛЮК
УСПІХИ І НЕВДАЧІ РЕЗЕРВІСТІВ «ЧОРНОМОРЦЯ»
Завершився сезон у дитячо-юнацькій футбольній лізі (ДЮФЛ) України, у якій виступали команди СДЮШОР «Чорноморець» різного віку. Про те, яких результатів домоглися юні футболісти, кореспондентові «ОВ» розповів директор школи Віктор ГРИШКО (на знімку).
– Вікторе Васильовичу, скільки всього одеських команд виступає в ДЮФЛ?
– 4 колективи: 91-го, 92-го, 93-го та 94-го років. Всі вони змагаються з 9 іншими командами за вихід до фіналу. За підсумками цього сезону команди 92-го та 94-го у своїх першостях вибороли треті місця. Найбільших же успіхів домоглися колективи 91-го та 93-го років, які за кілька турів регулярної першості вийшли до фінальної частини змагань вже. Зробити це було дуже непросто, адже тільки два перших місця серед 10 учасників дозволяли далі змагатися у фіналі.
Підопічні Георгія Бурсакова та Василя Іщака (91-й рік) грали у Нікополі. Приємно відзначити, що команда цього віку вже вчетверте виходить до фінальної частини змагань, а у минулому році хлопці цього віку посіли 5-те місце. Отож, у Нікополі на хлопців було велике навантаження, адже у їхньому складі було 6 чоловік, які постійно залучалися до виступів у дублі, брали участь і у першості міста. Звичайно, фізичної підготовки у фіналі їм не вистачило. Перший матч з "Шахтарем" вийшов провальним – поразка 1:5. Другий, з київським "Динамо" зіграли краще, поступившись 0:1. Відзначу, що наші футболісти вели гру, але пропустили на контратаці і програли. У підсумку після всіх зустрічей команда посіла 7-е місце серед 8 команд.
– А як виступили хлопці 93-го року народження?
– Команда Віктора Голикова та Леоніда Гайдаржи свій фінал провадила у Саках. У першій грі вони зіграли внічию з київським інтернатом – 2:2. Але у цьому матчі через помилку судді ми фактично упустили перемогу. Вели у рахунку, але на останніх хвилинах рукою нам закинули м'яч. Крім того, у команди 93-го року були проблеми з воротарем, один з найкращих наших голкіперів зламав ногу. Потім хлопці програли донецькому "Шахтареві" і львівським "Карпатам". За підсумками фіналу вони посіли останнє 8-ме місце. Чесно кажучи, я очікував, що вони зіграють краще, але, мабуть, не вистачило досвіду і майстерності. Цим хлопцям ще потрібно багато працювати.
– Чи багато сьогодні випускників школи, які закріпилися у дублі "Чорноморця"?
– 6 чоловік 91-го вже відібрано в дубль, наприклад, Віталій Балашов, Ігор Силантьєв, Максим Гавриленко. Гадаю, у них є хороші шанси закріпитися на такому рівні, а потім заграти і у першій команді. Додам, що наше головне завдання – готувати перспективний резерв для головної команди. Всі молоді футболісти повинні довести, що можуть грати на високому рівні, і саме у першостях ДЮФЛ вони одержують перше справжнє загартування, набираються досвіду для виступів. Сподіваюся, що якнайбільше наших хлопців зможуть поповнити ряди першої команди і в цілому піднести рівень всього одеського футболу.
– Які плани у вихованців школи на решту літа?
– З 4 по 11 серпня у нас відбудеться міжнародний турнір "Чорне море-2008", у якому візьмуть участь чеська та німецька команди, казанський "Рубін", харківський "Металіст", маріупольський "Іллічівець", придністровський "Шериф". У цьому турнірі гратимуть хлопці 96-го року народження.
Наш кор.
